Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Косарєва В.І.,
суддів
Прокопенка О.Б. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора
Гладкого О.Є.,
захисників-адвокатів
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні у місті Києві 15 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2008 року та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на зазначену ухвалу апеляційного суду та окрему ухвалу цього суду від 14 жовтня 2008 року,
вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 червня 2008 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки та з конфіскацією ½ частини усього належного йому майна.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи з 27 березня 2006 року керівником органу місцевого самоврядування - Пантаївським селищним головою, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав хабар, поєднаний з його вимаганням, за таких обставин.
11 серпня 2007 року до ОСОБА_1 звернувся директор ПП «Титановий щит» ОСОБА_4 з метою отримання земельної ділянки на території Пантаївської селищної ради для розміщення пункту з технічного обслуговування автомобілів. Усвідомлюючи свій вплив на ухвалення рішень про передачу земельних ділянок в оренду через внесення на розгляд місцевої ради відповідних пропозицій, а також у організації документообігу з земельних питань у виконавчому комітеті місцевої ради, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4, що за це він має сплатити йому особисто певну суму грошей.
На місці розташування земельної ділянки, яку обрало ПП «Титановий щит», ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4, що гроші необхідно сплатити до 23 серпня 2007 року.
21 серпня 2007 року ОСОБА_1 у службовому кабінеті по вул. Магістральна, 49 у сел. Пантаївка, вимагав у ОСОБА_4 хабар у розмірі 10000 грн. за сприяння в отриманні в оренду земельної ділянки, на що ОСОБА_4 погодився.
30 серпня 2007 року, о 9 год. 10 хв., ОСОБА_1 отримав у службовому кабінеті від ОСОБА_4 гроші у сумі 8000 грн. як хабар за сприяння у наданні в оренду ПП «Титановий щит» земельної ділянки.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2008 року вирок змінено. З обвинувачення ОСОБА_1 виключено кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 368 КК України - одержання хабара, поєднане з його вимаганням. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Крім того, апеляційним судом винесено окрему ухвалу на адресу прокурора області на дії працівників органу дізнання та потерпілого ОСОБА_4 для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України з приводу наявності в їхніх діях ознак злочину, передбаченого ст. 370 КК України.
У касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити, посилаючись на незаконність засудження, істотні порушення кримінально-процесуального закону, фабрикування матеріалів справи, зокрема аудіозапису від 21 серпня 2007 року, на неправомірність винесення апеляційним судом постанови про зняття інформації з каналів зв'язку від 28 серпня 2007 року, відтак неналежність доказів у справі. Вказує на те, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» він позбавлений повноважень, які б сприяли у наданні земельних ділянок в оренду, тому судом неправильно застосований кримінальний закон.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Прокурор вважає, що апеляційним судом необгрунтовано виключено із вироку посилання на одержання ОСОБА_1 хабара, поєднане з його вимаганням, оскільки ОСОБА_4 працював на посаді директора ПП «Титановий щит», мав законні підстави для отримання земельної ділянки в оренду і стосовно нього відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. ст. 369, 370 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. У зв'язку з цим також просить скасувати окрему ухвалу апеляційного суду із закриттям провадження у справі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисників, які просили задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1, думку прокурора, який просив скаргу залишити без задоволення, а касаційне подання задовольнити частково в частині скасування окремої ухвали, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі та касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду у вирок стосовно ОСОБА_1, висновки суду про доведеність його винності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу судових рішень доказів.
ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що ОСОБА_4 звертався до нього щодо отримання в оренду земельної ділянки на території селищної ради, він супроводжував його до ділянок, які можна було б здати в оренду, і вони разом їх оглядали, а 30 серпня 2007 року ОСОБА_4 надав йому гроші у сумі 8000 грн. як позику на придбання автомобіля (а.с. 410, 417-418).
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що 11 серпня 2007 року з метою отримання в оренду земельної ділянки звернувся до голови селищної ради ОСОБА_1, який у подальшому сказав, що земельна ділянка коштуватиме 10000 грн. 21 серпня 2007 року ОСОБА_4 написав заяву до селищної ради, і у той же день з ОСОБА_1 було погоджено порядок дачі хабара, після чого він звернувся до правоохоронних органів, отримав відповідні засоби фіксації та під їх контролем 30 серпня 2007 року передав ОСОБА_1 у його службовому кабінеті 8000 грн. (а.с. 387-390, 414-415).
Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджена показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку.
Доводи скарги про фабрикування матеріалів справи та неналежність доказів у справі спростовуються наведеними вище даними.
Посилання засудженого на те, що він як голова селищної ради позбавлений повноважень щодо надання земельних ділянок в оренду колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони спростовані сукупністю доказів у справі. Крім того, як зазначено у роз'ясненнях, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про хабарництво» від 26 квітня 2002 року № 5 зазначено, що відповідальність за одержання хабара настає і тоді, коли службова особа одержала його за виконання таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Не грунтуються на матеріалах справи доводи засудженого про те, що оперативно-розшукові заходи щодо нього проведено незаконно. Та обставина, що заява потерпілого датована на день пізніше, ніж винесена постанова апеляційного суду про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, не спростовує інших доказів у справі, які досліджені судом і яким дана належна оцінка. До того ж, як видно з протоколу про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів з застосуванням технічних засобів від 1 жовтня 2007 року, дозвіл на проведення таких заходів наданий на підставі оперативно-розшукової справи за 2004 рік (а.с. 131).
Доводи касаційного подання про те, що у діях ОСОБА_1 убачаються ознаки отримання хабара з вимаганням, не грунтуються на матеріалах справи.
Апеляційний суд в ухвалі належно мотивував висновок про те, що у діях ОСОБА_1 не вбачається кваліфікуючої ознаки одержання хабара - вимагання, оскільки не встановлено, які саме законні інтереси хабародавця порушені. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про те, що на момент передачі хабара ОСОБА_4 був директором чи власником ПП «Титановий щит», а також щодо заняття цим підприємством господарською діяльністю.
Таким чином, апеляційний суд правильно виправив помилку місцевого суду і водночас обгрунтовано виніс окрему ухвалу на адресу прокурора області на дії працівників органу дізнання та потерпілого ОСОБА_4 для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України з приводу наявності в їхніх діях ознак злочину.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та апеляційного суду щодо винуватості ОСОБА_1 у одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, є правильними і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України.
Покарання ОСОБА_1 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень, не виявлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 червня 2008 року, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 та окрему ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2008 року залишити без зміни.
Косарєв В.І. Прокопенко О.Б. Школяров В.Ф.