23 липня 2015 року м. Київ К/800/66707/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Донця О.Є.
Леонтович К.Г.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Київської міської ради, в якому просила визнати протиправними дій щодо порушення процедури розгляду клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,10 га, в межах міста Києва, зобов'язання розглянути подане клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,10 га, в межах міста Києва відповідно до законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міською радою було порушено норми ст.118 Земельного кодексу України та норми ЗУ «Про місцеве самоврядування», що призвело до порушення процедури розгляду клопотання позивача про виділення та передачу у власність земельної ділянки.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.05.2014 року позивач звернулася до Київської міської ради із клопотанням про надання земельної ділянки у власність, площею 0,10 га, на території Київської міської ради із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, додавши до вказаного клопотання копії паспорта, ідентифікаційного коду, довіреності та графічні матеріали.
Листом від 25.06.2014 року №057026-08/А-1069-2737 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за дорученням Київської міської ради повідомив позивача про невідповідність поданого нею клопотання вимогам ст.118 Земельного кодексу України, а саме: відсутні графічні матеріали із зазначеною конкретною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернення не підлягає розгляду по суті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано всіх необхідних матеріалів для розгляду поданого нею клопотання по суті.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
За приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно ст.21 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №63/9120 (далі - Порядок), громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Київської міської ради клопотання про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку для зазначених цілей в оренду - клопотання в довільній формі про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку в оренду - у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки (далі - клопотання). У клопотанні відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» також зазначається в довільній формі згода громадянина на обробку в ПК «Кадастр» його персональних даних, зазначених у клопотанні та доданих до нього документах.
До клопотання, серед іншого, додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали у масштабі не менше 1:2000, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою можуть бути невідповідність ініціативи щодо місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законодавством порядку, подання зацікавленою особою неповного складу пакета документів, необхідних для одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою, виявлення в документах, поданих зацікавленою особою, недостовірних відомостей та інші підстави, встановлені законодавством.
Отже, підставою для відмови у розгляді клопотання про передачу земельної ділянки у власність по суті є невідповідність складу доданих до нього документів вимогам ст.21 Порядку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до вищевказаного клопотання додано копію публічної кадастрової карти України, із змісту якої неможливо встановити бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, яку позивач бажає одержати безоплатно у власність.
Таким чином, надані позивачем графічні матеріали не є такими в розумінні ст.21 Порядку, що є підставою для відмови у розгляді звернення про передачу земельної ділянки у власність.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.