15 березня 2011 р. Справа № 40104/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Коваля Р.Й.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, третя особа - Ужгородський об'єднаний міськрайонний військовий комісаріат про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та виплату матеріальної допомоги,-
У лютому 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради та зобов'язати відповідача виплатити матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи до призову на строкову військову службу, тобто 1376, 90 грн.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2009 року позов задоволено. Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо виплати гр. ОСОБА_1 матеріальної допомоги в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи до призову на строкову військову службу протиправною.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність кошів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України, статтями 12,2,4,8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, представник якої в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що у відповідності до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. В Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не передбачені видатки такого виду допомоги.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведеному у його відсутності
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Їм надається матеріальна допомога в розмірі місячної заробітної плати за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення з військової служби.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність бездіяльності відповідача, та правильно зобов'язав виплатити на користь позивача матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи до призову на строкову військову службу.
Відтак, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.10,11,71,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2009 року по справі № 2-а-1184/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_2