Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221
Іменем України
02.07.2009
Справа №2-1/1371.1-2009
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-37», (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Піонерська, 17),
до відповідачів:
1. Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11),
2. Фонду майна АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Представництва Фонду майна АР Крим в м. Алушта (відділ по управлінню комунальної власності у місті Алушта), (98516, АР Крим, м. Алушта, пл. Радянська, 1),
2. Маломаяцької сільської ради, (98540, АР Крим, с. Малий Маяк, вул. Кооператива, 8),
за участю:
Прокуратури АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21),
Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзержинського, 6),
про визнання дійсним договору та визнання права власності,
Суддя Л.О.Ковтун
представники:
від позивача - Лапко В.М. - представник, дов. від 10.01.2008р.,
від відповідачів:
1. не з'явився, повідомлений належним чином,
2. Домбровська Ю.В. - головний спеціаліст юридичного відділу, дов. №158-Д від 30.12.2008р.,
від третіх осіб - не з'явились, повідомлені належним чином,
за участю прокурора - Горної К.В. - прокурор віддлу прокуратури АР Крим,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ-37» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовною заявою та просить визнати право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: с. Лазурне, вул. Слуцького, 70, а саме: склад запасних частин №2 (літера Г), інв. №572, склад №4 (літера Б) інв. №573, гаражні бокси №7 (літера А) інв. №601, приміщення для перевірки якості бетонних сумішей №5 (літера В) інв. №602, вапняні ями №10 (без літери) інв. №526, РБУ та інші допоміжні приміщення за ТОВ «БУ-37». Також, позивач просить зобов'язати Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати за ним право власності на вищевказані об'єкти.
Рішенням господарського суду АР Крим від 29.01.2008р. у справі № 2-8/16324-2007 в задоволені позовних вимог в частині визнання за ТОВ «БУ-37» права власності на розташовані по вул. Слуцького, 70 в с. Лазурне спірні нерухомі об'єкти відмовлено, провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації і технічної інвентаризації зареєструвати відповідне право власності за ТОВ «БУ-37» припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2008р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-37» задоволено, рішення господарського суду АР Крим від 29.01.2008р. у справі №2-8/16324-2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009р. судові рішення попередніх двох інстанцій скасовано, матеріали справи направлені на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Л.О.Ковтун, із привласненням номеру 2-1/1371.1-2009.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.03.2009р. справу прийнято до свого провадження.
У судовому засіданні 12.05.2009р. представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ-37» просить визнати договір купівлі-продажу державного майна №17, укладений між Фондом майна АР Крим та акціонерним товариством закритого типу ОП-37 29 лютого 1996р., дійсним та визнати за товариством право власності на об'єкти нерухомості, а саме: гараж (літер «А» інвентарної справи); склад (літер «Б» інвентарної справи); лабораторію (літер «В» інвентарної справи); склад (літер «Г» інвентарної справи); адміністративно-побутовий корпус (літер «Д» інвентарної справи); розчинно-бетонний вузол (літер «И» інвентарної справи); розчинно-бетонний вузол (літер «К» інвентарної справи), які розташовані за адресою: м. Алушта, с. Лазурне, вул. Слуцького, 70.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.05.2009р. до участі у справі залучено Фонд майна АР Крим у якості іншого відповідача та Маломаяцьку сільську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідач (Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації) явку свого представника в судове засідання не забезпечив, направив клопотання про розгляд справи у відсутність представника за наявними матеріалами.
Інший відповідач в своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований на товарній біржі, що в силу положень Закону України «Про товарну біржу» звільняє сторін від обов'язку щодо нотаріального посвідчення такого договору. Крім того, відповідач зазначає, що жодним чином не порушував прав та охоронюваних інтересів товариства, що виключає пред'явлення позовних вимог до Фонду.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, прокурора, суд
встановив:
Рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 18.01.1991 року №43 «Про реєстрацію орендного підприємства БУ-37 ПСМС «Кримспецбуд» вирішено зареєструвати орендне підприємство БУ-37 на базі ПСМС «Кримспецбуд».
03.09.1993 року відбувся засновницький збір трудового колективу організації орендарів підприємства ОП-37, на якому постановили створити з 1993 року акціонерне товариство закритого типу на базі ОП-37.
24.09.1993 року рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради №1019 вирішено зареєструвати акціонерне товариство закритого типу ОП-37 по предмету діяльності його Статуту, розташованого за адресою: м. Алушта, вул. Піонерська, 17.
29.02.1996 року між Фондом майна АР Крим (продавець) та організацією орендарів ЗАТ ОП-37 (покупець) укладений договір купівлі -продажу державного майна №17, (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 даного договору, продавець зобов'язується продати покупцю державне майно орендного підприємства АТЗТ ОП-37, яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Піонерська, 17, а покупець зобов'язується купити майно та сплатити за нього ціну у відповідності з умовами, визначеними в даному договорі.
Згідно пункту 1.4. договору, майно, що є предметом угоди продано за 3214000000 карбованців.
Даний договір зареєстрований на Кримській універсальній біржі за №114 від 29.02.1996 року.
На виконання умов договору, 29.03.1996 року між Фондом майна АР Крим та організацією орендарів ЗАТ ОП-37 підписаний акт №17 передачі державного майна.
У пункті 1.2 договору сторони обумовили, що право власності на майно переходить до покупця з дати підписання органом приватизації акту прийому-передачі приватизованого майна.
В подальшому, 13.09.2002 року розпорядженням Управління по ринковим відносинам Виконавчого Комітету Алуштинської міської ради №0387 зареєстровано ТОВ «БУ-37».
Згідно до пункту 1.2. статуту ТОВ «БУ-37» є правонаступником прав та обов'язків АТЗТ «ОП-37».
Так, згідно уточнених позовних вимог, ТОВ «БУ-37» просить визнати вищевказаний договір дійсним внаслідок недотримання сторонами обов'язку щодо його нотаріального посвідчення.
У зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 128 Цивільного кодексу УРСР від 1963р., чинного на час укладення договору, моментом виникнення права власності у покупця за договором вважається момент передачі речі.
При цьому, згідно ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами, таки договори укладалися у простій письмовій формі.
Відтак, нотаріальне посвідчення договору проводилося лише за згодою сторін та не мало наслідків нікчемності правочину у разі недодержання обов'язку щодо нотаріального посвідчення такого договору.
В свою чергу, у розділі 12 договору купівлі-продажу від 29.02.1996 року сторони дійшли згоди щодо нотаріального посвідчення спірного договору.
Матеріали справи свідчать, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу державного майна не відбулося не з вини попередника позивача. На користь даного висновку служать зауваження Фонду майна АР Крим стосовно відсутності потреби у здісненні такого посвідчення внаслідок закріпленого у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» положення, відповідно до якого угоди зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
З такими доводами позивача не можна погодитись з огляду на наступне.
Дійсно, приписами статті 650 Цивільного Кодексу України та статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що договір купівлі - продажу зареєстрований на біржі є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації державним реєстратором прав на нерухоме майно.
Втім, суд зауважує, що у розумінні діючого законодавства, зокрема статті 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме, якщо вона являє собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Тобто, слід зробити висновок, що не підлягають нотаріальному посвідченню угоди, зареєстровані на біржі, які стосуються купівлі - продажу, поставки та обміну товарів, у той час як Цивільним законодавством України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зазначене є підставою для задоволення вимог позивача стосовно визнання договору купівлі-продажу державного майна, укладеного 29.02.1996 року між Фондом попередником позивача, дійсним.
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-37» щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості, а саме: гараж (літер «А» інвентарної справи); склад (літер «Б» інвентарної справи); лабораторію (літер «В» інвентарної справи); склад (літер «Г» інвентарної справи); адміністративно-побутовий корпус (літер «Д» інвентарної справи); розчинно-бетонний вузол (літер «И» інвентарної справи); розчинно-бетонний вузол (літер «К» інвентарної справи), які розташовані за адресою: м. Алушта, с. Лазурне, вул. Слуцького, 70, також підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Згідно з доводами позивача, у процесі господарської діяльності спірне майно змінило своє найменування, а саме вагон-битовка №1 на адміністративно-побутовий корпус (літер Д), інв. №670, вагон-битовка №2 на склад (літер Г), інв. №572, вагон-будинок №4 на склад (літер Б), інв. №573, вагон - будинок №7 на гараж (літер А) інв. №601, вагон - битовка №5 на лабораторію (літер В), інв. №602, штукатурна станція СО-57 №10 на розчинно-бетонний вузол (літер И) інв. №526, штукатурна станція №25 на розчинно-бетонний вузол (літер К).
Відповідно до рішення Мамомаяцької сільської ради від 14.02.2005р. №40 земельній ділянці, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомості, присвоєно поштову адресу - с. Лазурне, вул. Слуцького, 70.
З метою оформлення права власності на вказані об'єкти, на замовлення позивача МЧП «Амин» проведено експертну грошову оцінку спірних об'єктів, а органом БТІ виготовлено інвентарну справу.
Слід зазначити, що при реорганізації орендарів АТЗТ ОП-37 його правонаступнику - позивачу у справі спірне майно передано за актом прийому-передачі за фактичним найменуванням: розчинно-бетонний вузол №1, розчинно-бетонний вузол №2, Адміністративно-побутовий корпус, лабораторія, склад, гараж, склад, за якими й майно облікується на балансі товариства.
Чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом.
Враховуючи те, що право власності на оспорюване майно набуто позивачем правомірно (внаслідок реорганізації орендарів АТЗТ ОП-37), незаконність його набуття не встановлена судом, суд вважає що наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти.
При цьому, доказів того, що вказане майно вибуло із володіння позивача або його попередника суду не надані.
Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
В свою чергу, приймаючі до уваги відсутність заявлених позовних вимог до Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації, суд вважає за необхідне виключити останнього зі складу відповідачів.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 ГПК України, суд,
Виключити зі складу відповідачів Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації.
Позов задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу державного майна, укладений 29.02.1996 року між Фондом майна АР Крим та організацією орендарів ЗАТ ОП-37 (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ-37»), дійсним.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «БУ-37», (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Піонерська, 17, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 01271793) право власності на об'єкти нерухомості, а саме: гараж (літер «А» інвентарної справи); склад (літер «Б» інвентарної справи); лабораторію (літер «В» інвентарної справи); склад (літер «Г» інвентарної справи); адміністративно-побутовий корпус (літер «Д» інвентарної справи); розчинно-бетонний вузол (літер «И» інвентарної справи); розчинно-бетонний вузол (літер «К» інвентарної справи), які розташовані за адресою: м. Алушта, с. Лазурне, вул. Слуцького, 70.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.