"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/39987/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф.,Зайцева М.П., секретар судового засідання Корецький І.О.,
за участю:представника відповідача Української Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»
на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року
у справі№813/1896/13-а (9801/13/876)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (далі - ТОВ «Торгова мережа «Барвінок», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби №0000660803 від 7 грудня 2012 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби №0000660803 від 7 грудня 2012 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року у даній справі скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 26 листопада 2012 року проведено перевірку магазину «Барвінок», що розташований по вул.Хвильового, 27 в м.Львові, та який належить ТОВ «Торгова мережа «Барвінок», щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки №005359 від 26 листопада 2012 року про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з незабезпеченням ведення обліку товару за місцем його зберігання та реалізації, який на момент перевірки знаходився в реалізації на загальну суму 10732,37 грн. без прихідних накладних).
На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000660803 від 7 грудня 2012 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21464,74 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим не погоджується судова колегія касаційної інстанції, враховуючи наступне.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі статтею 21 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у визначеному цією статтею розмірі.
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.
У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.
Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 21 названого Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Даний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 20 січня 2015 року у справі № 21-275а14.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив наявність у позивача всіх первинних документів на товари, що реалізовувались, а також те, що облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини у справі, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді О.А. Веденяпін
А.Ф. Загородній
М.П. Зайцев