13 березня 2012 р. Справа № 3918/12
Львівський апеляційний адміністративний суд
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування розпорядження та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-
У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до відповідача - Бучацької районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Бучацької РДА № 606 від 05.10.2011 «Про звільнення ОСОБА_1В.», поновлення на публічній службі на посаді з якої її було звільнено з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення 10000 гривень завданої моральної шкоди.
21 листопада 2011 року Тернопільським окружним адміністративним судом було прийнято постанову в даній адміністративній справі, згідно якої в задоволені позову було відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що приймаючи оскаржуване розпорядження про звільнення позивача з державної служби в органі державної влади на підставі ст. 14 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 147,147-1,148,149 КЗпП України відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства, що регулює проходження державної служби, із субсидіарним застосуванням норм трудового законодавства, з дотриманням критеріїв визначених ч.3 ст. 2 КАС України.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1, в якій покликається на те, що суд вважав встановленими обставини, які не було доведено та порушив норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, з огляду на це просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, покликається на те, що в оскарженому розпорядженні № 606 від 05.10.2011 року відсутні посилання на норми матеріального права, а саме норми КЗпП України, на підставі яких проводиться звільнення з роботи, вказує на те, що факти, викладені в довідці, на підставі якої було прийнято рішення про її звільнення, не відповідають дійсності і сама перевірка проведена не об'єктивно; вказує, що розпорядження Бучацької РДА № 606 прийнято без необхідного погодження Тернопільської обласної державної адміністрації. Відтак, у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача з публічної служби.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просять її задовольнити.
Представник відповідача - Бучацької РДА Тернопільської області, в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу». Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами.
Перевіряючи обґрунтованість застосування судом першої інстанцій при вирішенні спору норм спеціального закону та трудового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.
Згідно з ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює; ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України), а також з підстав, визначених даною статтею.
Судом першої інстанції з огляду на матеріали справи було правильно встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходила публічну службу в Бучацькій РДА Тернопільської області, а саме на посаді начальника фінансового управління Бучацької РДА, їй було присвоєно 12 ранг державного службовця.
Згідно оскаржуваного розпорядження голови Бучацької РДА від 05 жовтня 2011 року № 606 було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади начальника фінансового управління районної державної адміністрації, за неналежне виконання службових обов'язків відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» та до ст.ст.147,147-1,148,149 Кодексу законів про працю України (а.с.11).
Підставою для звільнення позивачки, як зазначено в наказі про її звільнення, і як встановлено судом першої інстанції було те, що позивачка маючи не зняте дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків, в подальшому неналежно виконувала службові обов'язки, що встановлено довідкою про результати вивчення роботи фінансового управління Бучацької РДА від 26.09.2011 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що за письмовим дорученням голови Бучацької РДА від 08.08.2011 № 53 (а.с.78) створено робочу групу та затверджено план - графік щодо вивчення стану справ з питань ведення діловодства, контролю за виконанням розпорядчих актів та надання методичної допомоги у структурних підрозділах райдержадміністрації.
На підставі затвердженого плану - графіку комісією 26.09.2011 року проведено вивчення роботи питань ведення діловодства, контролю за виконанням розпорядчих актів та надання методичної у фінансовому управлінні Бучацької, за результатами якої складено Довідку про результати вивчення роботи фінансового управляння Бучацької РДА (далі -Довідка).
Як слідує з Довідки (а.с. 18-20), на підставі встановлених в ході перевірки обставин та фактів, які мали місце у діяльності фінансового управління Бучацької РДА комісією виявлено ряд недоліків та за результатами перевірки комісією зроблено висновок, що начальник фінансового управління райдержадміністрації ОСОБА_1 не забезпечує чіткої системної роботи, відповідно до визначених посадовою інструкцією обов'язків керівника.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що неналежне виконання службових обов'язків зі сторони позивачки встановлено на підставі Довідки і таке виразилось у тому, що позивачкою, як керівником фінансового управління, не проведена робота щодо заміни старих штампів організації, оскільки на день перевірки - штамп вхідної документації містить юридично неправильну назву «відділ», а не «управління» (п. З Довідки); допущено порушення Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджених постановою КМУ від 15.02.2002 року №169 у зв'язку з входженням до складу конкурсної комісії управління двох працівників, які понад півроку знаходяться на пенсії (ОСОБА_2, ОСОБА_3О.), при цьому враховано, що згідно Посадової інструкції керівник управління забезпечує дотримання працівниками фінуправління законодавства України з питань державної служби та враховано, що наказ на який покликається позивачка, від 16.09.2011 № 20 «Про зміни в складі конкурсної комісії в фінансовому управлінні Бучацької райдержадмністрації» не зареєстрований, відтак встановлено, що такий виданий після проведеної перевірки 26.10.2011 року; виявлені порушення щодо оформлення наказів управління по основній діяльності та особових наказів з порушенням вимог «Інструкції з діловодства» (жодний з наказів (19 наказів) не затверджений печаткою управління, також відсутній підпис керівника на наказі №5), при цьому згідно п.4.6.1 інструкції з діловодства в Бучацькій районній державній адміністрації засвідчення документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставлення печатки (а.с. 96), що свідчить про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків, передбачених частиною 2 посадової інструкції щодо здійснення контролю за веденням діловодства.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що згідно ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.
Службові обов'язки позивачки визначались у відповідний період роботи - Положенням про фінансове управління Бучацької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Бучацької РДА від 20.11.2008 року №822 (а.с. 109 -117) та посадовою інструкцією начальника фінансового управління Бучацької РДА , затвердженої головою відповідної райдержадміністрації від 20.11.2008 року (а.с. 118-120).
Відповідно до п.1.1 зазначеної Посадової інструкції начальник управління, зокрема, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, розподіляє обов'язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, що зазначено вище, Довідкою про результати вивчення роботи фінансового управляння Бучацької РДА від 26.09. 2011 року було встановлено факт неналежного (несумлінного) виконання службових обов'язків ОСОБА_1
Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1, будучи керівником управління районної державної адміністрації - струтктурного підрозділу державного органу, систематично, будучи раніше підданою дисциплінарному стягненню за неналежне виконання службових обовязків (а.с.73), без поважних причин не належно виконувала обов'язки, покладені на неї згідно посадової інструкції, як на начальника фінансового управління районної державної адміністрації, тобто не виконувала належним чином обов'язків та завдань, які належить до її кометенції та повноважень згідно займаної посади, а, отже, неналежно (несумлінно) виконувала покладені на неї службові обов'язки.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач у справі, притягнувши державного службовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення її позовних вимог не було, на що правильно вказав суд першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, якими було надано оцінку попередній роботі позивачки, а також тому що при звільненні такої з публічної служби було дотримано відповідний порядок, зокрема в частині дотримання вимог п.7 Положення про фінансове управління Бучацької РДА та посадової інструкції Начальника фінансового управління Бучацької РДА, згідно яких начальник управління звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою фінансового управління обласної державної адміністрації (а.с.72), при цьому виявлені неточності у вказаному документі не впливають на можливість ідентифікувати особу, щодо якої таке погодження надавалось.
Слід зазначити, що відповідачем перед звільненням позивачки було дотримано і інщих вимог законодавства, зокрема позивачка належним чином була ознайомлена з Довідкою про результати вивчення роботи фінансового управління Бучацької РДА від 26.09.2011 року та надано можливість надати письмові заперечення, чим позивачка скористалась (а.с.12-17).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем при звільненні позивачки з публічної служби було дотримано вимог законодавства, що регулює проходження державної служби, із субсидіарним застосуванням норм трудового законодавства, з дотриманням критеріїв визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах та доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року по справі № 2-а-1970/3143/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_4
Ухвала в повному обсязі складена 18.03.2012 року.