29 липня 2015 року м. Київ К/800/29644/14
К/800/29324/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: Калашнікової О.В.
суддів:Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
секретар судового засідання - Маджар О.М.
за участю
представників позивача - Речицький М.Л., Філоненко В.В.
представника відповідача - Мороз А.В.
треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Бушівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 375/1325/13-а (2а/375/31/13) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бушівський кар'єр" до Бушівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання незаконним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушівський кар'єр" (далі - ТОВ "Бушівський кар'єр") звернулось в суд з позовом до Бушівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення від 03.06.2013 року №259-32-V.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем було порушено норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що полягає у прийнятті незаконного рішення, яке обмежує його права та охоронювані законом інтереси як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, визнано незаконним та скасовано рішення від 03.06.2013 року № 259-32-VІ.
Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, Бушівська сільська рада Рокитнянського району Київської області, ОСОБА_7 звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Бушівською сільською радою Рокитнянського району Київської області рішенням від 09.02.2011 №41-7-VI надано ТОВ "Бушівський кар'єр" згоду на отримання спеціального дозволу на видобування гранітів Бушівського родовища, розташованого на ділянці надр, що містить корисні копалини місцевого значення.
06 листопада 2012 року державною службою геології та надр України прийнято рішення №543 про надання ТОВ "Бушівський кар'єр" спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області.
На підставі вказаного рішення 06.11.2012 року Державною службою геології та надр України прийнято рішення №543 про надання ТОВ "Бушівський кар'єр" спеціального дозволу на видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області.
Рішенням Бушівської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 03.06.2013 року № 259-32-V1 скасовано рішення від 09.02.2011 року № 41-7-VI про надання ТОВ "Бушівський кар'єр" згоди на отримання спеціального дозволу на видобування гранітів Бушівського родовища, розташованого на ділянці надр, що містить корисні копалини місцевого значення
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення сільської ради від 09.02.2011 про надання дозволу на видобування гранітів Бушівського родовища не було виконано в повному обсязі, так як отриманню спеціального дозволу передує отримання відповідної погоджувальної документації, що і було виконано в даному випадку, а відтак подальше рішення сільської ради від 03.06.2013 про скасування попереднього рішення сесії сільської ради про надання позивачу згоди на отримання спеціального дозволу на видобування гранітів Бушівського родовища не спричинило виникнення певних правових наслідків, пов'язаних з реалізацією суб'єктивних прав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення від 09.02.2011 року №41-7-VI є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а відтак він не може бути в подальшому скасований органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно пункту 5 статті 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і обов'язки людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Статтею 74 Закону № 280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські ради правомочні вирішувати відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу.
Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Бушівської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 09.02.2011 №41-7-VI надано позивачу згоду на отримання спеціального дозволу на видобування гранітів.
На підставі вказаного рішення, 06.11.2012 року Державною службою геології та надр України прийнято рішення №543 про надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав на те, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, в абзаці 5 пункту 5 мотивувальної частини рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд України у постанові № 21-64а13 від 4 червня 2013 року щодо регулювання аналогічних правовідносин, зазначаючи, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Бушівською сільською радою Рокитнянського району Київської області рішенням від 09.02.2011 №41-7-VI надано ТОВ "Бушівський кар'єр" згоду на отримання спеціального дозволу на видобування гранітів Бушівського родовища, розташованого на ділянці надр, що містить корисні копалини місцевого значенняю.
Дане рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання (наданням згоди на отримання спеціального дозволу, який в свою чергу був отриманий позивачем), і позивач як, суб'єкт даних правовідносин, заперечує проти їх зміни чи припинення, а тому таке рішення не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційні скарги Бушівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: