9 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Данчука В.Г.,
Луспеника Д.Д.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах територіальної громади в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Луцької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою прокурора Волинської області на рішення апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року,
У січні 2007 року прокурор міста Луцька звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що при проведенні досудового слідства за фактом неправомірного виселення сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_3 із квартири АДРЕСА_1 встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 грудня 1997 року № 610 затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Луцької КМП ПМК-1 про надання вищезазначеної квартири сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі якого 6 січня 1998 року видано ордер на цю квартиру, а на підставі розпорядження від 12 лютого 1998 року - свідоцтво про право власності на житло. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 7 листопада 2000 року ордер, виданий сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_2 на зазначену квартиру, і свідоцтво про право власності на квартиру визнані недійсними. Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 в липні 2005 року незаконно проникли в цю квартиру та винесли речі сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкала там, а також у листопаді 2005 року, знаючи, що квартира їм не належить, подали в бюро обміну квартир Луцького міськвиконкому свідоцтво про право власності на квартиру та уклали договір купівлі-продажу квартири сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_1. Порушену за цим фактом кримінальну справу відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 закрито, ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки трудовому колективу. Однією з підстав закриття кримінальної справи було визнання ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї вини в незаконному відчуженні спірної квартири. Посилаючись на те, що спірна квартира на момент її відчуження належала Луцькій міській раді у зв'язку з визнанням ордера та свідоцтва про право власності недійсними й вибула з володіння поза волею власника - Луцької міської ради, прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2005 року та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого житла.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно, обгрунтовуючи вимоги тим, що вони правомірно набули право власності на спірну квартиру, є добросовісними набувачами, проте їхнє право власності оспорюється прокурором.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 4 вересня 2008 року первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 18 листопада 2005 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5, та виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого житла.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного й зустрічного позову.
У касаційній скарзі прокурор Волинської області просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 шахрайським шляхом заволоділи квартирою АДРЕСА_1; уклали від свого імені договір купівлі-продажу зазначеної квартири 18 листопада 2005 року; фактично розпорядилися майном, яке на момент відчуження їм не належало, а відносилося до житлового фонду Луцької міської ради.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в первісному й зустрічному позові, апеляційний суд посилався на те, що Луцька міська рада знала, що спірна квартира не належала ІНФОРМАЦІЯ_2, проте дала згоду на її обмін, висловивши таким чином згоду на відчуження цієї квартири. Сім'я ІНФОРМАЦІЯ_1 є добросовісними набувачами приміщення, оскільки квартира вибула з володіння власника не поза його волею.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
За правилами ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не встановив, що докази судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні їх було неправомірно відмовлено; нових доказів не досліджував; провів переоцінку доказів, досліджених судом першої інстанції; дійшов необґрунтованих висновків.
Виконавчий комітет Луцької міської ради, прийнявши рішення № 321 від 29 вересня 2005 року «Про міський взаємообмін квартирами», не вирішував питання зміни власника квартир, оскільки при міському взаємообміні квартирами власник приміщення не змінюється.
Луцька міська рада як власник спірного житла жодного рішення про відчуження квартири чи надання згоди на відчуження спірної квартири не приймала, тому висновок апеляційного суду про те, що міська рада дала згоду на відчуження спірної квартири, не грунтується на матеріалах справи, є припущенням.
Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу прокурора Волинської області задовольнити.
Рішення апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду від 4 вересня 2008 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
В.Г. Данчук
Л.М. Лихута
Д.Д. Луспеник
Л.І. Охрімчук