Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320
Іменем України
15.06.2009
Справа №2-12/1366.1-2008
За позовом - Підприємства «АОММ - Компані» (м. Сімферополь, вул.К.Лібкнехта,36, кв.51).
До відповідачів - 1. Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (м. Сімферополь, вул..М.Залкі,1/9);
2. Управління Державного казначейства України в АР Крим (м. Сімферополь, вул..Севастопольська,19).
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -
1. Одеська митниця (м. Одеса, вул. Гайдара, 21А);
2. Кримська митниця (м. Сімферополь, вул..Мальченко,22).
Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, спонукання до виконання певних дій та стягнення з Державного бюджету суми у розмірі 371023,00 грн.
Суддя М.М. Іллічов
Секретар судового засідання О.В Запара
Від позивача - не з'явився.
Від відповідачів - 1. Щербіна Д.С. - гол.ДПІ, довіреність №45/100 від 25.05.2007р.
2. Єфремов А.Б. - головний спеціаліст юр. відділу, довіреність №23-11.0/06-77 від 14.04.2008р.
За участю третіх осіб - 1. не з'явився.
2. не з'явився.
Суть спору: Підприємство «АОММ - Компані» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів: ДПІ в м. Сімферополі, Управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001452602 від 11.08.2004р.; зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі внести зміни до особового рахунку по ПДВ шляхом відновлення суми бюджетного відшкодування в сумі 371 023,00 грн. та стягнення з Державного бюджету на користь позивача суму бюджетного відшкодування у розмірі 371 023,00 грн.
Провадження по даної справі було порушено суддею господарського суду АР Крим Воронцовою Н.В. ухвалою від 18.04.2006р. із привласненням справі номеру 2-27/8491-2006А.
Заявою від 26.07.2006р. позивач уточнив п.2 прохальної частини позовної заяви та просив суд читати його у наступній редакції: визнати нечинним податкове повідомлення - рішення 0001452602 від 11.08.2004р.
До участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Одеська митниця та Кримська митниця.
Постановою господарського суду АР Крим від 26.07.2006р. позов був задоволений у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятою постановою ДПІ в м.Сімферополі та Управління Державного казначейства України в АР Крим подали апеляційні скарги до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. апеляційні скарги ДПІ в м.Сімферополі та Управління Державного казначейства в АР Крим залишені без задоволення; постанову господарського суду АР Крим від 26.07.2006р. залишено без змін.
Не погодившись з прийнятою ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р., ДПІ в м.Сімферополі та Управління Державного казначейства України в АР Крим подали касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2008р. касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в АР Крим та скаргу ДПІ в м.Сімферополі задоволено частково, постанову господарського суду АР Крим від 26.07.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.03.2008р. справу було прийнято до свого провадження суддею господарського суду АР Крим Омельченко В.А. із привласненням справі номеру 2-16/1366.1-2008А.
Ухвалою заступника Голови господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 14.10.2008р. у зв'язку із припиненням повноважень судді господарського суду АР Крим Омельченко В.А. та переходом до іншого суду на підставі постанови Верховної ради України від 18.09.2008р. №532-VI, було залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/1366.1-2008А замість судді господарського суду АР Крим Омельченко В.А. суддю господарського суду АР Крим Іллічова М.М. та передано йому справу.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.10.2008р. справу було прийнято до свого провадження суддею господарського суду АР Крим Іллічовим М.М. із привласненням справі нового номеру 2-12/1366.1-2008А.
Завою від 01.06.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0001452602/0 від 11.08.2004р. ДПІ в м.Сімферополі; зобов'язати ДПІ в м.Сімферополі внести зміни до особового рахунку з податку на додану вартість шляхом відновлення суми бюджетного відшкодування підприємству «АОММ - Компані» у розмірі 371 023 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «АОММ - Компані» суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 361 227,00 грн.
Представник позивача до судового засідання не з'явився. Однак, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника. Крім того, представник позивача направив до суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, а також направив до суду заперечення на клопотання відповідача про роз'єднання позовних вимог.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної посадовими особами ДПІ позапланової зустрічної документальної перевірки з питання дотримання вимог законодавства при нарахуванні і сплаті ПДВ за період з 01.01.2003р. до 31.03.2004р. були виявлені розбіжності між даними відносно доходів і витрат, вказаних у деклараціях з прибутку та деклараціях з ПДВ за 2003 рік та 1 квартал 2004 року. На думку позивача у чинному законодавстві відсутні вимоги, яки б передбачали необхідність відповідності даних, вказаних у податкової декларації по податку на додану вартість і декларації по прибутку підприємства. На думку позивача, ДПІ в м. Сімферополі не наведено доводів відносно підстави, у відповідності до якої данні в цих деклараціях повинні співпадати.
Крім того, позивач посилається на те, що у ДПІ були відсутні підстави для проведення перевірки непрямим методом, без використання первинних бухгалтерських документів.
Також позивач посилається на те, що податкове зобов'язання за нульовою ставкою виникає на дату вивезення товару за межі митної території України. При відображенні в декларації з ПДВ операцій по продажу товарів, при якій дата відвантаження товарів не співпадає з датою оформлення ВМД, строка 2а “експортні операції” декларації по ПДВ заповнюється тільки за той звітний період, в якому відбулося фактичне митне оформлення і експорт товарів. У разі, якщо дата відвантаження товарів з підприємства не співпадає з датою оформлення ВМД, в декларації з ПДВ за період, в якому відбулось тільки відвантаження, ця операція не відображується.
Представник відповідача - ДПІ в м.Сімферополі згідно до заперечень на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та вважає вимоги позивача необгрунтованими. При цьому відповідач посилається на те, що позивачем були пропущені строки подання позовної заяви, визначені ст.99 КАС України. Крім того, представник відповідача посилається на те, що питання стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не може бути розглянуто без вирішення питання визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання, по-друге, до компетенції адміністративного суду не відноситься розгляд справ про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю.
Крім того, на думку представника відповідача позовна заява була подана особою, яка не мала права її підписувати у зв'язку із тим, що довіреність була видана представникові засновником підприємства позивача Салех М.С., якій помер. Більш того, на думку представника відповідача діючий на даний час директор підприємства позивача - Салех О.В. не має відповідних повноважень представляти інтереси підприємства позивача.
Слід зазначити, що представником відповідача у попередньому судовому засіданні було заявлено усне клопотання про роз'єднання позовних вимог до різного провадження та спочатку вирішити спір щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а потім спір щодо можливості відшкодування сум ПДВ з бюджету.
Представник відповідача - Управління Державного казначейства України в АР Крим проти позовних вимог також заперечує. При цьому представник відповідача посилається на те, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету вважаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Контроль за бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість грошовими коштами з державного бюджету, відповідно до закону про Державний бюджет України, здійснюється податковими органами. Відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу.
Третя особа - Одеська митниця до судових засідань не з'являлась, однак направила до суду лист, згідно до якого повідомила, що діяльність Одеської митниці була припинена шляхом поділу на Південну регіональну та Приморську митниці. На даний час правонаступник Одеської митниці відсутній.
Третя особа - Кримська митниця згідно до пояснень на позовну заяву проти позовних вимог заперечує з огляду на пропущення позивачем річного строку на подання позовної заяви, визначеного ч.2 ст.99 КАС України.
Представником позивача суду буди надані заперечення на посилання ДПІ про відсутність повноважень представників підприємства позивача.
Щодо клопотання відповідача - ДПІ у м.Сімферополі про роз'єднання позовних вимог до різного провадження, то суд відмовляє у задоволенні такого клопотання. При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Частиною 3 ст.21 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
На думку суду, заявлені позивачем вимоги безпосередньо пов'язані між собою та їх сумісний розгляд не перешкоджає всебічному та об'єктивному дослідженню усіх обставин справи. Більш того, суд не погоджується із твердження ДПІ щодо того, що до компетенції адміністративного суду не відноситься розгляд справ про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, оскільки відповідачем у такій справі є суб'єкт владних повноважень - відповідна Державна податкова інспекція, яка здійснює владні повноваження щодо позивача та, відповідно, такий спір є публічно-правовим.
Після з'ясування усіх обставин справи та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів.
Після закінчення дебатів, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників відповідачів, суд, -
10 серпня 2004р. на підставі посвідчення від 09.08.2004р. №4154/26-2, виданого ДПІ в м.Сімферополі, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 2 рангу відділу дослідчих перевірок ДВПМ ДПІ в м.Сімферополі Архипенко Н.І., посвідчення від 09.08.2004р. №4155/26-2, виданого ДПІ в м.Сімферополі, головним державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби 2 рангу відділу дослідчих перевірок ДВПМ ДПІ в м.Сімферополі Кальян І.В. була проведена позапланова перевірка підприємства «АОММ - Компані» з питання дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2003р. до 31.03.2004р., за результатами якої був складений відповідний акт перевірки №305/26-2/31220282 (Т2, а.с.99-104).
Як вбачається з вказаного акту, в ході перевірки були виявлені наступні порушення: у порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про ПДВ» від 03.07.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями підприємство «АОММ - Компані» занизило податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 145 640 грн., в тому числі за 2003 рік в сумі 120 780 грн. і за 1 квартал 2004 року в сумі 24 860,00 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.07.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями завищено бюджетне відшкодування за грудень 2003 року у сумі 69523 грн.
На підставі акту перевірки №305/26-2/31220282 від 10.08.2004р. ДПІ в м.Сімферополі було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.08.2004р. №0001452602/0, згідно до якого підприємству «АОММ - Компані» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ у сумі 360 803,00 грн., з яких основний платіж - 215 163,00 грн., штрафні санкції - 145 640,00 грн. (Т2, а.с.105).
Не погодившись з прийнятим повідомленням-рішенням, зокрема, фактами, покладеними в основу зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до господарського суду АР Крим із відповідним позовом.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідачів, доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
В ході проведеної позапланової перевірки перевіряючими, зокрема, були встановлені розбіжності між загальним обсягом продаж по декларації з прибутку підприємства і загальним обсягом продаж по декларації з ПДВ за 2003 рік в сумі 603,9 тис. грн.. і 1 квартал 2004р. в сумі 90,8 тис. грн.. На адресу підприємства «АОММ - Компані» були направлені повідомлення про встановлені розбіжності ДПІ в м.Сімферополі: за 2003 рік - вих.№5866/10/15-2 від 01.03.2004р. і за 1 квартал 2004р. - вих.№17281/15-2 від 07.06.2004р., проте обгрунтовані пояснення на адресу ДПІ не надходили, відповідні документи посадовою особою не надавалися (Т2, а.с.103).
Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що підприємство «АОММ - Компані» було занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 145 640 грн., в тому числі за 2003 рік в сумі 120 780 грн. і за 1 квартал 2004 року в сумі 24860 грн.
Крім того, перевіряючими було встановлено, що підприємством «АОММ - Компані» надана податкова декларація з ПДВ за грудень 2003 року, де по строці 25 заявлене бюджетне відшкодування в сумі 69 523 грн. Однак, для проведення перевірки обґрунтованості заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на підстав наказу ДПАУ і Головного Управління ДКУ «Про затвердження порядку відшкодування ПДВ» від 02.07.1997р. №209/72 із змінами і доповненнями будь-які документи, що підтверджують податковий кредит по строці 10.1 і 17 Декларації в сумі 70740 грн. не надані.
Як було встановлено судом, а також вказано в акті перевірки від 10.08.2004р., в періоді, що перевіряється, позивач здійснював експорт товарів згідно до зовнішньоекономічних контрактів. Даний факт так само знайшов своє відображення в листі Одеської митниці № 22/28-02/5456 від 19.06.06р., деклараціях по ПДВ за 2003р., 1 квартал 2004р.
Відповідно до п.п.6.2.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
З аналізу норм чинного законодавства випливає, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України у разі, якщо: 1. вивіз товару відбувся; 2. у продавця є вантажна митна декларація, оформлена на нього як експортера; 3 є підтвердження, що товар перетнув кордон (у вигляді відповідної відмітки митниці на ВМД. Вказана умова додана постановою КМУ від 01.03.2002 р. №243).
З огляду на викладене суд робить висновок про те, що право на відшкодування експортного ПДВ ( іншими словами виникнення податкового зобов'язання з ПДВ за нульової ставкою) можливе лише після фактичного перетину товарами митного кордону (території) України, тобто після надання податковому органу оригіналу п'ятого основного аркушу ( екземпляр для декларанта) ВМД, на якому відповідним органом здійснений напис про фактичний вивіз товару, засвідчена підписом і гербовою печаткою.
Таким чином, до фактичного перетину товарами митної території України податкове зобов'язання за нульовою ставкою з ПДВ не виникає. А виникає тільки після фактичного вивезення товарів.
Оскільки розмір ставки ПДВ можна визначити тільки після вивезення товарів за межі України, то датою виникнення податкового зобов'язання із застосування нульової ставки податку є дата фактичного вивезення цих товарів за межі митної території України (а не дата відвантаження товару з підприємства ), з підтвердженням такого вивозу відповідними ВМД.
Таким чином, база оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою виникає після фактичного експорту товарів, підтверджених Вантажною митною декларацією.
З листа підприємства «АОММ - Компані» вих.№36 від 04.06.2003р., адресованого ДПІ в м. Сімферополі, вбачається, що позивач одержував від нерезидента передплату за товар, яку відповідно до вимог ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включав до складу валового доходу звітного періоду і відображав в податковій декларації по податку на прибуток (Т3, а.с.7).
Згідно до пояснень, наданих Кримською митницею, нею були оформлені наступні вантажні митні декларації: №60000/2/000922 від 19.02.2002 р., №60000/2/000999 від 22.02.2002 р., №60000/2/003174 від 05.06.2002 р.; №60000/2/003173 від 05.06.2002 р., №60000/2/003360 від 14.06.2002 р., №60000/2/003769 від 02.07.2002 р., №60000/2/006453 від 30.10.2002 р., №60000/3/002859 від 18.04.2003 р., №60000/3/002858 від 18.04.2003 р., №60000/3/003120 від 30.04.2003 р., №60000/3/003822 від 04.06.2003 р., №60000/3/003874 від 06.06.2003 р., №60000/3/004026 від 13.06.2003 р., №60000/3/004361 від 28.06.2003 р., №60000/3/004733 від 14.07.2003 р., №60000/3/006997 від 24.10.2003 р., № 60000/3/007981 від 09.12.2003 р., №60000/4/00324 від 26.01.2004 р., №60000/4/00326 від 26.01.2004 р., №60000/4/00859 від 24.02.2004 р. (Т2, а.с. 118-119).
По зазначених 20 ВМД було здійснено повний пропуск вантажу через митний кордон України. По 19 з них підтверджено фактичне вивезення вантажу згідно до наказу ДМС та ДПА України від 21.03.2002 р. за №136/121 “Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межи митної території України». Із заявою про підтвердження вивозу товару по ВМД №60000/2/006453 від 30.10.2002 р. позивач не звертався.
Таким чином, відповідно до вказаних ВМД перевіз товару через митний кордон України фактично було здійснено.
П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкові зобов'язання з ПДВ виникають після отримання грошових коштів від покупця.
Проте, при експорті товарів в адресу нерезидента і при отриманні передплати за товар існують відмінності у визначенні бази оподаткування податком на додану вартість, зокрема п.п. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що суми передплати за товари, які підлягають експорту за межі митної території України, не є підставами для виникнення податкових зобов'язань. Тобто податкові зобов'язання по ПДВ і база оподаткування виникає після фактичного вивозу товару.
При включенні операцій з продажу товарів, при яких дата відвантаження товарів не співпадає з датою митного оформлення ВМД, в декларації по ПДВ рядок 2а “експортні операції” заповнюється підприємством тільки за той податковий період, в якому відбулося фактичне митне оформлення і вивіз товарів на експорт.
У зв'язку з цим позивачем були вказані різні дані за обсягами продажів, що підлягають оподаткуванню, в деклараціях по податку на прибуток і податку на додану вартість.
Також судом встановлено, що фактичною підставою для проведення позапланової документальної перевірки слугували виявлені в ході камеральної перевірки розбіжності між даними щодо доходів і витрат, вказаних в деклараціях підприємства по податку і на прибуток і по ПДВ за 2003 р. і за 1 квартал 2004 р.
Відповідно до п. “в” ст. 3 Указу президента України від 23.07.1998 р. №817/98 “Про деякі заходи по перегулюванню підприємницької діяльності”, позапланова документальна перевірка, не передбачена в планах роботи контролюючого органу, проводиться при наявності хоч б однієї з обставин, передбачених даною статтею, зокрема у разі виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності.
Як передбачено п. 3.4 Порядку заповнення і подачі податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, і п. 1.4 порядку складання Декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 08.07.1997 р. №214, дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, відповідати даним бухгалтерського обліку платника і податкового обліку звітності.
Дані, що містяться в декларації, формуються в залежності від об'єкту оподаткування. Невідповідність об'єкту оподаткування з податку на прибуток і податку на додану вартість об'єктивно обумовлює відсутність в чинному законодавстві України вимоги щодо обов'язкової відповідності таких даних податкових декларацій по податку на додану вартість і по податку на прибуток.
Відповідач не навів жодної норми права, яка б встановлювала обов'язкову відповідність даних в деклараціях з податку на прибуток та з ПДВ.
З огляду на вищевикладені обставини суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення позапланової перевірки та як результат, винесення спірного податкового повідомлення - рішення.
Щодо позовних вимог про відновлення суми бюджетного відшкодування у розмірі 371 023 грн. та стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування у розмірі 361 227,00 грн., то такі вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку із наступним.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами), бюджетне відшкодування - сума, яка належить поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку. Тобто, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Постановою Кабінету міністрів України від 01.03.2002р. №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.
Наказом Державної митної служби сумісно із Державною податковою адміністрацією України №163/121 від 21.03.2002р. затверджений Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.
Згідно до п.5 вказаного Порядку (в редакції, що діяла на момент вивезення товарів позивачем за спірними ВМД) після фактичного вивезення в повному обсязі товарів, задекларованих у ВМД у режимі експорту, за межі митної території України митний орган, що здійснював митне оформлення експорту, одержує від митного органу, у зоні діяльності якого здійснювалося вивезення товарів, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в порядку, передбаченому наказом Держмитслужби України від 08.12.98 N 771 "Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.01.99 за N 42/3335.
Для одержання експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, звертається до митного органу, що здійснив митне оформлення експорту цих товарів, із заявою про надання підтвердження про фактичне вивезення (пересилання) експортованих ним товарів за межі митної території України. До заяви додається оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3), оформленої цим митним органом під час митного оформлення експорту товарів.
Одержавши таку заяву, митний орган, до якого із заявою звернувся цей суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснює реєстрацію заяви та розглядає її протягом п'яти робочих днів. Протягом цього періоду митний орган звіряє доданий до заяви оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) з іншими примірниками цієї ВМД, що зберігаються в митниці. За відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалося вивезення товарів, митним органом на п'ятому основному аркуші ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" та зазначається дата фактичного вивезення.
Цей запис засвідчується підписом відповідальної посадової особи митного органу й гербовою печаткою митного органу та п'ятий основний аркуш ("примірник для декларанта") ВМД повертається заявникові (п.п.6, 7 Порядку).
Підставою для експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу (пункт 10 Порядку).
З матеріалів справи, зокрема з пояснень третьої особи - Кримської митниці вбачається, що позивачем були отримані відповідні підтвердження про фактичне вивезення експортованих ним товарів за відповідними ВМД, окрім ВМД №60000/2/006453 від 30.10.2002р.
Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення, в яких, зокрема, наявне підтвердження фактичного вивезення за межі митної території України товарів позивачем (Т2, а.с.125-143).
Так, за ВМД №60000/2/000922 від 19.02.2002р. фактичне вивезення товару відбулось 07.10.2002р. (Т2, а.с.125); за ВМД №60000/2/003174 від 05.06.2002р. - 07.10.2002р. (Т2, а.с.126); за ВМД №60000/2/003173 від 05.06.2002р. - 07.10.2002р. (Т2, а.с.127); за ВМД №60000/2/003360 від 14.06.2002р. - 07.10.2002р. (Т2, а.с.128); за ВМД №60000/2/003769 від 02.07.2002р. - 07.10.2002р. (Т2, а.с.129); за ВМД №60000/3/002859 від 18.04.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.130); за ВМД №60000/3/002858 від 18.04.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.131); за ВМД №60000/3/003120 від 30.04.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.132); за ВМД №60000/3/003822 від 04.06.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.133); за ВМД №60000/3/003874 від 06.06.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.134); за ВМД №60000/3/004026 від 13.06.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.135); за ВМД №60000/3/006997 від 24.10.2003р. - 02.02.2004р. (Т2, а.с.136); за ВМД №60000/3/004361 від 28.06.2003р. - 15.07.2003р. (Т2, а.с.137); за ВМД №60000/3/004733 від 14.07.2003р. - 19.08.2003р. (Т2, а.с.138); за ВМД №60000/3/007981 від 09.12.2003р. - 02.02.2004р. (Т2, а.с.139); за ВМД №60000/4/00324 від 26.01.2004р. - 12.02.2004р. (Т2, а.с.140); за ВМД №60000/4/00326 від 26.01.2004р. - 12.02.2004р. (Т2, а.с.141); за ВМД №60000/4/00859 від 24.02.2004р. - 27.05.2004р. (Т2, а.с.142); за ВМД №60000/2/000999 від 22.02.2002р. - 07.10.2002р. (Т2, а.с.142).
З огляду на наведені обставини строк виникнення у позивача права на експортне відшкодування за кожною ВМД виник з дати фактичного вивезення товарів за межі митної території України, що були наведені судом вище. Відповідно, виходячи з дати фактичного вивезення товарів позивачем за межі митної території України визначається і період, за якій підлягає стягненню відшкодування.
Крім того, в матеріалах справи наявні 5 аркуші вищевказаних ВМД, з яких також вбачається відповідна вищенаведена дата фактичного вивезення товару позивачем за межі митної території України (Т1, а.с.90,91,93,95,96,98,100,102-107; Т6, а.с.13,16,18).
За ВМД № 60000/2/006453 від 30.10.2002р. дата фактичного вивезення не підтверджена (Т2, а.с.143). За даною ВМД вартість товару складає 38484,04 грн. Згідно до розрахунку експортного відшкодування, наданого позивачем за жовтень 2002, сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів складає 8439,00 грн. (Т1, а.с.61-62).
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини сума експортного відшкодування підтверджується у розмірі 362584,00 грн. (заявлена сума у розмірі 371023,00 грн. - сума у розмірі 8439,00 грн. (за ВМД № 60000/2/006453 від 30.10.2002р., за якої не підтверджена дата фактичного вивезення товару).
Вказана сума і підлягає зазначенню на особовому рахунку позивача як така, що є бюджетним відшкодуванням.
Щодо посилань ДПІ на те, що позовна заява була подана особою, яка не мала права її подавати у зв'язку із тим, що позовна заява підписана представником підприємства позивача Мозговим О.О., якій діяв на підстав довіреності б/н від 15.06.2004р., яка, в свою чергу була видана директором підприємства «АОММ - Компані» Салех М.С., якій помер на дату подання позовної заяви до суду, то суд не погоджується з такими твердженнями відповідача. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Оскільки довіреність була видана саме від імені юридичної особи - підприємства «АОММ - Компані» та на даний час юридична особа не є припиненою (що підтверджується відповідною довідкою ГУС в АР Крим від 09.06.2009р. №05.3-8.1/1768), відповідно, у зв'язку із смертю засновника (директора) підприємства позивача така довіреність не відкликається.
Суд також не погоджується з твердженнями ДПІ щодо того, що директор Салех О.В. не має відповідних повноважень. У підтвердження наведених обставин ДПІ надала суду витяг з трудової книжки Салех Ольги Вікторівни, згідно до якої остання була звільнена 31.11.2003р. за власним бажанням, а також рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя від 14.06.2006р. у справі №2-2542/06р, згідно до якого був встановлений факт знаходження Салех О.В. у трудових відносинах з підприємством «АОММ - Компані» в період з 01.01.2003р. до 31.11.2003р.
Проте, в матеріалах справи наявний наказ вих.№124 від 01.04.2004р. про призначення Салех Ольги Вікторівни на посаду директора підприємства «АОММ - Компані» (Т6, а.с.6).
Доказів того, що в подальшому, після звільнення 31.11.2003р., Салех О.В. не була повторно прийнята на роботу до підприємства «АОММ - Компані» суду ДПІ надано не було.
Відповідно, на думку суду, ДПІ не спростовано факту правомірності знаходження Салех О.В. на посаді директора підприємства «АОММ - Компані» згідно до наказу від 01.04.2004р. вих.№124.
Щодо посилань відповідача та третьої особи на те, що позивачем був пропущений строк на подання позовної заяви, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, то суд не приймає такі посилання.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З огляду на наведену норму Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 суд доходить висновку, що в даному випадку строк для звернення до суду із відповідним позовом становить не 1, а 3 роки.
З пояснень позивача він дізнався про прийняття спірного податкового повідомлення - рішення 31.12.2004р. при складанні акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2004р. (Т1, а.с.110), відповідно, кінцевий строк звернення позивача до суду - 31.12.2007р., тоді як позивач звернувся до суду 17.04.2006р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на поданій позовній заяві. Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не був пропущений строк для подачі позовної заяви до суду.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
На думку суду відповідачами не доведені факти законного та обґрунтованого прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, а також відсутність у позивача права на відповідне бюджетне відшкодування.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні - 15.06.2009р.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 160,162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м.Сімферополі №0001452602/0 від 11.08.2004р.
3. Зобов'язати ДПІ в м.Сімферополі (м.Сімферополь, вул.М.Залкі,1/9) внести зміни до особового рахунку з податку на додану вартість шляхом відновлення суми бюджетного відшкодування підприємству «АОММ - Компані» (м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, 36, кв.51, код ЄДРПОУ 31220282) у розмірі 362584,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «АОММ - Компані» (м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, 36, кв.51, код ЄДРПОУ 31220282, р/р 260042576 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 361 227,00 грн.
5. Стягнути з Держаного бюджету України на користь підприємства «АОММ - Компані» (м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, 36, кв.51, код ЄДРПОУ 31220282, р/р 260042576 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) суму державного мита у розмірі 3638,32 грн.
6. В іншій частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПІ в м.Сімферополі (м.Сімферополь, вул.М.Залкі,1/9) внести зміни до особового рахунку з податку на додану вартість шляхом відновлен6ня суми бюджетного відшкодування підприємству «АОММ - Компані» (м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, 36, кв.51, код ЄДРПОУ 31220282) у розмірі 8439,00 грн. відмовити.
Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.