Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
15.06.2009
Справа №2-17/322-2007А
За позовом Управління ПФУ в м. Керч
До відповідача Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», м. Керч
про стягнення 37285,24 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
при секретарі Т.Ю. Нозріной
Від позивача - Левінцова О.В., представник
Від відповідача - Скрипченков С.В., представник
Сутність спору: Згідно позовної заяви та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 37 285, 24 грн. у зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно п. п. 6.4, п. 6 Інструкції «Про порядок числення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України» затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.03р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 63/8663, якою встановлено що розмір сум до відшкодування за поточний рік визначається відділом доходів Управління щорічного в повідомленнях про рахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно з ч. 2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванні» від 09.07.03 № 1058-ІV, у відповідності з додатками 6 та 7, які спрямовуються установам до 20 січня поточного року та в течії 10 днів за знов призначеним пенсіям.
Згідно ст. 51, 137 КАСУ уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином вважається заявленими вказані позовні вимоги, які і підлягають розгляду судом.
Відповідач позов визнав частково, в сумі 14 560, 62 грн.
Згідно листів позивача відповідачу від 20.01.06р. № № 348,03-5, 1856/03-5, 1868/03-5, від 18.04.06р. № 2483 та розрахунків щодо них відповідач повинен сплатити позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 37 285, 24 грн.
Згідно висновку експерта № 467 від 28.08.08р. відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 21119,36 грн.
По справі проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Розглянув матеріали справи, суд, -
Згідно п.п. 6.4 п. 6 Інструкції «Про порядок числення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України» затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.03р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 63/8663 розмір сум до відшкодування за поточний рік визначається відділом доходів Управління щорічного в повідомленнях про рахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно з ч. 2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванні» від 09.07.03 № 1058-ІV, у відповідності з додатками 6 та 7, які спрямовуються установам до 20 січня поточного року та в течії 10 днів за знов призначеним пенсіям.
Відповідач повинен сплатити позивачу 37 285, 24 грн. згідно листів позивача відповідачу від 20.01.06р. № № 348,03-5, 1856/03-5, 1868/03-5, від 18.04.06р. № 2483 та розрахунків щодо них за вказані в розрахунках періоди та по вказаним в розрахунках особам.
Вказані листи отримані відповідачем згідно поштових повідомлень та відмітками про отримання, що відповідачем не оспорюється, а також підтверджується наданими самим відповідачем їх копіями.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:
Відповідачем не надане доказів сплати коштів по вказаним листам.
Оскільки відповідні докази не надані до прийняття постанови, не існує підстав залучати їх до справи після прийняття постанови.
Посилання відповідача на лист Пенсійного фонду України від 30.11.2007 р., вих. № 19387/03-30, не може бути прийнятий до уваги, оскільки у ньому посилання на данні позивача, а не на конкретні документи. Позивач наполягає на тому, що заявлена ним сума відповідачем не сплачена. Окрім цього із листа неможливо зробити висновок, що викладенні в ньому обставини мають відношення саме до суми, що є предметом позову.
Рішення суду не може бути засноване на припущенні.
При цьому також необхідне відмітити що згідно клопотання відповідача про зупинення провадження по справі він вказану суму оскаржує і за інший період.
Більш того, обов'язок надання доказів, на які відповідач посилається, згідно ст. 71 КАСУ покладається на нього.
При цьому необхідно відмітити, що справа слухається тривалий час, та, відповідно, у відповідача був достатній час для зібрання доказів.
Окрім цього, згідно ст. 72 КАСУ неможливість доведення обставин, на які сторона посилається, не є обставиною, що звільняє від доведення.
Відповідачем не надане доказів що сума 6558,74 грн., що вказана у листі ПФУ від 30.11.07року, відноситься до сум, заявлених на підставі листів позивача якими обґрунтовується позов, а також не надано доказів сплати цієї суми - первинних бухгалтерських документів.
Більш того, якщо відповідач сплатив суми, які заявлені на підставі листів позивача, якими обґрунтовується цей позов, відповідач повинен надати конкретні первинні бухгалтерські документи щодо перерахування коштів, в яких підставою платежу повинна вказуватись конкретна підстава, тобто конкретні листи позивача.
Відповідачем такі докази не надані.
Оскільки відповідні докази не наданні до прийняття постанови, не існує підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття постанови.
Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Якщо відповідач ненавмисно, чи навмисно проводив проплати без вказання конкретної підстави платежу для того щоб заплутати розрахунки та посилатись на це з метою затягнути сплату, поважною причиною це бути не може.
Таким чином, якщо в інших справах буде встановлено, що відповідач надмірно уплатив будь-які суми, він вправі звернутися до позивача про їх зарахування в рахунок майбутніх платежів, чи за інші періоди по яким є заборгованість, чи вимагати їх повернення як безпідставно отримані гроші.
Більш того, в таких позивах та рішеннях по ним не вказується, що вони мають відношення до тих листів, якими обґрунтовується спірна сума.
Не може бути також прийняте до уваги посилання відповідача на те, що спірне питання досліджується у справі № 2-а-398/08.
Так, згідно ухвали від 15.09.08р. по вказаній справі предметом позову є заборгованість зо виникла в періоді з жовтня 2007 року по лютий 2008 року.
Період заборгованості по справі, що розглядається, відноситься до 2005-2006 року.
Таким чином, при вказаних обставинах посилання відповідача на обставини щодо сплати ним суми 6558,74 грн. є надуманими.
Суд розглядає таке посилання та заявлене на його підставі клопотання щодо зупинення провадження по справі як зроблене з метою відтягнути стягнення грошових коштів на користь пенсійного фонду.
Щодо вказаного клопотання про зупинення провадження по справі, а також щодо інших клопотань, судом згідно ст. 160 КАСУ проголошені усні ухвали, що відображено у звукозапису судового засідання.
До висновків експерта щодо того, що відповідач перед позивачем має борг лише в сумі 21 119, 36 грн., суд відноситься критично, при цьому виходить з наступних підстав:
Із пояснень експерта, що відображено в звукозапису судових засідань з його участю, слідує, що експерт не включив суму 16 165, 85 грн. до суми боргу у зв'язку з тим, що вважає, що індексація пенсій у зв'язку з установленням мінімального розміру пенсій є надбавкою (доплатою), а тому при перерахунках пенсій експертом не ураховувались.
Однак, згідно, ст. ст. 27,28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії має самостійне поняття та призначення та зміна мінімального розміру пенсій повинна ураховуватися при перерахунку пенсій.
Так, в ст.27 вказаного закону вказується про підвищення пенсій, а не про їх доплату (надбавку). В ст.28 вказаного закону вказується про розмір пенсій, а не про доплату (надбавку).
Таким чином заперечення відповідача до уваги прийнятти бути не можуть.
Підстав для відшкодування судових витрат згідно ст. 94 ГПК України не існує.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 94, 162-163 КАСУ, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача - Керченського судорементного заводу (98300, м. Керч, вул. Кірова, 22, ЄДРПОУ 01124997, р/р 26008301390714 в філії «Відділення ПІБ в м. Керчі АРК» МФО 324548) на користь Управління ПФУ в м. Керчі (98329, м. Керч, шосе Героїв Сталінграду, 60/1, ЄДРПОУ 22300406, р/р 25603010045601 в КРУ ВАТ «Державний Сбербанк України» МФО 324805) заборгованість в розмірі 37285, 24 грн.
Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС У країни, якою встановлено, що: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.