Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
17.09.2009
Справа №2-8/2471.3-2009
За позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ
до відповідачів -
1. Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта»», м. Алушта
треті особи -
1. Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь
2. Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, м. Сімферополь
3. Виконавчий комітет Алуштинської міської ради, м. Алушта
4. Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня»», м. Київ
5. Фонд державного майна України, м. Київ
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-груп», м. Алушта
про повернення майна та визнання права власності.
Суддя С.А. Чумаченко
Від позивача - Спіліоті І.І. представник по довіреності від 01.06.09р. №64
Від відповідачів -
1. Тригубчук О.В. представник по довіреності від 16.03.09р. №16-03\03
2. Кузнєцов Є.М. представник по довіреності від 08.04.08р.
Від третіх осіб - представник не з'явилися.
Суть спору: Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - ЗАТ лікувально -оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, ТОВ “Санаторій “Алушта”, просить суд визнати за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ “Санаторій “Алушта” за адресою: м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 8; зобов'язати ЗАТ “Санаторій “Алушта” повернути нерухоме майно -спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ “Санаторій “Алушта” за адресою: м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 8, за актом прийому -передачі ВАТ “Завод “Ленінська кузня” як балансоутримувачу вказаного державного майна.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 20.10.08р. по справі №2-25\8564.2-2008 вирішено: в задоволенні позову відмовити.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.09р. рішення Господарського суду АР Крим від 20.10.08р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.08р. по справі №2-25\8564.2-2008 скасовані, справа направлена на розгляд до господарського суду АР Крим, розгляд доручений судді Чумаченко С.А., справі привласнений номер №2-8\2471.3-2009.
Третя особа Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації - через канцелярію суду передало клопотання, з проханням розглянути справу без участі свого представника.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта»» - надав суду пояснення по справі, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач надав суду пояснення по справі, відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - надав суду пояснення по справі, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Фонд державного майна України надав суду пояснення по справі, просить суд позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-груп» надало суду пояснення по справі, просить суд в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - відмовити.
Виконавчий комітет Алуштинської міської ради, через канцелярію суду, передав клопотання з проханням розглянути справу без участі свого представника.
В судовому засіданні оголошувалась перерва, після перерви представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Справа слухання відкладалася, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
Постановою Ради міністрів УРСР від 23 квітня 1960 року №606 всі санаторії, в тому числі й санаторій «Алушта» були безкоштовно передані у відання Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради), який став єдиним органом, уповноваженим розпоряджатися та володіти санаторіями, будинками відпочинку.
Згідно до договору № 1216/пр від 04.03.1985 року “Про продовження виділення путівок Київському заводу “Ленінська кузня” в санаторій “Алушта” на курорті загальнодержавного значення”, за яким встановлено, що забудовником (ВАТ “Завод “Ленінська кузня”) на підставі договору від 20.07.1959 року з Південнобережним управлінням курортів, санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР на території санаторію “Алушта” загальнодержавного значення за рахунок власних коштів та лімітів збудований капітальний літній корпус № 7 на 136 місць, який у подальшому згідно акту від 16.09.1961 року безкоштовно переданий на баланс “Советкурорту” (Алуштинської територіальної ради з управління курортами профспілок).
Відповідно до п.3 Договору на період капітального ремонту корпусу №7 санаторію “Алушта” останній передавався на баланс забудовника.
Згідно умов договору № 1216/пр “Забудовник” щорічно отримував путівки в спальний корпус №7. Відповідно до розділу 1 Договору “Про передачу спальних корпусів №№ 6,7 з балансу ВАТ “Завод “Ленінська кузня” на баланс санаторію “Алушта”, який є доповненням до договору № 1216/пр від 04.03.1985 року, ВАТ “Завод “Ленінська кузня” передає, а санаторій “Алушта” приймає на баланс спальні корпуси №№ 6, 7, які передавалися на баланс товариства “Завод “Ленінська кузня” на період реконструкції.
Правонаступником Укрпрофради із 1991 року стала Федерації незалежних профспілок України.
04 грудня 1991 року Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів та організацій Української республіканської ради з управління курортами профспілок було створено Акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця".
Згідно з актом від 24 січня 1992 року на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22 листопада 1991 року "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у власність останнього було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24 січня 1992 року.
За актом прийому-передачі від 31.10.1994 року про передачу спальних корпусів №№ 6, 7 з балансу ВАТ “Завод “Ленінська кузня” на баланс санаторію “Алушта” зазначені корпуси були передані санаторію “Алушта” після проведення будівельних монтажних робіт з реконструкції.
27 квітня 2001 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради прийнято рішення №396 «Про оформлення права власності».
Відповідно до п.1.1. рішення виконкому Алуштинської міської ради №396 від 27 квітня 2001 року вирішено: оформити право власності за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на об'єкти нерухомого майна філіалів Алуштинського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - санаторія «Алушта», розташованого за адресою м. Алушта, вул. Глазкрицького,8.
12 червня 2001 року Алуштинською міською радою, на підставі рішення виконкому №396 від 27 квітня 2001 року, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" видано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс санаторію «Алушта».
Рішення виконкому Алуштинської міської ради №396 від 27 квітня 2001 року «Про оформлення права власності» не оспорювалось й не було визнано недійсним у встановленому законом порядку. Відомостей щодо його скасування під час розгляду справи сторони не надали.
18 квітня 2003 року відбулися загальні збори ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо створення Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» (протокол №3 рішення №4\18).
Відповідно до протоколу №3 рішення №4\18 від 18 квітня 2003 року вирішено: ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" виступити співзасновником ЗАТ «Санаторій «Алушта»», реорганізувати шляхом перетворення ДП «Санаторій «Алушта»» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою м. Алушта, вул. Глазкрицького,8.
24 червня 2003 року були проведені установчі збори Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта»», згідно до протоколу №1 були вирішено: затвердити статутний фонд ЗАТ «Санаторій «Алушта»».
Вкладом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства «Санаторій «Алушта»» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
На підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” № 4/18 від 18.04.2003 року, протоколу № 1 від 24.06.2003 року зборів засновників ЗАТ “Санаторій “Алушта” до статутного фонду останнього були передані й спірні корпуси, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04 листопада 2003 року.
Відповідно до пояснень по справі, наданих Позивачем, останній вважає, що майно, яке було передано Товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до статутного фонду ЗАТ “Санаторій “Алушта” є об'єктом державної власності, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня”.
Але, суд вважає посилання позивача безпідставними, оскільки з 1994 року спірні об'єкти, спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території Санаторію “Алушта” за адресою: м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 8, були передані санаторію “Алушта”, який у подальшому був переданий у власність першому відповідачу - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Ні на час розгляду спору, ні на час укладення договору №1216/пр від 04 березня1985 року не було підставою для припинення права власності або його переходу -проведення капітального ремонту на договірної основі та передача на баланс забудовнику нерухомого майна замовником.
Відповідно ст.12 Закону України “Про господарські товариства» товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
На підставі вищенаведеного, відповідно нормам ст. 12 Закону України “Про господарські товариства» “ЗАТ “Санаторій “Алушта” набув право власності на спірні об'єкти нерухомості - спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ “Санаторій “Алушта” за адресою: м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 8.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Згідно ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною 1 ст.334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону “Про господарські товариства” товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Слід звернути увагу на те, що право власності ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” на майно, передане йому до статутного фонду, підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року №137\7 та Постановою Вищого арбітражного суду України від 17 червня 1997 року №137\7-7\30.
Так, Вищим арбітражним судом України, рішення від 20 січня 1997 року та постановою від 17 червня 1997 року, встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.
Також, як раніше вказувалося судом, 12 червня 2001 року Алуштинською міською радою, на підставі рішення виконкому №396 від 27 квітня 2001 року, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" видано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс санаторію «Алушта».
Рішення виконкому Алуштинської міської ради №396 від 27 квітня 2001 року «Про оформлення права власності» не оспорювалось й не було визнано недійсним у встановленому законом порядку. Відомостей щодо його скасування під час розгляду справи сторони не надали.
Крим того, відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог.
У відповідності до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У відповідності до ст.. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи, позивачем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, не надано жодного доказу у підтвердження права власності держави на спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ “Санаторій “Алушта” за адресою: м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 8.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
В судовому засіданні 17 вересня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частині рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 82-84 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.