Справа: № 826/1938/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
28 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року - позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.12.2014 року № 0053101701 та від 11.02.2014 року № 0007661701;
визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2014 року № Ф-0053041701;
визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0053031701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.12.2014 року.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 04.11.2014 року № 1373-П і направлень на перевірку від 04.11.2014 року була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками), за результатами якої складений Акт від 14.11.2014 року № 8941/26-51-17-01/НОМЕР_4 (надалі - акт перевірки).
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (надалі - Закон № 108/95-ВР), «заробітна плата» - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 5 Закону № 108/95-ВР, організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Приписами ст. 30 Закону № 108/95-ВР передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, оскільки за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством, (ст. 36 Закону № 108/95-ВР).
Згідно п. 18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Одночасно, у силу норми п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.
Починаючи з 03 серпня 2014 року (у зв'язку з набранням чинності Законом України від 31.07.2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»), передбачено нарахування та утримання із заробітної плати осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, військового збору.
Пунктом 161 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Згідно положень п. 51.1 ст. 51 ПК України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Зокрема, форма, порядок заповнення і подання податковими агентами такого податкового розрахунку за формою № 1 ДФ на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, що передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.
Обов'язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України.
Згідно п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового законодавства випливає, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору (в т.ч. працівника) є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.
У відповідності до абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.01.2014 року № 2464-ІV (надалі - Закон № 2464-IV), платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є роботодавці - фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-ІV).
За вимогами норм ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-ІV, платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган вправі обчислити єдиний внесок на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплати на суми яких нараховується єдиний внесок. (п. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом використаний непрямий метод визначення податкового зобов'язання, який не передбачено законом, зокрема, викладені в акті фактичної перевірки висновки відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 ПК України джерел.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що пояснення фізичних осіб (що до того ж містять неточності) не можна вважати належними і допустимими доказами нарахування та виплати ФОП ОСОБА_2, як роботодавцем, конкретних не облікованих сум доходів, оскільки такі твердження вказаних фізичних осіб, що не підтверджені жодними належними первинними бухгалтерськими, податковими чи іншими фінансово-господарськими документами, не можуть бути належним та допустимим доказом в підтвердження виключно наявності трудових відносин, факт якого встановлюється при розгляді цивільних спорів.
Даний висновок суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 18.03.2014 року у справі № К/800/60415/13, від 19.06.2014 року у справі № К/9991/66237/11.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за висновками акта фактичної перевірки додержання ФОП ОСОБА_2 законодавства щодо укладання трудового договору від 14.11.2014 року № 8941/26-51-17-01/НОМЕР_4 (розд. 5 акта перевірки) жодних порушень трудового законодавства не виявлено
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку під час фактичної перевірки позивача працівники відповідача дійшли передчасного висновку про порушення ОСОБА_2 вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які визначені контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.12.2014 року № 0053101701 та від 11.02.2014 року № 0007661701, рішенням № 0053031701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 04.12.2014 року, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2014 року № Ф-0053041701, належним чином не підтверджена та не обґрунтована.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: О.О. Шостак
І.Л. Желтобрюх
Ухвалу складено у повному обсязі 31.07.2015.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.