Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Шаповалової О.А.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 30 грудня 2008 року.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 3 листопада 2008 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судиму Корольовським районним судом м. Житомира: 1) 16 листопада 2006 року за ч. 1 ст. 164 КК України на 100 годин громадських робіт; 2) 4 квітня 2008 року за ч. 2 ст. 164 КК України на 140 годин громадських робіт,-
засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі; за ч. 2 ст. 389 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 4 квітня 2008 року у виді 15 днів обмеження волі та остаточно призначено покарання 2 роки 15 днів обмеження. волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та у відповідності до ст. 76 КК України зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Як визнав суд, ОСОБА_1, будучи раніше судимою за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання сина Олександра, 17 серпня 1993 року народження, у період із лютого по липень 2008 року злісно ухилялася від сплати встановлених рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2004 року коштів на утримання дитини та допустила заборгованість у розмірі 1 559 грн. 95 коп.
Крім того, ОСОБА_1, будучи засудженою вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 4 квітня 2008 року за ч. 2 ст. 164 КК України до 140 годин громадських робіт, ухиляється від відбування цього покарання.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 30 грудня 2008 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного їй покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164 КК України призначено покарання у виді 2 років обмеження волі; за ч. 2 ст. 389 КК України - 1 рік обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 4 квітня 2008 року у виді 15 днів обмеження волі та остаточно визначене покарання у виді 2 років 15 днів обмеження волі.
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на щире каяття, необхідність постійного догляду за чоловіком - інвалідом 2 групи, а також на те, що з грудня 2008 року вона працює, просить вирок апеляційного суду змінити та пом'якшити їй покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати аліментів та ухиленні від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і у касаційній скарзі не оспорюється.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164, ч. 2 ст. 389 КК України сумнівів не викликає.
Що стосується доводів касаційної скарги про суворість призначеного покарання, то вони є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд при його призначенні має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та пом'якшуючі і обтяжуючі обставини. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Матеріалами справи встановлено, що засуджена раніше двічі судима за аналогічні злочини, нові злочини вчинила в період відбування покарання за попереднім вироком, за місцем проживання характеризується посередньо.
З урахуванням наведеного призначене засудженій апеляційним судом покарання відповідає вимогам закону та, за переконанням колегії суддів, є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів. Тому підстав для пом'якшення покарання, як про це йдеться у касаційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів,-
касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 30 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - б е з з м і н и.
Гошовська Т.В. Селівон О.Ф. Шаповалова О.А.