Україна
10 квітня 2009 р. справа № 2а-8749/08/0570
час прийняття постанови: 20.10 година
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могильницького М.С.
при секретарі Асмановій Е.Е.
за участю:
представників позивача Горожанкіна Ю.К.
представника відповідача Стадника В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Укренергозв'язокбуд” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.10.2007 №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10, №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10, №0000062440/1/45685/10/25-013, №571741/1/45685, визнання незаконними першої податкової вимоги від 31.10.2007 №1/288 у сумі 126 346,52 грн., другої податкової вимоги від 06.12.2007 №2/351 у сумі 135 345,86 грн., скасування податкової застави,
Позивач, Закрите акціонерне товариство „Укренергозв'язокбуд”, звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.10.2007 №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10, №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10, №571741/1/45685, №0000062440/1/45685/10/25-013, визнання незаконними першої податкової вимоги від 31.10.2007 №1/288 у сумі 126 346,52 грн., другої податкової вимоги від 06.12.2007 №2/351 у сумі 135 345,86 грн., скасування податкової застави.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2005 - 2006 році ним були занижені валові витрати у деклараціях з податку на прибуток. В декларації з податку на прибуток за 2006 рік зазначене заниження валових витрат було відкориговане, документи, що підтверджують правильність здійсненого коригування, надані до перевірки в повному обсязі. За таких обставин у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток та ПДВ. Щодо донарахування податку з власників транспортних засобів, автомобілі, за якими податковим органом встановлено не нарахування податку, були реалізовані виконавчою службою до початку перевіряємого періоду. Оскільки у підприємства були відсутні документи на такі автомобілі, воно не мало змоги зняти їх з реєстрації. Інший автомобіль був викрадений, за фактом такого викрадення порушена кримінальна справа. Що стосується реалізації заставленого майна, така реалізація здійснена зі згоди податкового органу, а отримані грошові кошти спрямовані на погашення податкового боргу.
Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що податковим органом проведена виїзна позапланова перевірка закритого акціонерного товариства „Укренергозв'язокбуд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, за результатами якої складений акт №3238/23-211/00122499 від 30.07.2007.В ході проведення перевірки встановлені в тому числі порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1, ст. 6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, пп. 6.2.3 п.6.2 ст.6, пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті податкові-повідомлення-рішення, які є законними. Тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Закрите акціонерне товариство „Укренергозв'язокбуд” зареєстроване як юридична особа 26.06.1997, ідентифікаційний код юридичної особи 00122499. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.
ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька проведена виїзна позапланова перевірка Закритого акціонерного товариства „Укренергозв'язокбуд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, за результатами якої складений акт №3238/23-211/00122499 від 30.07.2007.
В ході проведення перевірки встановлені в тому числі порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1, ст. 6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, пп. 6.2.3 п.6.2 ст.6, пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті податкові-повідомлення-рішення, які оскаржені платником податків в адміністративному порядку.
За наслідками розгляду первинної скарги платника податків така скарга задоволена частково та податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10, №571741/1/45685, №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10, №0000062440/1/45685/10/25-013 від 16.10.2007, які є предметом судового розгляду.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10 від 16.10.2007 прийняте з урахуванням встановленого за наслідками проведеної перевірки заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 60 352 грн.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як зазначається податковим органом, позивачем в декларації з податку на прибуток за 2006 рік по рядку 05.2 відображено формування валових витрат у сумі 241 409 грн., не підтверджених первинними документами. При цьому податковим органом не зазначається структура таких витрат та не конкретизуються операції, факт здійснення яких не підтверджується первинними документами.
Згідно з даними акту перевірки порушення встановлено по журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 та 685 з додатками, декларації з податку на прибуток за 2006 рік, тобто, взагалі без дослідження первинних документів.
Посилання відповідача, що для перевірки не були представлені документи, що підтверджують наявність помилки за результатами минулих періодів, є недоречним, оскільки саме податковим органом здійснювалася перевірка фінансово-господарської діяльності платника, тобто, наявність чи відсутність помилки мала бути встановлена на підставі дослідження всіх первинних документів, наявних у підприємства.
Відповідно до п.2.10 акту перевірки (використані при перевірці документи) первинні документи бухгалтерського та податкового обліку досліджувалися податковим органом вибірковим методом, що на думку суду унеможливлює обґрунтованість висновку про відсутність у платника податків, що перевіряється, певних первинних документів. Таким чином висновок податкового органу, що до перевірки не представлені всі документи є передчасним.
З метою встановлення обґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, в тому числі щодо завищення валових витрат у декларації за 2006 рік по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза.
За результатами проведеного експертного дослідження встановлено:
заниження позивачем валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку за прибуток за 2005 рік у сумі 23 430 грн., та по цьому ж рядку декларації з податку на прибуток за 2006 рік у сумі 3 382 грн.
заниження позивачем валових витрат по рядку 04.2 декларації з податку за прибуток за 2005 рік у сумі 29 900 грн.
заниження позивачем валових витрат по рядку 04.3 декларації з податку за прибуток за 2005 рік у сумі 12 584 грн. та цьому ж рядку декларації з податку на прибуток за 2006 рік у сумі 50 000 грн.
заниження позивачем валових витрат по рядку 04.4 декларації з податку за прибуток за 2005 рік у сумі 4 057 грн. та цьому ж рядку декларації з податку на прибуток за 2006 рік у сумі 18 100 грн.
заниження позивачем валових витрат по рядку 04.6 декларації з податку за прибуток за 2005 рік у сумі 37 700 грн. та цьому ж рядку декларації з податку на прибуток за 2006 рік у сумі 27 529 грн.
заниження позивачем валових витрат по рядку 04.10 декларації з податку за прибуток за 2005 рік у сумі 4 239 грн.
Окрім цього, експертом встановлено не включення позивачем до складу валових витрат суми витрат га виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до пп. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат належать суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Відповідно до п.16 ч.1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до переліку загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.1 ст.1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, є платниками цього збору.
Відповідно до абз.4 п.1 ст.2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених, зокрема, п. 1 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. При цьому, з урахуванням положень абз.3 п.1 ст.4 цього Закону, ставка збору дорівнює 100% від таких фактичних витрат.
Тобто, віднесенню до валових витрат належить 100% фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій як сума внесеного (нарахованих) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За таких обставин експертом встановлено заниження позивачем валових витрат у зв'язку з понесеними витратами на виплату та доставку пільгових пенсій за 2004 рік у сумі 2 800 грн., за 2005 рік у сумі 23 254 грн., за 2006 рік у сумі 3 566 грн.
З огляду на вищезазначене експертом встановлено заниження позивачем валових витрат за 2005 - 2006 рік у загальній сумі 240 541 грн.
Оскільки позивачем в декларації з податку на прибуток за 2006 рік відображене формування валових витрат у зв'язку з самостійно виявленими помилками у сумі 241 409 грн., відповідно, позивачем завищені валові витрати за 2006 рік на 868 грн.
Податковим органом не надано заперечень, та, відповідно, доказів на їх підтвердження, щодо відсутності факту заниження позивачем валових витрат у періодах та у розмірах, визначених за результатами експертного дослідження.
Відповідно до пп. 5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат належать суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
За таких обставин, враховуючи, що за результатами проведеної експертизи встановлені факти допущення позивачем помилок при формуванні валових витрат у 2005 - 2006 році, що призвело до заниження валових витрат у сумі 240 541 грн., позивачем правомірно здійснено збільшення валових витрат у декларації за 2006 рік у цій сумі у зв'язку з виявленням допущених у попередніх податкових періодах помилок.
Податкове повідомлення-рішення №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10 від 16.10.2007 прийняте з врахуванням встановленого під час проведення перевірки порушення п.4.9 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2006 року у сумі 19 104 грн.
Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.
В акті перевірки не зазначено, які саме об'єкти основних фондів у розрізі груп виведені з експлуатації платником податку та дата такого виведення. Також в акті перевірки не зазначено про підстави такого виведення (чи то ліквідація, чи безоплатне передання особі, яка не є платником податку, чи переведення до складу невиробничих фондів). Відповідно, податковим органом не досліджувалися підстави виведення основних фондів з експлуатації (наявність їх знищення чи зруйнування внаслідок дії обставин непереборної сили, ліквідація без згоди платника податку), які мають значення для застосування вищевказаної норми.
Під час судового розгляду справи податковим органом не надано доказів ліквідації об'єктів основних фондів за самостійним рішенням платника податків, безоплатної передачі таких об'єктів особі, не зареєстрованій платником ПДВ чи переведення їх до складу невиробничих фондів у грудні 2006 року.
Питання обґрунтованості висновку про порушення ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” Закону України „Про податок на додану вартість” поставлено на вирішення експерту.
За результатами експертного дослідження встановлено вибуття у грудні 2006 року об'єкта основних фондів (автомобіль УАЗ 374101 23-50) у зв'язку з його реалізацією фізичній особі Романову А.В. згідно накладної №37 від 18.12.2006 (податкова накладна №57 від 18.12.2006) на суму 3 500 грн., у тому числі ПДВ - 583,33 грн.
Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Податковим органом не зазначається, що ціна реалізації вказаного автомобіля не відповідає рівню звичайних цін.
Вказана поставка автомобіля відображена позивачем у Реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, сума ПДВ у розмірі 583,33 грн. відображена у складі податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року.
Інших фактів вибуття основних засобів у грудні 2006 року, в тому числі внаслідок ліквідації об'єктів основних фондів за самостійним рішенням платника податків, безоплатної передачі таких об'єктів особі, не зареєстрованій платником ПДВ чи переведення їх до складу невиробничих фондів за результатами експертного дослідження первинних документів не встановлено.
Відповідно до п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення Суд зазначає, що в акті перевірки відсутнє посилання на жоден первинний документ в підтвердження наявності факту порушення податкового законодавства позивачем. Не надано доказів на підтвердження вчиненого порушення і під час розгляду справи.
Податковим органом не доведено вибуття основних фондів у грудні 2006 року, в тому числі внаслідок ліквідації об'єктів основних фондів за самостійним рішенням платника податків, безоплатної передачі таких об'єктів особі, не зареєстрованій платником ПДВ чи переведення їх до складу невиробничих фондів.
Суд зазначає, що відображення платником податку балансової вартості об'єктів основних фондів на 01.01.2007 у сумі 0 грн. без підтвердження первинними документами факту їх вибуття не свідчить про наявність порушень Закону України „Про податок на додану вартість”, а може бути порушенням положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині не нарахування амортизаційних відрахувань, яке може призвести до завищення податку на прибуток.
Податкове повідомлення-рішення №571741/1/45685 від 16.10.2007 прийняте з урахуванням встановленого за наслідками проведеної перевірки порушення ст.1, ст.6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 5 858,25 грн.
Під час проведення перевірки встановлені факти не включення ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” до розрахунків суми податку наступних автомобілів:
у 2004 році - автомобіля ГАЗ66 (2296 ДОУ), суму податку занижено на 318,75 грн.
у 2007 році - автомобіля УАЗ374101, суму податку занижено на 245 грн.,
у 2004 - 2007 роках - автомобілі ГАЗ66 (д/н 7915 ДОТ), УАЗ452 (8527 ЯНН), суму податку занижено у 2004 році на 502,5 грн., у 2005 році на 921,25 грн., у 2006 році - на 1 005 грн., у 2007 році - на 1 005 грн.
у 2005 - 2006 роках автомобіль ГАЗ6611 (3676 ДОТ), суму податку занижено у 2005 році на 584,75 грн., у 2006 році на 638 грн., у 2007 році на 638 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (в редакції, чинній у 2004 - 2006 роках) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Законом України № N 427-V від 6 грудня 2006 року цей Закон викладено в новій редакції. Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Тобто, за змістом Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” обов'язок по сплаті податку пов'язаний не лише з фактом реєстрації за особою транспортного засобу, а й з фактом перебування такого транспортного засобу у власності платника податку.
Зазначеного висновку можні дійти і з аналізу положень ст. 6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, яка передбачає, що податок не сплачується у разі викрадення транспортного засобу (що, відповідно, призводить до вибуття такого транспортного засобу з власності особи), а у разі передачі права користування транспортним засобом за довіреністю, податок сплачується власником (відсутній факт вибуття з власності), за винятком випадків, коли інше прямо передбачено у довіреності.
Автомобілі ГАЗ66 (д/н 7915 ДОТ), УАЗ452 (8527 ЯНН), які належали ЗАТ „Укренергозв'язокбуд”, у 2002 році були реалізовані виконавчою службою Будьонівського районного управління юстиції у зв'язку із наявністю заборгованості з заробітної плати, що не заперечується сторонами та підтверджується листами ЗАТ „Укренергозв'язокбуд”, відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції, Донецької філії СДП „Укрспец'юст”, розпискою покупця Румянцева А.А., наявними в матеріалах справи.
Таким чином обставинами справи підтверджений факт відсутності у позивача в перевіряємому періоді власних транспортних засобів - автомобілів ГАЗ66 (д/н 7915 ДОТ), УАЗ452 (8527 ЯНН), що свідчить про безпідставність висновку про обов'язок позивача сплачувати податок за транспортні засоби, які не є його власністю.
Щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2004 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Відповідно до пп. 4.1.4 „в” п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” самостійно обчислена сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2004 рік та до податкового органу поданий відповідний розрахунок.
Відповідно до пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Податковим органом не зазначено про наявність обставин не застосування передбаченого вищенаведеною нормою строку давності.
Таким чином, враховуючи, що податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначено позивачу 08.08.2007 (дата прийняття первісного податкового повідомлення-рішення №571741/0/4618/10/17-213/42809/10 за результатами акту перевірки), на дату визначення податкового зобов'язання за порушення, допущені у 2004 році, сплинув законодавчо встановлений строк давності.
Позивачем не надані докази вибуття з власності інших транспортних засобів, за якими не нарахований податок, за таких обставин судом враховуються дані акту перевірки щодо заниження податку з власників транспортних засобів у 2007 році по автомобілю УАЗ374101 на 245 грн., по автомобілю ГАЗ6611 (3676 ДОТ) у 2005 році на 584,75 грн., у 2006 році на 638 грн., у 2007 році на 638 грн.
Безпідставність визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість, свідчить про безпідставність застосування до платника податків штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки за змістом наведених норм застосування штрафних санкцій пов'язано з заниженням платником податків та донарахуванням податковим органом податкових зобов'язань такому платнику. З аналогічних підстав безпідставність визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 3 752,5 грн. свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій у сумі 1 876,25 грн., а безпідставність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 60 135 грн. свідчить про безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 936 грн. (з урахуванням мінімального розміру штрафних санкцій 170 грн., передбаченого пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
Податкове повідомлення-рішення №0000062440/1/45685/10/25-013 від 16.10.2007 прийняте з урахуванням встановленого за наслідками проведеної перевірки відчуження активів, що перебувають в податковій заставі, без узгодження операції з податковим органом.
Так, відповідно до п.2.17.1 акту перевірки зазначено про відчуження будинків збірно-розбірних в кількості 4 шт. відповідно до податкової накладної №73 від 23.10.2004.
В акті перевірки не зазначено, на підставі якого договору здійснено відчуження майна, які документи свідчать про його фактичну передачу, а також не зазначено про наявність у ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” податкового боргу на дату відчуження майна.
Податкова накладна, зазначена в акті перевірки, до суду не надана. Також сторонами не надана інформація щодо розміру податкового боргу ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” станом на день відчуження активів. За таких обставин відповідно до ч.6 ст.71 КАС України справа розглядається на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що актом перевірки за фактом відчуження майна встановлено порушення пп. 6.2.3 п.6.2 ст.6 та пп. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в той час як згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції застосовані за порушення пп. 8.6.1 „а” п.8.6 ст.8 цього ж Закону, тобто, за порушення, не встановлене актом перевірки.
Щодо суті здійсненої операції, суд враховує наступне:
Відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Відповідно до пп. 8.6.1 „а” п. 8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Податковим органом не надано жодного доказу, що реалізоване позивачем майно не є товаром та не використовується у його підприємницької діяльності.
Податковим органом не зазначається, що ціна реалізації ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” будинків збірно-розбірних є меншою, ніж звичайна, та, відповідно, не наводяться докази такої невідповідності ціни рівню звичайних цін.
Факт оплати вартості реалізованого майна грошовими коштами підтверджується Довідкою про рух грошових коштів позивача з 01.09.2004 по 30.09.2004 №02-16/99 від 13.01.2009.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем здійснена реалізація товару за кошти за звичайними цінами, висновок податкового органу про обов'язковість узгодження такої операції є помилковим.
Окрім цього судом враховується наступне.
За змістом положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.8 цього Закону, пов'язано з наявністю факту відчуження майна, тобто, вибуття його з власності суб'єкта господарювання.
Положення Цивільного кодексу України за загальним правилом пов'язують момент переходу права власності з передачею майна (ст.334 ЦК України). Доказів визначення сторонами іншого моменту переходу права власності до суду не надано.
Відповідно до накладної №154 від 28.10.2004 постачальник, ЗАТ „Укренергозв'язокбуд”, відпустив ТОВ „Донбасстелекомстройсервис” будинки збірно-розбірні в кількості 4 шт., загальною вартістю 16 000 грн. з ПДВ.
Тобто, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, 28.10.2004 позивачем здійснено відчуження майна.
Жодного доказу в підтвердження відчуження майна 23.10.2004 (як зазначено в акті перевірки) до суду не надано.
Сторонами по справі не заперечується відсутність у позивача податкового боргу станом на 28.10.2004.
Окрім цього, саме відсутність податкового боргу ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” на 28.10.2004 стало підставою часткового скасування податковим органом первинного податкового повідомлення-рішення. Так, в рішенні про результати розгляду первинної скарги ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” від 16.10.2007 №45685/10/25-013 зазначено, що „станом на 28.10.2004 ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” перерахувало до бюджету повну суму податкового зобов'язання, що стало підставою відкликання податкової вимоги №1/569 26.10.2004”.
За таких обставин податковим органом застосовані до позивача санкції за відчуження майна при відсутності станом на дату такого відчуження податкового боргу.
Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника звільняються з податкової застави з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання.
За таких обставин станом на дату відчуження позивачем майна його активи відповідно до законодавства не мали перебувати в податковій заставі, що свідчить про безпідставність застосування санкцій, передбачених пп. 17.1.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Щодо визнання незаконними податкових вимог №1/288 від 31.10.2007 на суму 126 346,52 грн., та №2/351 від 06.12.2007 на суму 135 345,86 грн., судом враховується таке.
Відповідно до п.1.10 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
З урахуванням положень пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Тобто, надсилання податкової вимоги пов'язано виключно з фактом наявності у платника податків податкового боргу. При цьому податкова вимога, серед іншого, містить дані про розмір такого податкового боргу.
Перша податкова вимога №1/288 від 31.10.2007 надіслана на адресу позивача у зв'язку з наявністю податкового боргу у сумі 126 346,52 грн., в тому числі з податку на прибуток - 78 423,76 грн., з податку на додану вартість - 28 642,33 грн., зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО - 559,5 грн., з адміністративних штрафів та інших санкцій - 16 000 грн., з податку з доходів фізичних осіб - 2 545,48 грн., з земельного податку - 175,45 грн.
Друга податкова вимога №2/351 від 06.12.2007 окрім зазначеного в першій податковій вимозі містить відомості про збільшення суми податкового боргу з земельного податку та, додатково, про виникнення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 8 787,37 грн.
Податковим органом не заперечується, що зобов'язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями увійшли до суми податкового боргу платника, визначеної у податкових вимогах.
Під час судового розгляду справи встановлена безпідставність визначення ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78 071 грн., в тому числі основного платежу - 60 135 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 17 936 грн., з податку на додану вартість у розмірі 28 656 грн., застосування штрафних санкцій за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі у сумі 16 000 грн. Також судом встановлена безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 3 752,5 грн. основного платежу та 1 876,25 грн. штрафних санкцій, всього - 5 628,75 грн.
Безпідставність визначення податковим органом податкових зобов'язань свідчить про безпідставність віднесення такого несплаченого зобов'язання до податкового боргу, та, відповідно, безпідставність надсилання платнику податків податкової вимоги в цій частині.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів відсутності податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 545,48 грн., та з земельного податку у сумі 175,45 грн. на дату надіслання першої податкової вимоги, та у сумі 384,42 грн. на дату надіслання другої податкової вимоги.
Щодо надіслання податкової вимоги на суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО, згідно з даними акту перевірки сума 559,55 грн. застосована за порушення норм з регулювання обігу готівки. Оскільки зазначені санкції не є податковим зобов'язанням, відповідно є помилковим визначення їх як суми податкового боргу з надісланням відповідної податкової вимоги.
Щодо вимоги про скасування податкової застави, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Як зазначено судом, позивачем не надано доказів відсутності у нього податкового боргу станом на дату розгляду справи. За таких обставин відповідно до положень чинного законодавства на активи позивача розповсюджується право податкової застави.
Однак, як зазначено в п.4.3 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.1.17 ст.1, ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 24.03.2005 у справі №1-9/2005 розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. У зв'язку з таким визнані неконституційними положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Тобто, податкова застава не повинна перевищувати суму податкового боргу.
З наданого до матеріалів справи Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 12.11.2007 (термін дії до 12.11.2012) в податковій заставі перебувають активи позивача у сумі 252 693,04 грн., що значно перевищує суму належного податкового боргу платника податків.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За таких обставин, способом, що забезпечить повний та належний захист прав позивача у справі, є спонукання податковий орган звільнити з податкової застави активи ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” у сумі, що перевищує суму податкового боргу, шляхом внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.10.2007 №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10, №571741/1/45685, №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10, №0000062440/1/45685/10/25-013, визнання незаконними першої податкової вимоги від 31.10.2007 №1/288 у сумі 126 346,52 грн., другої податкової вимоги від 06.12.2007 №2/351 у сумі 135 345,86 грн., скасування податкової застави підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Укренергозв'язокбуд” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.10.2007 №, №571741/1/45685, №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10, №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10, №0000062440/1/45685/10/25-013, визнання незаконними першої податкової вимоги від 31.10.2007 №1/288 у сумі 126 346,52 грн., другої податкової вимоги від 06.12.2007 №2/351 у сумі 135 345,86 грн., скасування податкової застави задовольнити частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10 від 16.10.2007, № 0000062440/1/45685/10/25-013 від 16.10.2007 в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10 від 16.102007 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 78 071 грн., в тому числі з основного платежу у сумі 60 135 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 17 936 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №571741/1/45685 від 16.10.2007 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 5 628,75 грн., в тому числі з основного платежу - у сумі 3 752,5 грн., зі штрафних (фінансових) санкцій - у сумі 1 876,25 грн.
Визнати недійсною першу податкову вимогу №1/288 від 31.10.2007 в частині визначення суми податкового боргу у розмірі 123 272,83 грн., в тому числі з податку на прибуток у сумі 78 071 грн., в тому числі з основного платежу у сумі 60 135 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 17 936 грн., з податку на додану вартість у сумі 28 642,33 грн., в тому числі з основного платежу у сумі 19 090,33 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 9 552 грн., зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 559,5 грн., з адміністративних штрафів та інших санкцій у сумі 16 000 грн.
Визнати частково недійсною другу податкову вимогу № 2/351 від 06.12.2007 в частині визначення суми податкового боргу у розмірі 128 901,58 грн., в тому числі з податку на прибуток у сумі 78 071 грн., в тому числі з основного платежу у сумі 60 135 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 17 936 грн., з податку на додану вартість у сумі 28 642,33 грн., в тому числі з основного платежу у сумі 19 090,33 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 9 552 грн., зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 559,5 грн., з адміністративних штрафів та інших санкцій у сумі 16 000 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 5 628,75 грн., в тому числі з основного платежу - у сумі 3 752,5 грн., зі штрафних (фінансових) санкцій - у сумі 1 876,25 грн.
Спонукати Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька звільнити з податкової застави активи ЗАТ „Укренергозв'язокбуд” у сумі, що перевищує суму податкового боргу, шляхом внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Укренергозв'язокбуд”, код ЄДРПОУ 00122499, 83058, м. Донецьк, вул. Красноуфимська, 2А, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 квітня 2009 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови складений та підписаний 15.04.2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Могильницький М.С.