15 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства (далі - КП) “Харківський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, пені та штрафу,
У грудні 2008 року КП “Харківський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 та селянського (фермерського) господарства “АгроЗар”, посилаючись на те, що 24 березня 2000 року між підприємством та ОСОБА_1 було укладено договір про надання йому кредиту на будівництво жилого будинку, в подальшому ОСОБА_1 за його заявою додатковою угодою розмір кредиту збільшено, однак ні він, ні селянське (фермерське) господарство “АгроЗар” як поручитель ОСОБА_1 за кредитним договором, своїх обов'язків не виконують, на вимогу підприємства про повернення кредиту та сплату процентів за користування грошима не реагують, що дає КП “Харківський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” право на розірвання договору й одержання від відповідачів суми заборгованості за кредитним договором, пені та передбаченого договором штрафу.
Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив стягнути з ОСОБА_1 кредит у сумі 32 611 грн. 46 коп., проценти за користування кредитом у сумі 6 811 грн. 68 грн., пеню в розмірі 4 085 грн. 75 коп. та 483 грн. 50 коп. штрафу.
Рішенням Богодухівського районного суду від 19 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року, позов КП “Харківський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” до ОСОБА_1 задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Богодухівського районного суду від 19 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.