16 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Завод “Ленінська кузня” до ОСОБА_1, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві, про визнання недійсним ордера, виселення та зняття з реєстраційного обліку місця проживання,
У травні 2004 року ВАТ “Завод “Ленінська кузня” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 й просило виселити його з кімнати АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку місця проживання за зазначеною адресою, посилаючись на те, що відповідач ніколи не перебував із товариством у трудових відносинах і вселився в гуртожиток у 2000 році з порушенням установленого порядку та без ордеру.
Позивач під час розгляду справи доповнив позов, пред'явив також вимоги до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації й зазначав, що райдержадміністрація при відсутності законних на те підстав у листопаді 2004 року видала ОСОБА_1 ордер на право зайняття жилого приміщення у будинку АДРЕСА_1
ВАТ “Завод “Ленінська кузня” просило визнати недійсним виданий ОСОБА_1 ордер, виселити відповідача з кімнати АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку місця проживання за зазначеною адресою.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено виселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та визнати недійсним ордер на право зайняття зазначеного жилого приміщення, виданий ОСОБА_1 за розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 1596 від 12 листопада 2004 року; в решті рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом судове рішення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.