Рішення
14.09.2009 Справа № 4/177
За позовом Коритнянської сільської ради, с. Коритняни Ужгородського району
до комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно -каналізаційного господарства м. Ужгород”, м. Ужгород
про розірвання договору від 11.04.1997 року, укладеного між виробничим управлінням водопровідно -каналізаційного господарства м. Ужгорода та Коритнянською сільською радою
Суддя господарського суду -В.В.Мокану
представники:
Позивача - не з”явився
Відповідача -Ракущинець А.А., довіреність № 304 від 22.04.2009 року
Феделещак М.М., довіреність № 29 від 19.01.2009 року
В судовому засіданні 09.09.2009 року брали участь вищевказані особи, а також представник позивача Готра В.В., довіреність від 18.09.2008 року, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Коритнянською сільською радою, с. Коритняни Ужгородського району заявлено позов до комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно -каналізаційного господарства м. Ужгород”, м. Ужгород про розірвання договору від 11.04.1997 року, укладеного між виробничим управлінням водопровідно -каналізаційного господарства м. Ужгорода та Коритнянською сільською радою. Листом № 109/02-25 від 04.04.2005 року позивач доповнив та уточнив позовні вимоги і просив договір від 11.04.1997 року визнати частково недійсним і розірвати.
Постановою Вищого господарського суду від 28.04.2009 року у справі № 4/177 скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 року, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Постановою звернуто увагу суду першої інстанції на необхідність дослідження питання щодо одночасної зміни предмету та підстави позову та надання оцінки вимогам позивача щодо можливості одночасного розгляду вимог про визнання частково недійсним та розірвання одного договору. Приймаючи справу до нового розгляду, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення без розгляду заяви позивача про уточнення вимог в частині визнання договору від 11.04.1997 року частково недійсним, оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України одночасна зміна предмету і підстави позову є неприпустимою.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2009 року у справі № 4/177
При новому розгляді представник позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовано відсутністю додатку до договору з переліком об'єктів -споживачів води, неможливістю сільської ради, всупереч Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, займатися збором коштів за спожиту населенням воду, а також посиланням на те, що договір від 11.04.1997 року був укладений на об'єкти, що були безпосередньо у віданні сільської ради і фінансувалися нею, в розрахунках за спожиту цими об'єктами воду рада виступала як абонент, але не мала наміру бути посередником у відносинах з фізичними особами; відповідачем не виконуються зобов'язання по відведенню господарсько-побутових, виробничих і дощових стоків і проведенню ремонту вуличних водорозбірних колонок на території ради; договір укладений головою з перевищенням своїх повноважень, без згоди сесії сільської ради на укладення такого договору та наступного його затвердження, невідповідністю договору типовому договору, передбаченому Правилами надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497.
Заявою від 09.09.2009 року позивач просить позов задоволити повністю, розірвати договір від 11.04.1997 року та при прийнятті рішення, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнати договір від 11.04.1997 року недійсним з моменту його укладення як такий, що суперечить законодавству. В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність у договорі всіх обов'язкових умов, які передбачені зразковим договором, затвердженим Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65, недотриманням на стадії укладення договору встановлених Правилами вимог щодо розробки проектів водомереж, технічних умов, відсутністю договорів про обслуговування водомереж, які не знаходяться на балансі відповідача. Зазначає, що спірний договір укладено всупереч п.9 ст.35 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування” не виконавчим комітетом Коритнянської сільської ради, а Коритнянською сільською радою, про що свідчить як преамбула договору, так і відбиток печатки на договорі. Посилаючись на норми діючих Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, та Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, стверджує про обов'язок відповідача укласти з споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг згідно з типовим договором.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у наявних у матеріалах справи відзивах. Зокрема, стверджують, що відсутність списків не є підставою для розірвання договору, оскільки подача води в села Коритняни і Кінчеш здійснюється двома вводами, а кількість об'єктів може змінюватися без відома водоканалу; обов'язок надавати та уточнювати список споживачів води для встановлення норм споживання покладається на абонента -споживача, а не на постачальника послуг; спростовують твердження позивача щодо відсутності необхідних повноважень у сільського голови на укладення спірного договору, оскільки голова ради діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”. Заперечують наявність підстав для розірвання договору в зв'язку з невиконанням водоканалом взятих на себе зобов'язань за договором щодо відведення
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2009 року у справі № 4/177
господарсько -побутових, виробничих і дощових стоків, проведенню ремонту вуличних водорозбірних колонок, оскільки договором надання послуг по водовідведенню не передбачалось, про що свідчить прочерк у відповідних пунктах договору, на території сільської ради відсутні мережі водовідведення, які підключені до тих, балансоутримувачем яких є КП „Водоканал м. Ужгорода”; а експлуатація та ремонт водорозборів відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року, здійснюється особою, на балансі якої перебувають ці водорозбори, водоканал же може здійснювати такий ремонт у випадку звернення та відповідної оплати з боку позивача, однак, таких звернень не було. Наголошують, що доказами, що не потребують доведення відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України, є факти, встановлені рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.12.2003 року по справі № 13/251 за позовом прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Виконкому Ужгородської міської ради, Управління з питань майнової політики Ужгородської міської ради та комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода” до Коритнянської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 311784,81 грн., яким констатовано, що сільська рада у спірних відносинах з позивачем виступає основним абонентом, в свою чергу укладаючи договори на водопостачання з субабонентами -юридичними та фізичними особами, що розташовані на території сільської ради, здійснюючи самостійно нарахування за воду та одержуючи грошові кошти на спеціальний рахунок сільської ради за водопостачання та обслуговування водопровідних мереж на території сільської ради. Посилаючись на ст.. 3 Конституції України та ст. 24 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, стверджують про неможливість розірвання договору до вирішення питання забезпечення мешканців села Коритняни питною водою в мінімально встановлених санітарними нормами обсягах.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників
учасників спору,
суд встановив:
Між виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є відповідач, та Коритнянською сільською радою як абонентом на підставі Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України 11.04.1997 року укладено договір, предметом якого зазначено: а) зобов'язання водоканалу поставляти абоненту воду, відводити господарсько -побутові і дощові стоки, б) зобов'язання абонента щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу: за 1 м куб. води по 0 крб.21 коп.; за пропуск стічних господарсько -побутових, виробничих і дощових вод -тариф у договорі не зазначено. Договором передбачено, що він укладається на об'єкти у відповідності зі списком, що додається; списки будинків і осіб, що в них проживають, уточняються не рідше 2-х разів у рік. Розділом ІІІ договору передбачено, зокрема, обов'язок водоканалу проводити періодичний огляд внутрішньої в/мережі з метою виявлення причин завищеного водоспоживання та проведення ремонту вуличних водорозбірних колонок.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2009 року у справі № 4/177
Оцінивши наведені вище доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання договору, суд констатує наступне.
Договір на водопостачання від 11.04.1997 року, який є предметом спору, продовжує діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто після 01.01.2004 року, отже, до нього застосовуються правила діючого Цивільного кодексу України щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання такого виду договорів незалежно від дати укладення.
Підстави розірвання договору визначено ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Наведені позивачем в якості підстави для розірвання договору норми ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України такими не являються, оскільки ст.188 Господарського кодексу України регламентує порядок, а не підстави розірвання господарських договорів, ст..638 Цивільного кодексу України визначає умови, за яких договір вважається укладеним.
Серед обставин, на яких ґрунтується вимога про розірвання договору, позивачем зазначено, зокрема, посилання на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання по відведенню господарсько -побутових, виробничих і дощових стоків і проведенню ремонту вуличних водорозбірних колонок на території ради. Враховуючи, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України підставою для розірвання договору може бути лише істотне порушення договору другою стороною, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, оцінці підлягає як наявність факту порушення, так і його істотність.
Дослідженням спірного договору та всіх матеріалів справи встановлено, що зобов'язання по відведенню господарсько -побутових, виробничих і дощових стоків включено до умов договору декларативно, за відсутності належного технічного та економічного підґрунтя та без погодження відповідних умов, оскільки на території сільської ради відсутні мережі водовідведення, які підключені до тих, балансоутримувачем яких є КП „Водоканал м. Ужгорода”, внаслідок цього сторонами договору не узгоджувався і розмір оплати послуг по відведенню води (у договорі у графі про тариф за пропуск стічних господарсько -побутових, виробничих і дощових стоків стоять прочерки). За таких обставин, невиконання відповідачем передбаченого договором зобов'язання по відведенню стоків не може вважатись істотним порушенням договору, оскільки, не погодивши відповідний тариф та не здійснивши облаштування каналізаційної мережі, позивач не мав підстав очікувати отримання відповідної послуги по водовідведенню. Аналогічно не може вважатись істотним порушенням невиконання зобов'язання проводити ремонт вуличних водорозбірних колонок, оскільки відповідно до п. 1.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово -комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року, водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі; п. 7.4 Правил передбачено, що експлуатація та ремонт водорозборів здійснюється особою, на балансі якої вони перебувають. Матеріалами справи доведено, що межа розподілу балансових меж мереж знаходиться за межами села, наявні на території
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2009 року у справі № 4/177
Коритнянської сільської ради мережі належать позивачу, отже, ремонт водорозборів міг здійснюватися водоканалом оплатно за відповідними зверненнями позивача, наявність яких відповідачем заперечується.
Інші наведені позивачем обставини не можуть бути визнані підставою для розірвання договору, оскільки не передбачені ні діючим законодавством, ні договором сторін.
Щодо заяви позивача про використання судом права, передбаченого ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, підстав для його застосування не вбачається, оскільки, по-перше, оспорюваний договір і є предметом спору, по-друге, судом не виявлено факту суперечності договору нормам законодавства, яке діяло на час його укладення. Зміна позивачем сприйняття свого статусу за договором не являється підставою для визнання його недійсним, адже, факт укладення договору сільською радою як абонентом з метою забезпечення інших споживачів вбачається з тексту договору, який рада підписала як абонент з метою водопостачання об'єктів у відповідності зі списком; списки будинків і осіб, що в них проживають, мають уточнятися не рідше 2-х разів у рік. Таку оцінку статусу позивача у договорі надано і в рішенні господарського суду Закарпатської області від 26.12.2003 року по справі № 13/251, яке набрало законної сили. Твердження про перевищення сільським головою при укладенні спірного договору своїх повноважень спростовується нормами статей 8, 23, 31, п. 9 ст. 35 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування” від 07.12.1990 року, який діяв на час укладення договору. Відсутність у договорі всіх умов, наведених у зразковому договорі, передбаченому Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово -комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65, не являється підставою для визнання договору недійсним, оскільки зразковий договір мав рекомендаційний характер. В той же час відсутність у договорі певних умов, які сторона вважає необхідним обумовити, або потреба змінити певні умови, в тому числі з метою приведення договору у відповідність до норм діючого законодавства, може бути підставою для внесення до договору змін у встановленому законодавством порядку, ініціювати які вправі зацікавлена сторона.
З огляду на викладене позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити.
2.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В.Мокану
У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 14.09.2009 року лише вступної та резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 18.09.2009 року.