Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323
Іменем України
27.08.2009
Справа №2-21/3485.1-2009
за позовом Спільного українсько-російського підприємства АТЗТ «Джемієт», м. Ялта, смт. Схід, вул. Аврори, 28; 95000, м. Сімферополь, а/с 1461
до відповідачів 1. Закритого акціонерного товариства «Джемієт», м. Алупка, вул. Першого Травня, 2
2. Фонду державного майна України, 01001, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюкс», 36034, м. Полтава, пров. Космічний, 4, кв. 20
2. Відкритого Акціонерного товариства «Біопрепарат», м. Москва, вул. Самокатна, 4-А
3. Акціонерного товариства «Шаркон-Інко», 83000, м. Донецьк, пр. Київський, 87
4. Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», м. Ялта, вул. Дзержинського, 4
5. Фонду майна АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17
про визнання права власності.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивача Білоконь О.О., представник, д/п б/н від 07.04.2009 р., Шатунов С.В., представник, д/п № 7/9 від 18.05.2009 р.
Відповідачів 1. не з'явився,
2. Спіліоті І.І., представник, д/п № 105 від 22.01.2009 р.
Третіх осіб 1-5 не з'явилися
Сутність спору: Позивач - Спільне українсько-російське підприємство Акціонерне товариство закритого типу «Джемієт» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Джемієт» та Фонду державного майна України про визнання права власності на незавершене будівництво санаторного комплексу на 500 місць у м. Ялта, с. Восхід.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне майно належить йому на праві приватної власності з часу передачі зазначеного майна у 1993 році Державним концерном «Біопрепарат» до статутного фонду товариства. Крім того, позивач зауважує, що рішенням Господарського суду від 30.10.2007 р. у справі № 2-1/11191.2-2007, залишеним без змін апеляційною інстанцією, встановлений факт правомірної передачі до статутного фонду Спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» спірного майна, до того ж, зазначеним рішенням в задоволенні позовних вимог Фонду майна АР Крим про визнання недійсними установчих документів та державної реєстрації позивача відмовлено.
У процесі попереднього розгляду справи відповідачі позов не визнали, у відзивах на позовну заяву зазначили, що Спільне українсько-російське підприємство у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» створено із порушенням законодавства, внесок до статутного фонду позивача зроблений незаконно, майно фактично до статутного фонду не передавалось, а об'єкт є державною власністю України відповідно до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» та Угоди між Україною та Російською Федерацією «Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності». Крім того, відповідачем (Фондом державного майна України) заявлено про застосування до позовних вимог наслідків пропущення строків позовної давності.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 12 червня 2008 р. позовні вимоги були задоволені та визнано право власності за Спільним українсько-російським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» на об'єкт незавершеного будівництва - санаторний комплекс на 500 місць у м. Ялта, с. Восхід
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2008 р. рішення Господарського суду АР Крим від 12 червня 2008 р. у справі № 2-1/4664-2008 було залишено без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду АР Крим від 19 січня 2009 року було розглянуто питання щодо розподілу судових витрат, понесених підприємством позивача, та стягнуто з відповідачів на користь позивача 25000,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.
На виконання додаткового рішення від 19 січня 2009 р. Господарським судом АР Крим 30 січня 2009 р. були видані накази на примусове виконання.
Постановою Вищого Господарського суду України від 27 травня 2009 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2008 р. та рішення Господарського суду АР Крим від 12 червня 2008 р. та додаткове рішення Господарського суду АР Крим від 19 січня 2009 року у справі № 2-1/4664-2008 було скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08 липня 2009 р. справу № 2-21/3485.1-2009 було прийнято до провадження суддею Господарського суду АР Крим Чонговою С.І. та призначено до слухання.
03 серпня 2009 р. на адресу суду від третьої особи - Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» були надіслані пояснення за позовом. Крім того, у даних поясненнях третя особа просить розглянути справу у його відсутність.
06 серпня 2009 р. відповідачем - Фондом державного майна України на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представники відповідачів у засідання суду з'явилися.
Представники третіх осіб у засідання суду не з'явилися, про день слухання справи повідомлені належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третіх осіб, оскільки у третіх осіб було достатньо часу для надання документів, необхідних за їх думкою, для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача, відповідачів, суд, -
Позивач - Спільне українсько-російське підприємство Акціонерне товариство закритого типу «Джемієт» створено засновниками - Державним концерном «Біопрепарат» Акціонерним товариством «Шаркон-Інко», підписанням засновницького договору 15.01.1993 р. Статут підприємства зареєстровано за реєстраційним номером 81-окр рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів № 35 від 29 січня 1993 р.
Метою створення підприємства, відповідно засновницькому договору та Статуту, засновники зазначили завершення будівництва санаторного комплексу Державного концерну «Біопрепарат», перепрофілювання та утворення на його базі Бізнес-Центру з готелем на мировому рівні трьох- чотирьох- зіркового готелю.
Як витікає зі статей 4. 5 Засновницького договору - учасники підприємства утворюють Статутний фонд шляхом випуску акцій на суму 250 000 000 карбованців. Учасники сплачують акції у порядку, розмірі та шляхом, передбаченими засновницькими документами. Статутний фонд Підприємства розподілений на 100 акцій. Номінальна вартість однієї акції складає 2 500 000 карбованців. Пакет акцій розподіляється між Учасниками наступним чином: Державний концерн «Біопрепарат» - 35 %, АТ «Шаркон-Інко» - 65%.
Відповідно наданому позивачем у матеріали справи копії інформаційного повідомлення (а. с. 28 том 1), зареєстрованого Міністерством фінансів АР Крим 19.08.1994 р. - іноземний інвестор - Державний концерн «Біопрепарат» здійснює інвестицію у Спільне українсько-російське підприємство Акціонерне товариство закритого типу «Джемієт» частковою участю у спільному підприємстві з внесенням долі 35 % у вигляді незавершеного будівництва, у рахунок частки у статутний фонд інвестор вносить об'єкти незавершеного будівництва на суму 87500000,0 карбованців, що складає 134452, доларів США.
Проте, зазначене інформаційне повідомлення не містить інформації щодо конкретного інвестиційного майна (адреса, опис, ступень готовності). А також зазначене інформаційне повідомлення підписано за дорученням Державного концерну «Біопрепарат» генеральним директором СП «Джемієт» . Проте, як витікає з наказу Російського акціонерного товариства «Біопрепарат» від 29.06.1995 р. № 22 «Про реорганізацію дирекції санаторію, що будується у м.. Ялта», розпорядженням Уряду Російської Федерації від 04.02.1994 р. № 127-р (до оформлення інвестиційного повідомлення) Державний концерн «Біопрепарат» перетворено у акціонерне товариство. Отже, на час внесення інвестиції саме Державний концерн «Біопрепарат», як юридична особа, вже не існував. Таким чином, суд не може вважати внесенням інвестиції спірне незавершене будівництво.
Відповідно акту приймання-передачі об'єктів незавершеного будівництва санаторного комплексу на 500 місць в м. Ялта Державного концерну «Біопрепарат» від 27 серпня 1993 р. об'єктом передачі зазначено незавершене будівництво санаторного комплексу на 500 місць у м. Ялта Державного концерну «Біопрепарат», яке передане з балансу дирекції санаторію, що будується, на баланс СП «Джемієт».
Рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 51 від 21 квітня 2004 р. «Про дозвіл СП АТЗТ «Джемієт» виконання проектно-дослідницьких робіт з корегування генерального плану та робочої документації незавершеного будівництвом основного корпусу колишнього санаторію Главмікробіопрому під бізнес-центр з готельним комплексом в смт. Восхід» було дозволено СП АТЗТ «Джемієт» протягом одного року виконання проектно-дослідницьких робіт з корегування генерального плану та робочої документації незавершеного будівництвом основного корпусу колишнього санаторію Главмікробіопрому під бізнес-центр з готельним комплексом в смт. Восхід у межах раніше відведеної ділянки (Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КМ № 002967, та позивачем отримані дозволи на виконання будівельних робіт Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю № 27-г/03-06 від 07.03.2006 р. та № 108-г/12-07 від 28.12.2007 р., а також позитивний комплексний висновок № 489-05-2008 державної експертизи.
14.11.2006 р. між Масандрівською селищною радою та Спільним українсько-російським підприємством Акціонерне товариство закритого типу «Джемієт» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець (рада) надає, а Орендар (позивач) приймає в оренду земельну ділянку (відповідно Українському класифікатору цільового використання землі): «інша комерційна діяльність» код 1.11.6. за адресою: смт. Восхід, вул.. Аврори, 3.
Проте, передача будь-якого майна на баланс підприємства від іншого підприємства не є тотожною зміненню власника.
Як витікає з наказу Російського акціонерного товариства «Біопрепарат» від 29.06.1995 р. № 22 «Про реорганізацію дирекції санаторію, що будується у м.. Ялта» Державний концерн «Біопрепарат» був правонаступником Головного управління мікробіологічної промисловості при Раді Міністрів СРСР, та був створений відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 04.04.1991 р. № 171, отже, був державним об'єднанням союзного підпорядкування.
Вказане також підтверджується наданими у матеріали справи документами щодо будівництва інших об'єктів санаторного комплексу (том 1 а. с. 124-129).
Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності встановлено, що сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін, за винятком активів колишнього Союзу РСР, зазначених у Договорі "Про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР" від 4 грудня 1991 року.
Сторони домовилися, що об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані на їх території і фінансувалися раніше органами колишнього Союзу РСР, за рішенням Сторони місцезнаходження об'єкта можуть передаватися в дольову і спільну власність Сторони місцезнаходження об'єкта та іншої Сторони, їх юридичних осіб, які взяли на себе зобов'язання в завершенні робіт із створенням на базі майна цих об'єктів спільних підприємств. Рішення з даного питання приймається органами Сторін, уповноваженими розпоряджатись державним Майном (стаття 8 Угоди).
Позивачем та третьою особою - ВАТ «Біопрепарат» не надано документів на підтвердження права власності саме на незавершене будівництво, не надано доказів наявності спільного рішення органів Сторін, уповноважених розпоряджатися державним майном щодо розпорядження саме спірним незавершеним будівництвом.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Таким чином, суд не має підстав для визнання права власності за позивачем саме на спірне незавершене будівництво.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 04 вересня 2009 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 331 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.