головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Мороза М.А., Пошви Б.М.,
за участю прокурора
Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2007 року,
встановила:
зазначеною постановою
ОСОБА_1,
1981 року народження, не судимого,
- звільнено від кримінальної відповідальності у відповідності з п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року, а кримінальну справу щодо нього за ч.1 ст.122, ч.2 ст. 296 КК України закрито.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року зазначена постанова залишена без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 08.11.2002 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин біля нічного клубу «Клеопатра» в м. Маріуполі, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень та грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, спільно з ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, завдав ОСОБА_2 численні удари руками і ногами по голові та тулубу останнього, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить судове рішення скасувати у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 275 КПК України, розгляд справи в суді провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, та в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я.
Саме таке обвинувачення підтримав у суді й прокурор.
Клопотання представника потерпілого про збільшення обсягу обвинувачення вирішувалося судом під час попереднього судового розгляду та залишено без задоволення.
Посилання, викладене у касаційній скарзі, на неправильне застосування судом Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року не базується на його змісті.
Згідно зі ст. 6 даного Закону звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких, зокрема, не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.
Виникла суперечність між ст.6 Закону про амністію і п.4 ч.1 ст.6 КПК України судами правильно вирішена на користь конкретного закону, який передбачає спеціальний порядок його застосування і прийнятий пізніше у часі.
Відповідно до наведеного, суд зробив правильний висновок про можливість застосування до ОСОБА_1 як особи, яка має неповнолітню дитину, положень п. «б» ст. 1 зазначеного Закону і звільнив його від кримінальної відповідальності з урахуванням його згоди.
Апеляційний суд, залишаючи скаргу захисника без задоволення, правильно прокоментував зміст ст.6 Закону України «Про амністію». Таке тлумачення відповідає і змісту роз'яснень Верховного Суду України від 14 та 19 липня 2005 року, які дійсно надсилалися судам.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Верещак В.М. Пошва Б.М. Мороз М.А.