ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.05.2015Справа №910/4075/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром"
про стягнення 331 000,30 грн.
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
від позивача: Млечко Є.С., довіреність № 5-137 від 26.12.2014 р.
від відповідача: Олєйніков Є.В., довіреність № б/н від 08.04.2014 р.
В судовому засіданні 28.05.2015 р. на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" про стягнення 331 000,30 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 621,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неякісно виконану ТОВ «Енергопром» як генпідрядником будівництва Дністровської ГАЕС поставку та монтаж шафи 1GM X1TA2S, що призвело до аварійного відключення 18.01.12 р. гідроагрегату №1 Дністровської ГАЕС, і, як наслідок, пошкодження трансформаторів струму, внаслідок чого ПАТ «Укргідроенерго» понесло втрати на суму 331 000,30 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2015 порушено провадження у справі № 910/4075/15 та призначено до розгляду на 08.04.2015.
08.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 розгляд справи відкладено на 13.05.2015.
У судовому засіданні 13.05.2015 р. згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.05.2015 р.
У судове засідання 28.05.15 р. з'явились уповноважені представники сторін.
До початку судового засідання 13.05.2015 відповідачем через канцелярію господарського суду міста Києва подано відзив на позов (без вихідних реквізитів), в якому ТОВ "Енергопром" у повному обсязі заперечує викладені у позовній заяві доводи, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не доведено факту причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, та посилаючись на втрату позивачем права посилання на недоліки у виконаній роботі після моменту введення в експлуатацію об'єкта будівництва. Окрім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення збитків внаслідок неякісного виконання робіт. Відзив долучено судом до матеріалів справи.
Крім того представником позивача через канцелярію суду до початку судового засідання 13.05.15 р. подані пояснення по справі б/н від 08.04.15 р., які долучені судом до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання 13.05.15 р. представником позивача подані пояснення по справі б/н від 13.05.15 р., в яких позивач повідомив, зокрема, про неможливість надання доказів надсилання на адресу відповідача претензії № 11/827 від 08.04.14 р., та повторне її надсилання відповідачеві разом з позовною заявою в якості додатку. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 28.05.2015 р. позивачем подано пояснення б/н від 28.05.15 р. до відзиву на позов, в яких позивач заперечує проти доводів, зазначених у відзиві, зазначаючи, зокрема, про скритий характер виявлених недоліків виходячи зі змісту Акту розслідування недоліків обладнання та виконаних робіт, який, на думку позивача, є належним доказом, що встановлює причину технологічного порушення. Окрім того, позивач стверджує про дотримання ним строків позовної давності, визначених ч. 3 ст. 322 Господарського кодексу України, які становлять 10 років щодо недоліків капітальних конструкцій, у разі якщо такі недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, та 30 років щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправним діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій, а також про наявність в діях ТОВ «Енергопром» повного складу цивільного правопорушення. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.
Документи, витребувані ухвалами суду від 23.02.15 р. та 17.04.15 р., відповідачем надані суду не в повному обсязі.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.
Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 13.05.2015 р. та 28.05.2015 р. клопотань від представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.
Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60,74 та ч.5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
Уповноважений представник позивача в судових засіданнях 13.05.15 р. та 28.05.15 р. підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судових засіданнях 13.05.15 р. та 28.05.15 р. підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпровська ГАЕС" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопром" (генпідрядник за договором, відповідач у справі) було укладено Генеральний підрядний контракт № 3 на будівництво Дністровської гідроакумулюючої електростанції (далі - Контракт № 3, договір).
Пунктом 2.1 Контракту № 3 встановлено, що Замовник і Генпідрядник вступають в довгострокові виробничо-господарські взаємовідносини з метою будівництва і введення в експлуатацію Дністровської гідроакумулюючої електростанції (об'єкт за договором).
У відповідності до п.2.2 Контракту № 3 генпідрядник зобов'язується на свій ризик власними і залученим силами та засобами будувати Об'єкт у відповідності з ДБН -А.3.1-3.94 і у встановлений пусковим комплексом строк здати Об'єкт робочій комісії. Генпідрядник щомісячно, до 25 числа поточного місяця узгоджує із Замовником програму робіт наступного місяця. Генпідрядник проводить індивідуальне випробування встановленого та змонтованого обладнання, здає замовнику окремі черги, комплекси та об'єкт в цілому усуває за свій рахунок недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.
Згідно до п.2.5 Контракту замовник доручає генпідряднику виконувати роботи: по забезпеченню об'єктів будівництва Дністровської ГАЕС електроенергією шляхом обслуговування електричних підстанцій та мереж замовника; здійснювати розподіл та контроль споживання електроенергії підприємствами, задіяними на будівництві Дністровської ГАЕС; інші роботи згідно з погодженими сторонами програмами робіт, а генпідрядник особисто чи із залученням інших суб'єктів господарювання виконує ці роботи.
Статтями 2 - 15 Контракту сторони узгодили предмет Контракту, його ціну, строки виконання робіт, розрахунки і платежі, проекту документацію, будівельний майданчик, матеріально - технічне забезпечення, залучення супідрядних організацій, страхування ризиків, виконання робіт та контроль за їх якістю, якістю матеріалів та устаткування, здача та приймання робіт, фінансові гарантії та відповідальність сторін тощо.
За умовами п.16.2 Контракту він вступає в силу з дня його підписання і діє протягом всього строку будівництва об'єкта. Контракт може бути призупинений або припинений достроково лише за взаємною згодою сторін.
Разом з тим, протягом дії договору, між сторонами було укладено 53 додаткові угоди до Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р..
Зокрема, Додатковою угодою № 27 до Контракту № 27 від 30.08.08 р. сторони доповнили статтю 2 Контракту п.2.6, згідно якого за письмовим дорученням замовника генпідрядник може проводити придбання обладнання в порядку, визначеному умовами вказаного пункту Контракту.
Додатковою угодою № 51 до Контракту від 18.03.10 р. сторони внесли зміни до тексту Контракту, виклавши його умови в новій редакції, зокрема, п.2.5, згідно якого генпідрядник за письмовим замовленням або дорученням замовника може проводити придбання обладнання тощо.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 14 від 16.01.2008 р. "Про зміну замовника будівництва Дністровської ГАЕС", функції замовника будівництва Дністровської ГАЕС передані від ВАТ "Дністровська ГАЕС" до ВАТ "Укргідроенерго" (позивача).
Судом встановлено, що між сторонами фактично був укладений договір підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як унормовано частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно частини 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 2.6 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. в редакції додаткової угоди № 27 від 30.05.2008 р. за письмовим дорученням замовника Генеральний підрядник може проводити придбання обладнання. Замовник надає генпідряднику технічні умови на обладнання, що підлягає постачанню згідно відомості обладнання (додаток № 1 до додаткової угоди № 27 від 30.05.2008 р.). Після прийомки обладнання від постачальника між замовником на генпідрядником складається акт прийомки-передачі. Обладнання передається від замовника генпідряднику Актом в монтаж.
Відповідно до Відомості обладнання, що придбається генпідрядником та затверджена додатком № 1 до додаткової угоди № 27 від 30.05.2008 р., серед загального переліку майна, зокрема, зазначено шафу трансформатора струму лінійних виводів генератора 1GM XITА ІS.
На виконання умов п. 2.6 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. представник відповідача передав, а представник позивача прийняв перелік майна, в якому, зокрема, зазначена шафа трансформатора струму лінійних виводів генератора 1GM XITА ІS вартістю 8120, 52 грн. без ПДВ.
Зазначена передача обладнання підтверджується копією накладної № 1050 на відпуск обладнання на сторону від 24.12.2008 р. та Актом приймання-передачі обладнання № 56 від 24.12.2008 р., підписаними обома сторонами без зауважень а також не заперечується сторонами.
ЦК України (глава 61 "Підряд") закріплено договір будівельного підряду як спеціальний підвид підряду та основну правову форму регулювання відносин у будівництві, на який поширюються загальні положення ЦК України про підряд, з урахуванням особливостей будівельного підряду, закріплених у параграфі 3 зазначеної глави ЦК України (статті 875-886).
Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 статті 882 ЦК України замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Пунктом 4 вказаної статті ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 29.12.2008 р. на виконання умов п. 2.6 Генерального підрядного контракту № 3 між сторонами підписано Акт № 66 від 29.12.2008 р. про передачу обладнання в монтаж.
Згідно Додаткової угоди № 51 від 28.03.2010 р. Генеральний підрядний контракт № 3 було викладено в новій редакції.
Водночас, відповідно до п. 17.1 Додаткової угоди № 51 від 18.03.2010 р. сторони погодили, що при виконанні цього контракту, а також у випадках, які ним не передбачені, сторони керуються відповідними статтями Цивільного та Господарського кодексів України, а також усіма чинними законами та іншими нормативними актами України, які регулюють даний вид правовідносин.
Відповідно до статті 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ГК України передбачено, що вони застосовуються до цивільних та господарських відносин, що виникли після набрання ними чинності.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Таким чином, у вказаних нормах закону послідовно проводиться принцип диспозитивності. За порушення, за які відповідальність договором не передбачена та які здійснені починаючи з 1 січня 2004 року, застосовується відповідальність, передбачена ЦК України. При цьому, до змісту поняття відповідальності слід віднести стягнення збитків, сплату неустойки і міри, передбачені статтею 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, логічно розвиваючи положення про свободу договору, як засадний принцип цивільного законодавства, передбачає надання переваги положенням договору перед нормами закону у тих випадках, що стосуються відповідальності за невиконання договору, у зв'язку з чим у рішенні суд керується нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також усіма чинними законами та іншими нормативними актами України, які регулюють даний вид правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Згідно з частиною другою статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості поставки обладнання у відповідності до умов Контакту, а також наявності письмових претензій щодо поставленого обладнання на час підписання сторонами Акту про передачу обладнання в монтаж від позивача до суду не надходило.
Відповідно до матеріалів справи 15.12.2010 р. було закінчено будівництво пускового комплексу № 1 першої черги Дністровської ГАЕС, що підтверджується підписаним представниками сторін без зауважень Актом готовності об'єкта до експлуатації б/н від 15.12.2010 р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Факт виконання робіт та їх обсяг за вказаним Актом згідно умов Контракту сторонами не заперечувався. Доказів пред'явлення позивачем претензій щодо обсягів та переліку виконання робіт до суду не надходило.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання згідно Контракту, зокрема, в частині постачання обладнання, передачі обладнання в монтаж та виконання робіт, пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію об'єкта, а позивачем, у свою чергу, прийнято це обладнання та виконані роботи без будь-яких зауважень.
В подальшому у зв'язку з непогашенням позивачем існуючої заборгованості перед відповідачем за контрактом та керуючись умовами п. 5.1.5 контракту і ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України 25.02.2011 року відповідач звернувся до позивача з листом № 3-2-1467 про відмову в повному обсязі та розірвання Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. на будівництво Дністровської ГАЕС № 3 від 15.01.2002р. в редакції додаткової угоди № 51 від 18.03.2010 р..
Як зазначено у мотивувальній частині рішення господарського суду Київської області у справі № 3/172-11 від 26 грудня 2012 року за позовом ТОВ «Енергопром» до ПАТ «Укргідроенерго» про стягнення збитків та моральної шкоди, а також рішенні господарського суду Київської області у справі № 5/013-11 від 02.06.11 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р., Генеральний підрядний контракт на будівництво Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 15.01.2002 р. № 3 припинений відповідно до зазначених норм ЦК України з моменту одержання підрядником повідомлення замовника про відмову від контракту, тобто з 04.03.2011 р. і як наслідок його умови на майбутнє не поширюються на сторін договору.
Частиною 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У пункті 2.6 Постанови № 18 вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вказане вище, господарським судом Київської області при винесенні рішення у справі № 5/013-11 встановлено, що Генеральний підрядний контракт на будівництво Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 15.01.2002р. № 3 Відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго" припинено у встановленому ЦК України порядку без порушень норм права. Вказаний факт, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, є преюдиційним і доказуванню не потребує.
Враховуючи викладене, Генеральний підрядний контракт № 3 від 15.01.2002 р. вважається розірваним з 04.03.2011 р., а правовідносини за даним контрактом - припиненими.
Відповідно до змісту позовної заяви 18.01.2012 р. о 02 год. 20 хв. при роботі ГД-1 в насосному режимі дією диференційного захисту ГД-1 було зупинено генератор-двигун.
Цього ж дня, 18.01.2012 р. наказом ПАТ «Укргідроенерго» (позивача) № 12 створено комісію з розслідування технологічного порушення, яка складалася з представників позивача - головного інженера Жук А.П., начальника ОДС Нагорняк В.В., начальника ЦТАЗЗ Горенчук А.О., начальника ЕЦ Забудько В.П., інженера з ТН СОПТН Сербенюк Р.В. та інших фахівців, участь яких передбачена за умови наявності їх згоди.
24.01.2012 р. представниками вищезазначеної комісії складено Акт розслідування технологічного порушення відмова другої категорії № 02/12 від 24 січня 2012 року, в якому комісією встановлено причину виникнення аварійної зупинки ГД-1 - розрив цілісності кола вторинної обмотки трансформатора струму головних виводів ГД-1 у зв'язку конструктивним виконанням клемного ряду шафи 1GM X1TA2S.
Зазначений Акт розслідування технологічного порушення відмова другої категорії № 02/12 від 24 січня 2012 року був підписаний головним інженером Жук А.П., начальником ОДС Нагорняк В.В., начальником ЦТАЗЗ Горенчук А.О., начальником ЕЦ Забудько В.П., інженером з ТН СОПТН Сербенюк Р.В., головним інженером Консорціуму Укргідроенергобуд Денисовим, заступником керівника ТОВ "НТК Енпаселектро" Лєго Ю.Ф. та начальником ГАН Дністровської ГАЕС Біргівським І.А.
З метою усунення зазначеного технологічного порушення, 21.10.2013 р., тобто після майже 2 років після зазначеної аварійної події, позивачем було укладено договір на виконання робіт підряду № 39К від 21.10.2013 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» на суму 331000,30 грн., відповідно до умов якого ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія» зобов'язалась забезпечити ремонтування та технічне обслуговування іншого електричного обладнання (заміна 2 трансфрматорів струму типу ТШЛ-20-1 УХЛ2 головних виводів ГД-1 філії Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС ПАТ Укргідроенерго).
Виконання зазначених ремонтних робіт позивач підтверджує актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року № 1 на суму 36010,88 грн. та № 2 на суму 13181,35 грн., видатковою накладною № КЕ - 0000125 від 11.11.2013 р. на поставку товару на суму 282947,69 грн. з ПДВ , Актом № 02 передачі обладнання в монтаж від 11.11.13 р., довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2013 року на суму 40 993, 53 грн. та карткою рахунку 6311 за 4 квартал 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як зазначає позивач в позовній заяві, порушення відповідачем його прав полягає в неякісній поставці і здійсненні монтажу шафи 1GM X1TA2S, виконаного в рамках Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р., що призвело до аварійного відключення гідроагрегату № 1 Дністровської ГАЕС 18.01.12 р. і, як наслідок, пошкодження трансформаторів струму.
Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідач повинен компенсувати зазначені витрати, понесені позивачем на підставі договору на виконання робіт підряду № 39К від 21.10.2013 р. з ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія».
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Стаття 883 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність підрядника за договором підряду. Зокрема, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Загальний гарантійний строк, передбачений частиною 1 статті 884 ЦК України, пунктом 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 01.08.2005 р. № 668 становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Тобто, гарантійний термін у відношенні до об'єкта будівництва може бути встановлений як у законі, так і в договорі. Якщо він встановлений у законі, то сторони своєю угодою не можуть ні скоротити його, ні, тим більше, усунути його дію. Якщо ж у законі гарантійний термін не встановлений, то сторони можуть передбачити його в договорі. Договірна умова про гарантійний термін має силу і тоді, коли вона збільшує гарантійний термін у порівнянні з встановленим законом.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на припинення дії Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. листом від 04.03.2011 р., як на підставу звільнення від умов договору в частині гарантійних строків після його розірвання, в якості підстав для відмови у даному позові судом до уваги не приймаються.
Таким чином, суд доходить до висновку, що факт розірвання договору не звільняє сторону від відповідальності за дефекти, виявлені в гарантійні строки щодо зобов'язань, які виникли до розірвання договору, за умови дотримання сторонами порядку застосування гарантійних строків якості виконаних робіт та усунення відповідних недоліків, визначених договором.
Перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли об'єкт прийнятий замовником. В будівельному підряді таким моментом є підписання двостороннього, а при необґрунтованому відмовленні другої сторони від його підписання - однобічного акта про приймання виконаних робіт (стаття 882 ЦК України).
Підрядник несе відповідальність за дефекти, виявлені в межах гарантійного строку. Підставами звільнення від такої відповідальності можуть бути природний знос об'єкта або його частин; неправильна його експлуатація або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежний ремонт об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами. Тягар доказування таких дефектів лежить на підрядникові.
На виконання вимог щодо узгодження між сторонами договору будівельного підряду істотної умови - гарантійних строків якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва) та порядку усунення недоліків, - згідно Постанови Кабінету Міністрів України 01.08.2005 р. № 668, у статті 15 Додаткової угоди № 51 від 18.03.2010 р. до Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. сторони передбачили відповідний порядок застосування гарантійних строків якості виконаних робіт та усунення відповідних недоліків, визначений п.п. 15.2, 15.3, 15.4 та 15.5 ст. 15 Додаткової угоди № 51 від 18.03.2010 р. до Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р.
Відповідно до п. 15.2 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. в редакції додаткової угоди № 51 від 18.03.2008 р. генпідрядник гарантує якість виконаних за контрактом робіт, досягнення об'єктом визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкту відповідно до контракту протягом гарантійного терміну. Гарантійний термін складає 10 років з моменту підписання акту про приймання-передачу об'єкту.
Всі виявлені протягом гарантійного терміну недоліки фіксуються відповідними актами, що підписуються уповноваженими представниками сторін. Генпідрядник відповідає за дефекти, виявлені протягом гарантійного терміну в підрядних роботах, матеріалах, придбаних ним, які використовувались при виконанні підрядних робіт, що виникли з вини генпідрядника, окрім випадків, коли дефекти виникли внаслідок природного зносу об'єкта чи його частин, неправильної експлуатації та недоліків проекту (п. 15.3 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. в редакції додаткової угоди № 51 від 18.03.2008 р.).
Генпідрядник зобов'язується усунути за свій рахунок і ризик недоліки, які були виявлені протягом гарантійного строку і які виникли з вини генпідрядника або виробника матеріалів, в строк, узгоджений в двосторонньому акті, складеному згідно п. 15.3 цього договору, але не більше 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги замовника (п. 15.4 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. в редакції додаткової угоди № 51 від 18.03.2008 р.).
У разі відмови генпідрядника від підписання акту згідно п. 15.3, замовник має право усунути виявлені недоліки своїми силами або силами іншого підрядника (п. 15.5 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. в редакції додаткової угоди № 51 від 18.03.2008 р.).
Відповідно до пункту 107 Постанови Кабінету Міністрів України 01.08.2005 р. № 668, у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов'язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику.
Водночас, доказів повідомлення підрядника (відповідача) у погодженому між сторонами порядку про час та дату проведення комплексного обстеження об'єкту у січні 2012 року, на якому сталося технологічне порушення, суду не надано.
Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем не було дотримано зазначеного у п.п. 15.2, 15.3, 15.4 та 15.5 ст. 15 договору порядку повідомлення відповідача про виявлені недоліки та не було запрошено останнього для складення відповідного акту про виявлений недолік.
Крім того, рішення про усунення недоліків силами іншого підрядника всупереч умовам п. 15.5 Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р. в редакції додаткової угоди № 51 від 18.03.2008 р. позивачем було прийнято одноособово - без отримання відмови відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення статті 884 ЦК України, розділу "Гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва) та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів) " Постанови Кабінету Міністрів України 01.08.2005 р. № 668, статті 15 Додаткової угоди № 51 від 18.03.2010 р. вищевказаний акт не був підписаний уповноваженою особою відповідача, а отже є таким, що складений в односторонньому порядку і підписаний виключно представниками замовника (позивача).
Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту належного попередження генпідрядника про виявлені протягом гарантійного строку недоліки в порядку, встановленому договором та чинним законодавством протягом розгляду справи позивачем не надано.
Натомість викладені у листі-відповіді ТОВ "Енергопром" на адресу позивача за вх. № 2350 від 23.07.2014 р. факти свідчать про те, що останнім була надіслана пропозиція забезпечити участь представника відповідача у розслідуванні лише 15.07.2014 р., тобто більше ніж через два роки після виникнення аварії та вже після усунення іншим підрядником недоліків на об'єкті.
Враховуючи вищевикладене, наданий позивачем Акт розслідування технологічного порушення відмова другої категорії № 02/12 від 24 січня 2012 року, складений комісією з розслідування технологічного порушення на Дністровській ГАЕС, що була створена наказом №12 від 18 січня 2012 року, не приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження викладених в позовні заяві обставин.
Також судом критично оцінюється твердження позивача про порушення його прав відповідачем шляхом неякісної поставки і монтажу шафи 1GM X1TA2S, здійсненої в рамках Генерального підрядного контракту № 3 від 15.01.2002 р., оскільки згідно матеріалів справи відповідачем була здійснена поставка та монтаж шафи трансформатора струму лінійних виводів генератора 1GM XITА ІS, тобто іншої моделі товару.
Доказів здійснення відповідачем поставки та монтажу шафи трансформатора струму лінійних виводів генератора 1GM XITА 2S в рамках Додаткової угоди № 27 від 30.05.2008 р. позивачем суду не надано.
У відповідності до частин першої, другої, третьої статті 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності.
З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстав відповідальності, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Умовами ст. 858 ЦК України передбачена альтернативність дій замовника та генпідрядника у випадку виникнення проблемних питань в частині відступів від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру. Натомість умовами Додаткової угоди № 51 від 18.03.2010 р. чітко встановлено порядок усунення таких недоліків.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі № 910/19489/14).
В даному випадку незастосування відповідальності за дефекти, виявлені в гарантійні строки за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, пов'язане не з фактом розірвання договору, а з недотриманням позивачем передбаченого договором та нормами законодавства порядку повідомлення про виявлені недоліки та позбавлення відповідача первісного огляду місця виникнення пошкодження та підписання або відмови від підписання акту обстеження, а також позбавлення можливості останнього усунути зазначені недоліки власними силами та за свій рахунок.
Отже, за висновками суду позивачем не доведено фактів, які могли в свідчити, що понесені ним витрати майнового характеру зумовлені виключно протиправними діями відповідача, які стали невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов'язань за Договором, тобто відсутня наявність прямого причинного зв'язку між неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки та виконання робіт за Договором та збитками.
Враховуючи викладене, на підставі наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для відповідальності останнього за понесені позивачем збитки та задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не надав суду належних доказів дотримання порядку повідомлення відповідача про виявлені протягом гарантійного терміну недоліки, визначених п.п.15.2,15.3,15.4 Договору та доказів відмови відповідача від підписання двостороннього акту всупереч п. 15.5 Договору, за відсутності обґрунтування позивачем взаємозв'язку між обладнанням, поставленим на підставі додаткової угоди № 27 від 30.05.2008 р. та обладнанням, зазначеним в Акті розслідування технологічного порушення № 02/12 від 24.01.2012 р. тощо, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Окрім того, заперечуючи проти позову відповідач також реалізував право на застосування строків позовної давності.
Суд зазначає, що приписами статті 256 ЦК України врегульовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (правова позиція викладена у Постанові ВГСУ №913/2548/13 від 22 липня 2014 року).
Відповідно до вимог частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а якщо буде встановлено судом, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, то суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропуску.
Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.
Господарський суд всебічно і повно розглянувши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду даної справи, та розглянувши позов по суті, дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав, зазначених у позовній заяві, а відтак у задоволенні позову відмовлено по суті, у зв'язку з чим вимога відповідача про застосування строків позовної давності не приймається судом до розгляду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 626-628, 858, 883, 884 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складений та підписаний 03 серпня 2015 року.
Суддя А.М. Селівон