28 липня 2015 р.Справа № 579/582/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28.05.2015р. по справі № 579/582/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.04.2015 року, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Кролевецького районного суду Сумської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 28.05.2015 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача, щодо відмови у призначенні позивачу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28.05.2015 року у справі №579/582/15-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) є підставою для його скасування.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 28.07.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач працює в ДПТНЗ «Кролевецьке ВПУ», яке належить до державної форми власності на посаді фізрука з 20.10.1977 року і з 01.09.1993 року - на посаді керівника фізичного виховання та за внутрішнім суміщенням - на посаді викладача згідно затвердженої тарифікації з кваліфікаційною категорією «спеціаліст вищої категорії».
Педагогічний та страховий стаж позивача за час роботи в ДПТНЗ «Кролевецьке ВПУ», (училище реорганізовувалася і його назва змінювалася) складає 37 років, що підтверджується записами трудової книжки та уточнюючими довідками, виданими ДПТНЗ «Кролевецьке ВПУ».
Позивач має кваліфікацію спеціаліста вчителя фізичної культури за спеціальністю фізичне виховання, має відзнаку «Відмінник освіти України», яку отримав у 2002 році, успішно проходив атестацію за період роботи фізруком, керівником фізичного виховання та як викладач фізичної культури.
З 18 грудня 2014 року позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком. На день призначення пенсії він працював в ДПТНЗ «Кролевецьке ВПУ», де продовжує працювати на цей час.
На звернення позивача про призначення та виплату йому грошової допомоги відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач листом №5/М від 17.03.2015 року повідомив позивача , що для виплати такої грошової допомоги відсутні підстави, оскільки Постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» посади фізрука і керівника фізичного виховання не передбачені.
Позивач, вважаючи дії відповідача, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії протиправними, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та позивач має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу вказаної грошової допомоги є протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.
Згідно з ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Закон України «Про професійно - технічну освіту» (далі по тексту - Закон України N103/98-ВР від 10.02.1998 року) визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Відповідно до ст. 18 Закону України N103/98-ВР від 10.02.1998 року вище професійне училище належить до професійно-технічних навчальних закладів.
Частиною 1 ст.45 Закону України N103/98-ВР від 10.02.1998 року визначено, що крім інших до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать керівники фізичного виховання.
Крім того, у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 року, посада керівника фізичного виховання відноситься до педагогічних.
Згідно з ст.47 Закону України N103/98-ВР від 10.02.1998 року права, обов'язки та соціальні гарантії педагогічних працівників визначаються Законом України «Про освіту» та іншими нормативно-правовими актами. Держава забезпечує педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти пенсію за вислугу років за наявності стажу безперервної педагогічної роботи не менше ніж 25 років.
Законом України №3668-VI від 08.07.2011 року доповнено розділ XV Закону України №1058-ІV від 09.07.1993 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пунктом 7-1, яким передбачено особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж ( для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазнаної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «е» статті 55 Закону України N103/98-ВР від 10.02.1998 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до примітки 3 вищевказаного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
В період роботи позивача до 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, що є додатком до постанови Ради Міністрів від 17 грудня 1959 року N1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства».
Вищезазначені переліки не містять посад фізрука і керівника фізичного виховання, на яких працював позивач.
Разом з тим, позивач, працюючи на посаді фізрука і керівника фізичного виховання, саме за суміщенням, займав посаду викладача, яка відповідно до вищезазначених переліків дає йому право на пенсію за вислугу років, та виконував посадові обов'язки у тому самому закладі освіти, у той самий проміжок часу, що був відведений для основної роботи, отримуючи при цьому доплату за суміщення, яка включається до розрахунку та обчислення середньої заробітної плати в повному обсязі, сплачуючи при цьому відповідні відрахування та податки, та користувався усіма правами, обов'язками і відповідно і пільгами, передбаченими законодавством для посад, займаних позивачем.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій первинних документів (копій наказів про розподіл педагогічного навантаження по ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище» та розрахунково-платіжних відомостей за період з листопада 1977 року до грудня 1979 року включно) позивач з 1977 року на посаді фізрука, а в подальшому з 01.09.1993 року - на посаді керівника фізичного виховання весь час за суміщенням працював викладачем фізичного виховання у ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище» та мав педагогічне навантаження, за що отримував додаткову оплату, а отже має право на призначення пенсії відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини, на відміну від роботи за сумісництвом, дають право врахувати час роботи позивача за суміщенням посади викладача фізичного виховання за період з 20.10.1977 року по 17.12.2014 року включно, який в свою чергу буде достатнім для призначення спірної виплати.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу вказаної грошової допомоги є протиправними.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Кролевецького районного суду Сумської області від 28.05.2015 року по справі №579/582/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача по справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28.05.2015р. по справі № 579/582/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2015 р.