ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/137-30/145
14.07.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»
До Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»
Про стягнення 547 391,03 грн. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Хомюк П.М. - представник за довіреністю № б/н від 16.08.07.
Від відповідача Гаєвська Т.А. -представник за довіреністю № 0131/8 від 05.05.08.
Головня М.А. -представник за довіреністю № 0125/8 ввід 23.05.08.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»про:
- надання можливості позивачу знімати показання з електролічильника, або щомісячно направляти свого спеціаліста для комісійного зняття показників щодо спожитої електроенергії;
- проведення належним чином страхування об'єкту оренди з урахуванням усієї зайнятої площі, до ризиків внести пошкодження будівлі внаслідок розміщення та експлуатації базової станції;
- укладення додаткової угоди, згідно п. 3.8 договору, щодо збільшення орендної пропорційно фактично зайнятої площі;
- стягнення з відповідача на користь позивача 928 975,42 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.07. у справі № 35/137 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.07. у справі № 35/137 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.07. у справі № 35/137 змінено, а саме:
- визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок»угоду про зміну умов договору № ФТ-086/06 КТН оренди нерухомого майна від 26.08.05. Змінено з 15.10.07. умови договору № ФТ-086/06 КТН оренди нерухомого майна від 26.08.05.;
- стягнуто з відповідача на користь позивача 29 729,03 грн. -боргу, 30 000,00 грн. -витрат на послуги адвоката, 304,21 грн. -державного мита, 3,54 грн. -витрат на технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.08. у справі № 35/137 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.07. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.07. у справі № 35/137 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.02.08. справу № 35/137 було передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.08. суддею Ващенко Т.М. було прийнято до свого провадження справу № 35/137 та присвоєно їй № 35/137-30/145, розгляд справи призначено на 13.03.08. о 10-30.
В судовому засіданні 03.06.08. представником позивача було подано суду клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»просить суд:
- стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер»52 200,00 грн. - вартості оренди, 838 852, 00 грн. -в якості збитків (неотриманої вигоди), 84 320,00 грн. -витрат на оплату послуг адвоката;
- зобов'язати відповідача виконати дії направлені на виконання та зміну умов договору, а саме, укласти додаткову угоду, згідно пункту 3.8. договору, щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 09.07.08. на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справі № 35/137-30/145 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 02.03.09. було поновлено провадження у справі № 35/137-30/145, розгляд справи було призначено на 31.03.09. о 15-00.
В судових засіданнях на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви з 31.03.09. по 30.04.09., з 30.04.09. по 02.06.09.
В судовому засіданні 02.06.09. представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача 52 200 грн. - вартість оренди, 802 000 грн. - збитки (неотримана вигода);
- зобов'язати відповідача виконати дії направлені на виконання та зміну умов договору, а саме:
- укласти додаткову угоду, згідно п. 3.8 договору, щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі;
- стягнути з відповідача на користь позивача (з урахуванням того, що з відповідача вже стягнуто згідно наказу № 35/137 Господарського суду міста Києва від 13.11.07. 30 000 грн. - витрат на адвокатські послуги, 304,21 грн. державного мита, 3,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 84 320 грн., вартість судової експертизи в сумі 2 346 грн.
Представник відповідача в призначене судове засідання 02.06.09. не з'явився, але через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з виробничою необхідністю (термінове відрядження відповідального працівника) та неможливістю швидкого введення в хід справи нового працівника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 35/137-30/145 було відкладено на 30.06.09. о 14-30.
Представником відповідача в судовому засіданні 30.06.09. було подано письмовий відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій відповідач проти позову заперечує повністю.
В судовому засіданні 30.06.09. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.07.09. о 10-10 для виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
26.08.05. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ - 10 Лайнер»(Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок (УМЗ)»(Орендар) було укладено Договір № ФТ-086/06КТН оренди нерухомого майна (надалі Договір).
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину даху будівлі площею 10 кв. м. та 8 кв. м. на даху будівлі для антеномісць (Об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5б.
Згідно п. 1.2. Договору Орендар використовує Об'єкт оренди для розміщення обладнання базової станції для розміщення антенно-фідерних пристроїв, для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання орендар діятиме відповідно до потреб технічного характеру.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 2.1. Договору передача Орендодавцем Орендарю Об'єкта оренди вказаного в п. 1.1. Договору в користування оформлюється актом приймання-передачі. Підписання сторонами акту приймання-передачі Об'єкту оренди свідчить про початок оренди.
Як вбачається з акту приймання-передачі від 09.01.06. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину даху будівлі площею 10 кв. м. та 8 кв. м. на даху для антеномісць, розташованого за адресою м. Київ, вул. Качалова, 5б.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що даний Договір укладений на 364 дні з можливістю подальшої пролонгації і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. За два місяці до закінчення строку дії Договору, сторона, яка бажає припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, Договір вважається продовженим на кожний наступний аналогічний термін.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
За відсутності заяви жодної із сторін про припинення Договору Договір є поновленим і на момент розгляду справи є діючим, що не заперечується обома сторонами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору не виконує основного обов'язку Орендаря та не сплачує орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 52 200 грн. за період з 01.08.06. по 01.04.07. та з 15.10.07. по 01.05.08.
Пунктом 1. ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.
Згідно п. 3.1. Договору Орендар зобов'язався вносити Орендодавцю відповідно до умов Договору плату за користування об'єктом оренди (орендна плата) та інші платежі, визначені Договором.
Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 3 000 грн. без ПДВ, ПДВ -600 грн. Всього 3 600 грн. за один місяць оренди.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Зокрема стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, одноразовими платежами у поточному місяці за минулий, протягом 10 робочих днів з моменту надання Орендодавцем Орендарю оригіналу рахунку-фактури, також передбачається передплата.
Тобто, умовами Договору передбачено, що підставою для сплати Орендарем орендних платежів щомісячно до 10-го числа поточного місяця є отриманні від Орендодавця у встановлений термін рахунки-фактури.
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, зокрема ними є рахунки-фактури.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Позивачем належних доказів виконання ним своїх зобов'язань за договором оренди № ФТ-086/06КТН від 26.08.05. в частині надання кожного місяця до 10-го числа відповідачу рахунків-фактур на оплату орендної плати, які, за умовами Договору, є підставою для сплати орендної плати, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в сумі 52 200 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення умов Договору, п.п. 1.1., 1.2., замість встановлення контейнера з антеною (базової станції GSM-900), загальною площею 18 кв. м., самовільно побудував базову станцію DSC-1800, тобто базову станцію зовсім іншої потужності та габаритних розмірів. А саме під фактично встановлену базову станцію відповідачем було зайнято площу в розмірі 419 кв. м., що встановлено висновком № 9967 судової будівельно-технічної експертизи. Враховуючи викладене позивач просить укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятої площі та стягнути збитки в розмірі 800 200 грн. за самовільне зайняття площі.
Стосовно тверджень позивача щодо побудування відповідачем базової станції зовсім іншої потужності та габаритних розмірів ніж встановлено Договором слід зазначити, що умовами Договору оренди, зокрема пунктом 1.2., не встановлені обов'язкові вимоги щодо стандарту, потужності та габаритності встановлюваного обладнання.
Крім того, у відповідності до пункту 1.2. Договору оренди позивач надав відповідачу право при встановленні обладнання діяти відповідно до потреб технічного характеру.
Твердження позивача про те, що відповідачем було зайнято площу в розмірі 419 кв. м. не відповідають дійсності, оскільки з висновку № 9967 судової будівельно-технічної експертизи від 26.02.09., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.08., вбачається, що при обстеженні даху адміністративної будівлі було встановлено, що дах має площу 419 кв. м. на якому розташоване наступне телекомунікаційне та інше обладнання базової станції ЗАТ «Український мобільний зв'язок»:
- енергетичний блок, який займає площу 14 кв. м.;
- фундамент для основи вишки та кріплення балок енергетичного блоку, які займають площу 4 кв. м. в тому числі основа вишки зі стропами -1 кв. м.
Таким чином, наявними матеріалами справи доведено, що відповідач займає під обладнання площу даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5б лише розміром 18 кв. м., тобто у відповідності до умов Договору.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 3.8. Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України, про що сторони підписують Додаткову угоду до Договору.
Згідно п. 12.3. Договору зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом укладення сторонами додаткових письмових угод, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною Договору.
Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зокрема, зміна договору згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як встановлено судом відповідач дах будівлі площею 419 кв. м. повністю не займає, а займає лише 18 кв. м., що передані йому згідно Договору. Таким чином, відсутні істотні зміни обставин, які є підставою для зміни Договору.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про укладення додаткової угоди згідно п. 3.8. Договору щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 800 200 грн. (неотримана вигода) слід зазначити
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст.623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.
Позивачем не доведено, що збитки в розмірі 800 200 грн. у вигляді упущеної вигоди спричинені внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо самовільного зайняття площ даху.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»відмовити повністю.
2. Рішення вступає в закону силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Т.М.Ващенко