"21" липня 2015 р. м. Київ К/9991/78326/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Кобилянського М.Г.,
Кочана В.М.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, третя особа: Роздільнянська районна лікарня про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року,
У квітні 2008 року ОСОБА_4 пред'явила у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області (далі - управління УПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначила, що з 1 квітня 1981 року по 17 грудня 2001 року працювала медичним працівником, в тому числі має загальний стаж 18 років 4 місяці 8 днів, з яких 8 років 1 місяць 13 днів рентген-лаборантом. При цьому, загальний трудовий стаж складає 21 рік 10 місяців 9 днів.
Посада, на якій вона працювала, відноситься до категорії посад, що дають право на призначення пільгової пенсії за списком № 1.
23 лютого 2007 року звернулася із заявою до відповідача про призначення їй пенсії на пільгових умовах, проте управління ПФУ відмовило їй, посилаючись на те, що підприємство не проводило атестацію робочого місця в період часу роботи позивачки, коли це стало законодавчо визначеною умовою для призначення згаданої пенсії.
Просила суд визнати таку відмову управління УПФ протиправною та зобов'язати його призначити їй пенсію на пільгових умовах з дати її першого звернення за призначенням пенсії із заявою з травня 2006 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано відмову управління УПФ щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_4 протиправною та зобов'язано призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за пенсією. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги управління УПФ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених посадах (роботах).
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 22.5-1-а списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачені, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті на переносних установках радіоізотопної дефектоскопії (гамма-дефектоскопії) просвічування матеріалів та виробів у промисловості та на будівництві.
Рішенням управління УПФ від 16 травня 2007 року ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на не підтвердження права на отримання такої пенсії (ненадання доказів проведення атестації робочих місць щодо шкідливості умов праці).
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року № 21-183а13, яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
З огляду на наведене, відмова управління ПФУ щодо призначення ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах внаслідок не проведення атестації посади є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.
Таким чином, висновок судів про протиправність відмови УПФ щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_4 внаслідок не проведення атестації посади та призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно та правильно, але судами допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує ухвалені ними рішення та приймає нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, третя особа: Роздільнянська районна лікарня про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді В.В.Швець
М.Г. Кобилянський
В.М. Кочан