01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.07.2009 № 35/338
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Патока І.О. (дов. №939/52 від 03.10.2008 р.),
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - Василенко Дмитро Григорович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2007
у справі № 35/338 (суддя
за позовом Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
до ЗАТ "НВО Україна"
третя особа Василенко Дмитро Григорович
про стягнення 13736,60 грн. та зобов"язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.10.2007 р. у справі № 35/338 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, передати справу на розгляд по суті позовних вимог до Господарського суду м. Києва, судові витрати покласти на відповідача ЗАТ “НВО “Україна”, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 р. прийнято апеляційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. строк розгляду справи №35/338 продовжено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 р. апеляційне провадження зупинено до набрання законної сили рішення Дніпровського районного суду м. Києва у цивільній справі за позовом Василенка Дмитра Григоровича, Василенко Людмили Валеріївни у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Василенка Павла Дмитровича до ЗАТ “НВО “Україна”, Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” про визнання права власності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. апеляційне провадження у справі №35/338 поновлено.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 р. розгляд справи доручено здійснити колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Сулім В.В., Іваненко Я.Л.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення господарського суду м. Києва скасувати повністю, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що заперечує доводи апеляційної скарги, рішення господарського суду м. Києва є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва - без змін.
Третя особа підтримала доводи апеляційної скарги Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши представника позивача та третьої особи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, Державна спеціалізована фінансова установа “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “НВО “Україна” про стягнення 13736,60 грн. та зобов'язання вчинити дії. Просить суд зобов'язати відповідача передати Фонду та його позичальнику Василенко Д.Г. трьохкімнатну квартиру відповідно до Договору від 09.06.2004р. та зобов'язати відповідача повернути кошти в розмірі 13736,60 грн. на рахунки позичальників.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2004р. у справі №22/517 затверджено мирову угоду укладену 07.06.2004 року між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та Закритим акціонерним товариством “НВО “Україна”.
Відповідно до п. 2 Мирової угоди від 07.06.2004р. відповідач гарантував, що зазначені у мировій угоді квартири, а також технічна документація на відповідні квартири, будуть передані Фонду, для подальшої реєстрації права власності перелічених у мировій угоді фізичних осіб протягом 10 (десяти) календарних днів після затвердження цієї мирової угоди Господарським судом м. Києва, шляхом підписання актів прийому - передачі квартир із позивачем та фізичними особами зазначеними у цій мировій угоді.
Відповідно до актів №№ 1, 2, 3 від 21.07.2004р., актів №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 28.10.2004р., актів №№ 10, 11, 12, 13 від 25.01.2004р., акту № 14 від 17.03.2005р., та акту № 15 від 29.09.2005р. були передані квартири наступним позичальникам: Василенко Р.П., Самійленко Л.В., Осадчому Ю.М., Дудченко В.В., Конопелько О.В., Козлову А.С., Бондаренко Г.М., Вайлупову О.О., Нікітову С.В., Полосьмаку В.М., Шапаренко В.І., Полосьмаку О.М., Ілгунас І.В., Копинець М.Ю., Мусієнко М.М.
Таким чином, відповідач частково виконав свої зобов'язанні згідно Мирової угоди від 07.06.2004р. та станом на 12.06.2007р., залишаються невиконаними зобов'язання щодо передачі Фонду та позичальникам (Василенку Д.Г., Джулаю Ю.М.) трьох та двох - кімнатної квартири.
09.06.2004р. Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву і позичальник Василенко Д.Г. (третя особа) з однієї сторони та Закрите акціонерне товариство “НВО “Україна” з іншої сторони уклали договір, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати позичальнику Василенко Д.Г. до 13 липня 2004 року, замість квартири №17, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 44 іншу квартиру загальною площею не менше ніж 69,55 кв.м.
Таким чином, згідно умов договору від 09.06.2004р. відповідач зобов'язався здійснити дії на користь третьої особи, а саме, передати іншу квартиру загальною площею не менш ніж 69,53 кв.м.
Отже, за таких обставин, вимоги Фонду про передачу на його користь та на користь третьої особи квартири згідно умов договору від 09.06.2004р. є безпідставними, оскільки такий обов'язок не передбачений зазначеним договором.
Крім того, безпідставною є вимога позивача здійснити дії на користь третьої особи, оскільки Василенко Д.Г. залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині зобов'язання відповідача передати Фонду та його позичальнику Василенко Д.Г. трьох-кімнатну квартиру відповідно до договору № 09.06.2004р.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів, які останній зобов'язаний повернути позичальникам у зв'язку з уточненням фактичної площі у порівнянні з проектною, станом на 12.06.2007р.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що загальна сума боргу відповідача перед позичальниками становить 13736,60 грн.
Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача про зобов'язання останнього повернути грошові кошти на рахунки позичальників, які, як вірно встановлено судом першої інстанції є фізичними особами та не є сторонами у даній справі.
Таким чином, позивачем не надано належного обґрунтування позовних вимог, а саме щодо зобов'язання відповідача вчинити дії на користь третіх осіб.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованим, безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційна колегія вважає їх безпідставними, оскільки, будь-яких доказів на їх підтвердження при апеляційному перегляді даної справи відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2007р. у справі № 35/338 відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2007 р. у справі № 35/338 - без змін.
Матеріали справи № 35/338 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді