9 вересня 2009 року м. Київ
головуючого Григор'євої Л.І.,
суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,
Балюка М.І., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської районної державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2007 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що йому на праві власності належить сільськогосподарська техніка та інше рухоме майно, яке він використовував у приватному підприємставі «Розвиток і К» та здавав в оренду.
2 серпня 2006 року голова Жмеринської районної державної адміністрації видав розпорядження № 403 «Про проведення інвентаризації майна колишнього КСП «Розвиток» с. Тарасівка». На підставі цього розпорядження голова спілки співвласників розпайованого майна ОСОБА_2 забрав частину належної йому техніки, використовує її, а частину продав.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2006 року вказане розпорядження визнано протиправним та скасовано.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 4 грудня 2007 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь позивача та його дружини 19 600 грн. за втрачене майно.
Посилаючись на те, що незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, ОСОБА_1 просив зобов'язати Жмеринську районну державну адміністрацію відшкодувати 10 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 4 травня 2007 року проведено заміну відповідача - Жмеринську районну державну адміністрацію на Державне казначейство України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2007 року в якості співвідповідача притягнуто Жмеринську районну державну адміністрацію.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто зі Жмеринської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 500 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2008 року зазначене судове рішення скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 500 грн. витрат на правову допомогу. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі Державне казначейство України просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд правомірно виходив із того, що моральна шкода, завдана ОСОБА_1 прийняттям та виконанням Жмеринською районною державною адміністрацією протиправного розпорядження від 2 серпня 2006 року № 403 “Про проведення інвентаризації майна колишнього КСП “Розвиток” с. Тарасівка”, підлягає відшкодуванню з Державного казначейства України.
З рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації понесених ним витрат на правову допомогу погодитися не можна.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 2 500 грн. на правову допомогу, апеляційний суд зазначив, що такі витрати підтверджені документально, а саме: угодою про надання правової допомоги № 22, укладеної між позивачем і адвокатом адвокатського об'єднання “Вінницька обласна колегія адвокатів” ОСОБА_3 та квитанцією від 28 березня 2007 року про сплату гонорару за надання послуг адвокатом.
Однак повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ, і вказано, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Суд вищезазначене не врахував, не зазначив підстави для компенсації понесених позивачем витрат, не визначився з граничним розміром компенсації витрат; крім того, відсутній розрахунок витрат із посиланням на відповідні норми права.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині присудження з відповідача на користь позивача компенсації понесених ним витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2008 року в частині стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 2 500 грн. на правову допомогу скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті - рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор'єва
Судді: В.М. Барсукова
М.І. Балюк
В.І. Гуменюк
В.Й. Косенко