Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
16.06.2009
Справа №2-7/13986-2007
За позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б)
До відповідача Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» (96300, Первомайський район, смт. Первомайське, вул. Гагаріна, 28-а, кв. 2)
Про стягнення 200462,40 грн.
За зустрічним позовом Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» (96300, Первомайський район, смт. Первомайське, вул. Гагаріна, 28-а, кв. 2)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б)
Про визнання договору недійсним.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Козловський Є. В., предст., дов. №7/Д від 10,06.2008 р.
Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Курташ Р. Б., предст., дов. від 08.06.2009 р.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» про стягнення 200 462,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.08.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір підряду №31/08-2007, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» мало виконати роботи з будівництва об'єкта «Газифікаці с. Пшеничне первомайського району. Перший пусковий комплекс. Газопровід високого тиску» впродовж чотирнадцяти днів з моменту перерахування відповідачем авансу. Позивач зазначає, що МПП «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» свої договірні обов'язки не виконало, суму авансу не перерахувало, у зв'язку з чим ТОВ «Восток-газсервіс» просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі договірної ціни - 200 462,40 грн.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що укладений між сторонами договір №31/08-2007 від 31.08.2007 р. фактично є договором субпідряду, позаяк замовником будівництва є Первомайська селищна рада. Крім того, відповідач зазначив, що фактично обидві сторони відмовилися від виконання договору підряду №31/08-2007 від 31.08.2007 р., оскільки позивач не звертався до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» з вимогою по виконанню умов договору, а МПП «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» в свою чергу листом №74 від 13.09.2007 р. попередила позивача про неможливість виконання умов договору та запропонувала розірвати зазначений договір. Також відповідач посилається на підписання договору неповноважною особою та недоведення позивачем факту спричинення збитків, оскільки підприємство не приступало до виконання будівельних робіт, будь-яких витрат не понесло, а тому попередня сума витрат не може бути сумою збитків.
05.11.2007 р. до ГС АР Крим від Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» про визнання недійсним укладеного між сторонами договору підряду №31/08-2007 від 31.08.2007 р.
В якості підстави зустрічного позову позивач (відповідач за первісним позовом) посилається на те, що спірний договір підписаний від імені керівника М. В. Федорук головним інженером Курташ Р. Б., тобто неповноважною особою.
Ухвалою ГС АР Крим від 17.02.2009 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням почеркознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання:
- чи виконано підпис на договорі підряду №31/08-2007 на будівництво об'єкту «Газифікація с. Пшеничне Первомайського району. Перший пусковий комплекс. Газопровід високого тиску» від 31.08.2007 р. від імені директора Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» Федорук М. В., або іншою особою?
Ухвалою ГС АР Крим від 01.06.2009 р. провадження у справі було поновлено.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
31.08.2007 р. між Малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» (Підрядник) був укладений договір підряду №31/08-2007, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними силами та засобами роботи з будівництва об'єкту «Газифікація с. Пшеничне Первомайського району. Перший пусковий комплекс. Газопровід високого тиску», а саме:
- будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектно-кошторисною документацією;
- роботи по придбанню матеріалів, обладнання,
а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна договору визначається сторонами шляхом підписання додатку «Договірна ціна» та складає 200 000,00 грн. Ціна договору є динамічною та може бути відкоректована відповідно до обсягів та строків виконання робіт.
Ціна договору може бути розподілена Замовником і Підрядником на складові, а саме: вартість об'єкту (вартість матеріалів, обладнання та будівельно-монтажних робіт), вартість етапів робіт, вартість робіт.
Згідно з пунктом 3.1 Договору строки виконання робіт (етапів робіт) на об'єкті визначаються сторонами у додаткових угодах до даного договору. При цьому, суд не може погодитися з твердженням позивача (відповідача за зустрічним позовом) про те, що підрядні роботи мають бути виконані впродовж 14 днів, оскільки відповідні положення в договорі відсутні.
У вищевказаному пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що підрядник приступає до виконання робіт протягом семи днів з моменту отримання суми авансу за цим Договором, але має право не приступати до виконання робіт, якщо Замовник на момент початку робіт не передав Підряднику (оригінал або засвідчену власною печаткою копію) дозвільну (дозвіл інспекції ДАБК Первомайського району АР Крим на виконання будівельних робіт, дозвіл на зняття та схов (рекультивацію) родючого шару ґрунту) та іншу документацію, яка у відповідності до норм чинного в Україні законодавства повинна бути оформлена до початку робіт та повинна знаходитися в місці проведення робіт (на будівельному майданчику).
Відповідно до пункту 4.2.1 Договору Замовник перераховує аванс підряднику у розмірі 80 відсотків договірної ціни, що становить 160 000,00 грн. протягом п'яти банківських днів від дня укладення цього договору.
Товариство з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» посилається на те, що Замовником в обумовлений в договорі п'ятиденний строк не була сплачена сума авансу, у зв'язку з чим підрядник не приступив до виконання будівельних робіт. Звідси, позивач (відповідач за первісним позовом) вважає, що йому були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди - тієї суми кошти, яку він міг би отримати від Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» у випадку перерахування йому авансу від замовника, здійснення після цього будівельних робіт та, відповідно, остаточного розрахунку за підрядні роботи.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
Збитки у формі втраченої вигоди відрізняються від реальних збитків тим, що якщо при витратах, втраті або пошкодженні майна характерним є зменшення наявного майна потерпілого суб'єкта господарювання, то втрачена вигода відображає той факт, що наявне в особи майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитись, якби не було правопорушення.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, які - відповідач. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях ст. 218 Господарського кодексу України.
В той же час, Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.
Проте, відповідні докази суду надані не були. Так, Товариством з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» не надані належні та допустимі докази, які б свідчили, що лише неперерахування відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) авансу призвело до неотримання очікуваного доходу від здійснення підрядних робіт та саме отримання авансу є єдиною обставиною, наявність якої безумовно призвело б отримання вигоди в сумі 200 462,40 грн. Власно, вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» документально обґрунтовані лише наявністю договору підряду №31/08-2007 від 31.08.2007 р. та договірної ціни, що не є достатнім підтвердженням можливості отримання доходу, а тому отримання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) заявленої до відшкодування суми коштів носить ймовірний характер.
Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов'язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» про стягнення з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» 200 462,40 грн. збитків.
Стосовно зустрічних позовних вимог Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» суд зазначає наступне.
Так, позивач за зустрічним позовом стверджує про те, що спірний договір підряду №31/08-2007 від 31.08.2007 р. підписаний від імені керівника М. В. Федорук головним інженером Курташ Р. Б., тобто неповноважною особою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Причому, підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.,
Отже, підписання договору підряду від імені керівника підприємства іншою особою дійсно є підставою для визнання такого договору недійсним.
В свою чергу, ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд зазначає, що дослідження автентичності підпису потребує спеціальні знання, не є правовим питанням, а тому має бути вирішено шляхом проведення судової експертизи. Судом двічі призначалася почеркознавча експертиза (ухвалами від 08.11.2007 р. та від 17.02.2009 р.), проте, обидва рази дослідження не було проведено через неможливість надати відповідь на поставлене судом питання через простоту підпису на договорі та її стислість.
Таким чином, оскільки єдиною можливістю встановити факт підписання спірного договору від імені керівника неповноважною особою є проведення судової експертизи, а надання експертного висновку унеможливлюється самим об'єктом дослідження, у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.
Судові витрати суд залишає за сторонами згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» про стягнення 200 462,40 грн. збитків.
2. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стройналадка» до Товариства з обмеженою відповідальності «Восток-газсервіс» про визнання недійсним договору підряду №31/08-2007 від 31.08.2007 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.