Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
02.07.2009
Справа №2-7/2395.1-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (03150, м. Київ, вул. Горького, 51) в особі Дочірнього підприємства “Кримавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, ідентифікаційний код 31829422)
До відповідачів: 1) Євпаторійської міської ради (97404, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна, 2); 2) Кримського республіканського підприємства “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” (974000, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45); 3) Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна, 2)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фонд майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9),
Про визнання права власності.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Вальваков С. В., предст., дов. №510 від 28.01.2009 р.
Від відповідачів: 1) не з'явився; 2) не з'явився; 3) Котеленець Ю. А., предст., дов. №879/02-29 від 13.08.2007 р.
Від третьої особи - не з'явився.
Суть справи: Відкрите акціонерне товариство “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулось до господарського суду АР Крим в особі Дочірнього підприємства “Кримавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” з позовною заявою, в якій просить визнати за ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, ділянка Лінійна №35, та складається з : Літер В - гаражі (основні - 258, кв. м.; в прибудовах 7,8 кв. м.); Літер Ж - підсобне приміщення (основна частина 24,4 кв. м.); Літер Р - гараж (20,6 кв. м.); Літер С - сарай (15,4 кв. м.); Літер Т - сарай (26,8 кв. м.); Літер У - сарай (104,7 кв. м.); Літер У1 - сарай (5,4 кв. м.); Літер Ф - навіс (144,0 кв. м.); Літер Х - сарай (82,5 кв. м.); Літер Н - підсобне приміщення (14.0 кв. м.); Літер О - сарай (197,7 кв. м.); Літер О1 -сарай (9,5 кв. м.); Літер П - погріб (28,3 кв. м.); Літери ГП - вхід до підвалу (14,6 кв. м.); №1 - сарай (10,5 кв. м.); №2 - сарай (26,3 кв. м.); № 3 - сарай (10,8 кв. м.); №5 - сарай (31,2 кв. м.); №6 - сарай (122,2 кв. м.); №8 - гараж (37,7 кв. м.); Уб - вбиральня (2,5 кв. м.).
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно було збудоване Дорожньо-експлуатаційною дільницею №587, правонаступником якої є Сакський райавтодор, який, в свою чергу, передав зазначене вище нерухоме майно у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”. Таким чином, позивач вважає, що він є власником спірного нерухомого майна, проте, відповідачі відмовляють в оформленні права власності та державній реєстрації, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою ГС АР Крим від 19.04.2008 р. було порушено провадження по справі (суддя Ковтун Л.О)
Ухвалою ГС АР Крим від 15.05.2008 р. до участі у справі в якості іншого відповідача був залучений Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради.
Ухвалою ГС АР Крим від 09.09.2008 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, був залучений Фонд державного майна України.
Рішенням ГС АР Крим від 07.10.2008 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р., в задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2009 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р. та рішення ГС АР Крим від 07.10.2008 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/2395.1-2009 та ухвалою від 12.05.2009 р. була прийнята до провадження.
Відповідачі проти позову заперечували з підстав відсутності у позивача правовстановлювальних документів на спірне нерухоме майно та відсутності звернень позивача до Євпаторійської міськради, виконкому та БТІ з проханням про оформлення та реєстрацію права власності.
Фонд майна України надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно з даними реєстру об'єктів державної власності органом, уповноваженим управляти спірним об'єктами, є Державна служба автомобільних доріг України, позивачем не надані докази здійснення будівництва спірних об'єктів за власні кошти, а перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою права власності на нього.
02.07.2009 р. до ГС АР Крим від Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” надійшло клопотання про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи з метою встановлення обставин щодо того, чи є спірні об'єкти нерухомим майном та и підтверджується будівництво цих об'єктів позивачем (який є правонаступником Дорожньо-експлуатаційною дільницею №587). Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують спірні правовідносини між сторонами, а призначення судової експертизи призведе до безпідставного затягування розгляду справи.
Представник Євпаторійської міської ради у судове засідання не з'явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутністю за наявними в матеріалах справи документами.
Представник Кримського республіканського підприємства “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно до наказу Міністерства транспорту України №353 від 06.07.1999 року ліквідовані державні підприємства Кримського управління з будівництва, ремонту і експлуатації автомобільних доріг і Управління магістральних автомобільних доріг №1, у склад якого входило Сакське районне дорожнє ремонтно-будівельне управління.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту України №121 від 14.07.1999 року правонаступником ліквідованих управлінь є Кримське управління з будівництва, ремонту і експлуатації автомобільних доріг.
Наказом Міністерства транспорту №103 від 13.06.2000 року на базі Сакського районного дорожнього ремонтно-будівельного управління створено Сакське районне дорожнє державне підприємство (Сакський райавтодор).
Згідно наказу Державної служби автодоріг України №93 від 05.03.2002 року державні дорожні підприємства, у тому числі й Сакський райавтодор, реорганізовані шляхом злиття з Дочірнім підприємством “Кримавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”. Згідно цього ж наказу правонаступником зобов'язань та договорів реорганізованих державних дорожніх підприємств (зокрема, Сакського райавтодора) є дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Наказом Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.2002 р. були створені дочірні підприємства Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та з метою забезпечення діяльності дочірніх підприємств приписано передати частину майна і коштів Компанії дочірнім підприємствам на праві оперативного управління.
Позивач стверджує, що згідно наказу Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.2002 р., №9 від 23.05.2002 р. Сакський райавтодор передав до статутного фонду ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” майно на загальну суму 890687,00 грн., до складу якого увійшла виробнича база, розташована за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, ділянка Лінійна №35, що складається з: Літер В - гаражі (основні - 258, кв. м.; в прибудовах 7,8 кв. м.); Літер Ж - підсобне приміщення (основна частина 24,4 кв. м.); Літер Р - гараж (20,6 кв. м.); Літер С - сарай (15,4 кв. м.); Літер Т - сарай (26,8 кв. м.); Літер У - сарай (104,7 кв. м.); Літер У1 - сарай (5,4 кв. м.); Літер Ф - навіс (144,0 кв. м.); Літер Х - сарай (82,5 кв. м.); Літер Н - підсобне приміщення (14.0 кв. м.); Літер О - сарай (197,7 кв. м.); Літер О1 -сарай (9,5 кв. м.); Літер П - погріб (28,3 кв. м.); Літери ГП - вхід до підвалу (14,6 кв. м.); №1 - сарай (10,5 кв. м.); №2 - сарай (26,3 кв. м.); № 3 - сарай (10,8 кв. м.); №5 - сарай (31,2 кв. м.); №6 - сарай (122,2 кв. м.); №8 - гараж (37,7 кв. м.); Уб - вбиральня (2,5 кв. м.).
Позивач посилається на те, що вказане вище нерухоме майно було створено Євпаторійською дорожньо-експлуатаційною ділянкою №587 (правонаступником якої є Сакський райавтодор) на підставі рішення Євпаторійської міської ради, оформленого у вигляді протоколу №19 (493) від 13.08.1974 р. (т. І, а. с. 12), у зв'язку з чим правомірно було передано до статутного фонду позивача та є його власністю, проте, відповідачі ухиляються від оформлення та реєстрації права власності на це майно.
Так в листі Кримського республіканського підприємства “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” №647 (т. І. а. с. 59) відповідач зазначив, що за даними інвентарної справи БТІ первинна державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Євпаторія, Лінійна ділянка, №5, відсутня, а тому позивачу не могло бути передано нерухоме майно організацією, яка не є власником. У вказаному листі відповідач зазначив, що для оформлення права власності позивачу необхідно надати акт державної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію, затверджений рішенням виконкому, оскільки надані документи лише опосередковано підтверджують право власності та не підлягають реєстрації.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 4 цього Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) речові права на чуже нерухоме майно:
а) право володіння;
б) право користування (сервітут);
в) право постійного користування земельною ділянкою;
г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:
- облік заяви про державну реєстрацію речових прав;
- прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав;
- установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав;
- державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав;
- присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна;
- видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.
Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:
- державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом;
- нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
- договір про приватизацію майна державних підприємств;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
- нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;
- свідоцтво про право на спадщину;
- свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
- свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
- свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
- рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
- акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
- договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
- рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
- інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного вище Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
При цьому, порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно підприємствами бюро технічної інвентаризації визначений відповідним Тимчасовим положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5).
Згідно з пунктом 2.1 вказаного Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Згідно з Додатком 1 до п. 2.1 Тимчасового положення, правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є (в редакції на момент звернення позивача до Кримського республіканського підприємства “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія”):
1. Договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами.
3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами.
4. Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами.
5. Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами.
6. Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.
7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.
8. Свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України.
9. Договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов'язання.
10. Рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
11. Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель.
12. Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію.
13. Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору.
14. Мирова угода, затверджена ухвалою суду.
15. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.
16. Дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами.
17. Свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна.
18. Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.
У той же час, позивачем не був наданий КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» будь-який правовстановлювальний документ, який би підтверджував правомірність набуття Відкритим акціонерним товариством “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” права власності на спірне нерухоме майно, як-от: акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, затверджений рішенням виконкому місцевої ради тощо.
Не був наданий такий акт позивачем і на вимоги суду, які були викладені в ухвалах від 12.05.2009 р., 28.05.2009 р., 16.06.2009 р.
Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Пунктом 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно підприємствами бюро технічної інвентаризації визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:
- заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;
- об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;
- із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
- заявлене право вже зареєстроване;
- не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;
- право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
- право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;
- відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
- абзац одинадцятий пункту 3.3 виключено
- при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
Крім того, згідно зі статтею 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
- із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що Кримським республіканським підприємством “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” було правомірно відмовлено в реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, оскільки відповідні речові права позивача належним чином документально не підтверджені.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, матеріальне право на звернення до суду з позовом про визнання права власності належить лише власнику майна, тобто особі, яка на законних підставах володіє, користується та розпоряджається майном. Причому наявність права власності має підтверджуватися відповідними документами. В пункті 9 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. N 01-8/98 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5). В цьому ж листі суд касаційної інстанції зазначив, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували право власності Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на спірне нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, ділянка Лінійна №35, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи те, що процесуальні наслідки пропуску строку позовної давності можуть застосовуватися лише у разі наявності порушеного чи оспорюваного права, а таке право у позивача відсутнє, заяви відповідачів про пропуск строку позовної давності судом не розглядаються, оскільки в позові має бути відмовлено саме через безпідставність вимог, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Судові витрати суд залишає за позивачем згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.