Справа № 22-ц-2388/2011 Головуючий у I інстанції -Соловей В.В
Категорія -цивільна Доповідач - Горобець Т. В.
19 серпня 2011 року 19 серпня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі:ОСОБА_4,
за участю:представника позивачки -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 7 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 ,про визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав недійним,
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 7 липня 2011 року, яким їй у задоволенні позовних вимог відмовлено та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, що судом не враховано положення ч. 2 ст. 65 СК України, ч.1 ст. 31 ЦК України, які регламентують право одного з подружжя звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, який виходить за межі дрібного побутового, укладеного другим із подружжя без його згоди. Посилаючись на те, що передача частки у статутному капіталі Товариства від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 відбулась на платній основі за 17500 грн, даний правочин є таким, що виходить за межі дрібного побутового. Проте, він був оформлений без її згоди , як другого подружжя, тому, на підставі ст. 215, 216 ЦК України цей договір слід визнати недійсним. Конкретних підстав, визначених в ст..203 ЦК України для визнання правочину недійсним позивачка не наводить, як і не наводить доказів того, що він був учинений без її згоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове про задовлення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, та законність рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 33 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_8 і ОСОБА_6 з 30.06.1979 перебувають у шлюбі. 1 червня 2010 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав останнього, а саме, частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ „Анол-Лтд”, вартість якої становив 17500 грн. За придбану частку корпоративних прав ОСОБА_8 - чоловік позивачки згідно договору мав сплатити 17500 грн. , які добровільно не сплатив, в зв”язку з чим, заочним рішенням Козелецького районного суду від 14.01.2011 року, що набрало законної сили, вказана сума стягнута з ОСОБА_8 в примусовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав недійним суд виходив з положень ст. 100 ЦК України , якою визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом особи, отже для його здіснення згода дружини не є обов”язковою. Суд вірно зазначив, що зміст вказаного договору не суперечить Цивільномого кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.
Доводи апеляційної скарги про необхідність визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу корпоративних прав укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_7 1 червня 2010 року в зв”язку з тим, що вона як дружина, не давала згоди на придбання корпоративних прав її чоловіком не заслуговують на увагу враховуючи наступне.
Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до ч. 2 ст.65 СК України, при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя.
Випадки , коли згода має бути засвідчена письмово, чітко визначені в ч.3 ст. 65 СК України. Отже, відповідно до вимог ст. 65 СК України, а також ст. 369 ЦК України та п.44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р.), правочин, який оспорюється позивачкою, не віднесений до правочинів, згода на вчинення яких має бути письмово засвідчена другим подружжя.
З наведеного вбачається, що спірні правовідносини регулюються саме ч.1 та ч.2 ст.65 СК України, тобто, вважається , що правочин було вчинено ОСОБА_8 зі згоди позивачки. Оскільки протилежного позивачка в судовому засіданні не довела, суд обґрунтовано визнав її позовні вимоги безпідставними та відмовив у позові.
Доводи апеляційної скарги в іншій частині не спростовують правильності судового рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
В конкретному випадку, незважаючи на те, що судом першої інстанції усупереч вимогам ст. 214 ЦПУ України не було чітко визначено характер спірних правовідносин, не в повному обсязі проаналізовано закон, що регулює ці правовідносини, апеляційний суд вважає за можливе залишити рішення суду без змін, оскільки висновки по суті спору , зокрема щодо безпідставності позовних вимог, є вірними.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 7 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: