23 липня 2015 року м. Київ К/800/18332/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Донця О.Є.
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі №820/11220/13-а за позовом приватної науково-виробничої фірми «Акцент» до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішень, стягнення коштів, -
Приватна науково-виробнича фірми «Акцент» звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішень Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001877/2 від 23 вересня 2013року, №807000003/2013/001878/2
від 23 вересня 2013 pоку, карток відмови в прийнятті митної декларації №807100000/2013/01224 від 23 вересня 2013 року, №807100000/2013/01225 від 23 вересня 2013 pоку, стягнення з державного бюджету 30180, 80 грн., у тому числі надмірно сплачене ввізне мито по митній декларації № 046877 - 6 700, 80 грн., по митній декларації №046873 - 2285, 45 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість по митній декларації №046877 - 15284, 70 грн., по митній декларації №046873 - 5909, 85 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно не прийняв до митного оформлення товар, ввезений позивачем, за ціною договору, що призвело до переплати митних платежів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позов задоволено.
Скасовано рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів від 23 вересня 2013року №807000003/2013/001877/2 та №807000003/2013/001878/2.
Скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, видані Харківською обласною митницею, від 23 вересня 2013року №807100000/2013/01224 та №807100000/2013/01225.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватної науково-виробничої фірми «Акцент» суму в розмірі 30180, 80 грн., у тому числі надмірно сплачене ввізне мито по митній декларації № 046877 - 6 700, 80 грн., по митній декларації №046873 - 2285, 45 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість по митній декларації №046877 - 15284, 70 грн., по митній декларації №046873 - 5909, 85 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватної науково-виробничої фірми «Акцент» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172, 06 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України на користь приватної науково-виробничої фірми «Акцент» суму в розмірі 30180, 80 грн., у тому числі надмірно сплачене ввізне мито по митній декларації № 046877 - 6 700, 80 грн., по митній декларації №046873 - 2285, 45 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість по митній декларації №046877 - 15284, 70 грн., по митній декларації №046873 - 5909, 85 грн.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позові відмовлено.
В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, Харківська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Харківської митниці Міндоходів підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19 липня 2007 року між позивачем та фірмою SISECAM DIS TICARET A.S., Турція, укладено контракт №3, відповідно до умов якого продавець (фірма SISECAM DIS TICARET A.S., Терція) продає, а покупець (приватна науково-виробнича фірми «Акцент») купує на умовах FOB Istanbul товари зі скла партіями, визначеними у накладних.
Згідно з пунктом 2.1 зазначеного контракту загальна сума товару, що поставляється за контрактом, складає 500000, 00 доларів США. Згідно з додатковою угодою до контракту №3
від 19 липня 2007 року загальна сум контракту складає 5000000, 00 доларів США, контракт набирає чинності з моменту підписання по факсу сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.
Для митного оформлення товару, ввезеного за зазначеним контрактом, позивачем подано до відповідача митні декларації №046877 та №046873 від 16 вересня 2013 року та задекларовано митну вартість товару за деклараціями митної вартості від 16 вересня 2013 року №807100000/2013/045283 та №807100000/2013/045277, митну вартість товару визначено за ціною договору (контракту), складовими її за даними ДМВ є вартість товару, транспорті витрати.
Разом з деклараціями митної вартості позивачем на підтвердження митної вартості товару надано контракт №3 від 19 липня 2007 року з додатковими угодами від 12 січня 2012 року
та 01 січня 2012 року, комерційні інвойси №85097888, №85097889, №85097890, №85097891
від 29 серпня 2013 року, платіжне доручення №12724 від 29 серпня 2013 року, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №0387, №4463, експортні декларації відправника, прайс-лист виробника.
Відповідачем встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару менша, ніж рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями по Україні у найближчий до митного оформлення час, а документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. У зв'язку з цим в порядку проведення митних консультацій, відповідач письмово запропонував позивачу надати (за наявності) додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прас-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення з обов'язковим перекладом та відмітками митних органів країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару та сировини.
У зв'язку з ненаданням позивачем в повному обсязі витребуваних документів Харківською митницею Міндоходів 23 вересня 2013 року прийняті рішення №807000003/2013/001877/2 стосовно ВМД №807100000/2013/045283 та №807000003/2013/001878/2 стосовно ВМД №807100000/2013/045277, відповідно до яких коригування митної вартості здійснено за 6 (резервним) методом. При коригуванні митної вартості за основу взято інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ та ПІК «Інспектор 2006».
Суд першої інстанції, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з того, що рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з такого.
Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Судами встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення ввезеного товару були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
При цьому, витребовуючи додаткові документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості, митним органом не зазначено, які саме розбіжності, ознаки підробки містять надані документи, або яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції в незміненій частині що рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем протиправно.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів - відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.