вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
31.08.09
Справа №2а-3934/09/8/0170
(15:55 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
за позовом Приватного підприємства "Стандарт-Сервис"
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі АРК
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_1, довіреністьНОМЕР_1 від 08.01.09
Суть спору: Приватне підприємство "Стандарт-Сервис" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим від 29.01.09 р.НОМЕР_2
Ухвалами суду від 03.03.09 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем при проведенні перевірки за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій складу-магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1діяльність в якому здійснює позивач, порушено вимоги ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було надано направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, а також посадовими особами відповідача не було зроблено відповідного запису у журналі реєстрації перевірок.
Також позивач зазначив, що до нього не правомірно було застосовано штрафні санкції за незастосування РРО при проведенні розрахунків за нібито реалізовані позивачем автошини у зв'язку з тим, що реалізація автошин НОМЕР_3була здійснена не позивачем, а фізичною особою-підприємцемОСОБА_2, яка є також орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою:АДРЕСА_1
Крім того позивач зазначив, що усі розрахунки інспектора здійснювали на місці проведення розрахунків, яке належить ФОП ОСОБА_2. Доказом того, що розрахунки з позивачем не проводились є те, що на місці проведення розрахунків позивача були взагалі відсутні будь-які грошові кошті.
Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях, та зазначив, що перевірка позивача здійснювалася працівниками ДПА в АРК на підставі плану-графіку перевірок на січень 2009 р., затвердженого заступником голови ДПА в АРК С.А.Пашиним та направлень НОМЕР_4 таНОМЕР_5 від 12.01.09 р., виданих відповідачем.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме реалізація автошин на загальну суму 5128,00грн. без застосування РРО, у зв'язку з чим до позивача було застосовано штрафні санкції відповідно до п.1 ст.17 цього Закону України у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів на суму 25640,00грн. Відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що реалізацію товару здійснено іншою особою, а саме фізичною особою-підприємцемОСОБА_2., оскільки вважає доведеним факт реалізації автошин саме позивачем, оскільки на місці реалізації знаходився торговий патент НОМЕР_6, виданий позивачу, а патентОСОБА_2 був відсутнім, Книга обліку розрахункових операцій НОМЕР_7від 07.10.08р. видана ДПІ в м.Сімферополі, надана до перевірки продавцемОСОБА_3., який діяв за дорученням позивача. Згідно заявОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподаткування в трудових відносинах зОСОБА_3. ОСОБА_2не перебувала та свідоцтво платника єдиного податку в 2009 році взагалі не отримувала. Крім того, вважає, що згідно накладної НОМЕР_8 від 14.01.09 вказані в акті перевірки шини отримані представником позивача.
В ході судового розгляду судом було допитано в якості свідків податкових ревізорів-інспекторів ДПА в АРКОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проводили перевірку.
Позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 31.08.09 р., надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача у судовому засідання 31.08.09 р. заперечував проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представника відповідача, суд
Приватне підприємство "Стандарт-Сервис"зареєстровано Красногвардійською районною райдержадміністрацією 09.08.2001 р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 7).
Дозвіл ПП "Стандарт-Сервис" на розміщення об'єкту торгівлі - складу з реалізації автозапчастин за адресою:АДРЕСА_1, було видано рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 12.09.2001 р. за НОМЕР_9 (а.с. 78).
У магазині встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Датекс МР-500-Т, заводський номер НОМЕР_10, фіскальний номер 0117000592, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченнямНОМЕР_11від 17.09.01 р., виданим ДПІ в Красногвардійському районі АРК та довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 20.06.2008р., виданою ТОВ «Торговий дім «Фірма «Таврія-лізінг» (а.с.79-80).
19.01.09 р. на підставі направлень НОМЕР_4 таНОМЕР_5 від 12.01.09 р. та плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на січень 2009 р., затвердженого заступником голови ДПА в АРК Пашиним С.А. (а.с. 30-34) головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА в АРК ОСОБА_5 та ОСОБА_4була проведена планова перевірка за дотриманням Приватним підприємством «Стандарт-Сервис» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку, наявності торгових патентів і ліцензій у складі-магазині, що розташований за адресою АДРЕСА_1діяльність в якому здійснює позивач.
В ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п.1, 2 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів на суму 5128 грн., які були відображені у акті перевіркиНОМЕР_12 від 19.01.09 р. (а.с.40-43).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 №265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
29.01.09 р. на підставі акту перевіркиНОМЕР_12 від 19.01.09 р., ДПІ у м. Сімферополі було винесено рішення про застосування штрафних санкцій НОМЕР_2згідно п.1 ч.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 25640 грн. (а.с.36).
Судом також встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 в одному торговому залі із позивачем торговельну діяльність з реалізації автотоварів здійснювала фізична особа-підприємець ОСОБА_2., що підтверджується рішенням про право розміщення об'єкту торгівлі - магазину, виданим виконкомом Сімферопольської міської ради 01.08.2002 р. заНОМЕР_13, яке з 16.05.07 р. діє безстроково (а.с. 78).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2здійснює підприємницьку діяльність з реалізації автотоварів за спрощеною системою оподаткування, що підтверджується заявою на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, згідно якої обсяг виручки від реалізації товарів з початку календарного року складає 141135,00 грн., корінцем свідоцтва серії ЖНОМЕР_14 від 29.12.08 р. про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік (а.с.54, зворотній бік а.с.54).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач та фізична особа-підприємець ОСОБА_2є орендарями нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення від 01.01.08 р., укладених ПП "Стандарт-Сервис" та ФОПОСОБА_2. з орендодавцем цього приміщення - ЗАТ «Райбит» та актів про фактичне вселення орендарів (а.с.17-20).
Судом встановлено, що 05.01.09 р. між ПП «Стандарт-Сервис» (комітент) та фізичною особою-підприємцемОСОБА_2 (комісіонер) було укладено договір комісії на продаж продукції (а.с.21-23).
Відповідно до п. 1.1 договору комісії комітент передає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, в інтересах і за рахунок останнього здійснювати від свого імені реалізацію (продаж) продукції.
Відповідно до п. 1.2 договору комісії найменування, кількість, ціна продукції, яка передається, вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору комісії передача продукції на комісію здійснюється на підставі акту прийому-передачі, згідно накладної на продукцію.
14.01.2009 року на підставі акту прийому-передачі позивач передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. наступний товар:
НОМЕР_15 автошини в кількості 2 шт. за ціною 725 грн.
НОМЕР_16 автошини в кількості 4 шт. за ціною 1106 грн.
НОМЕР_3автошини (шип) в кількості 4 шт. за ціною 1282 грн.
Титан 6 СТ - 60 Ач ЕС 12060 ET акумулятор - в кількості 2 шт. за ціною 433 грн.
Титан 6 СТ - 60 Ач ЕС 12060 ST акумулятор - в кількості 2 шт. за ціною 435 грн.
Титан 6 СТ - 62 Ач PR 12062 ER акумулятор - в кількості 3 шт. за ціною 479 грн.
Титан 6 СТ - 74 Ач DS 12074 ER акумулятор - в кількості 4 шт. за ціною 568 грн.
Titan Anticorit OHK Змазка - в кількості 3 шт. за ціною 38 грн. (а.с.24).
Судом встановлено, що вищезазначений товар знаходився в реалізації в магазині-складі за адресою: АДРЕСА_1, та на момент проведення перевірки належав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2., де посадові особи податкового органу і придбали автошини НОМЕР_3в кількості 4 шт. на суму 5128 грн.
Також суд зазначає, що в ході перевірки податковими ревізорами-інспекторами ДПА в АРК була проведена інвентаризація грошових коштів позивача на місці здійснення розрахунків, що знайшло своє відображення в акті перевірки, за наслідками якої встановлено, що сума коштів на місці реалізації товарів складає 0,00 грн., що відповідає даним роздрукованого під час перевірки Х-звіту реєстратора розрахункових операцій позивача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів, які підтверджують реалізацію товару - автошин у кількості 4 штук саме позивачем. Суд не може погодитися із позицією відповідача, що належним доказом реалізації товару позивачем є накладна на внутрішнє переміщення НОМЕР_8 від 14.01.09, згідно якої слідує, що позивач - ПП «Стандарт-сервис» передав магазину №1 «Титан» наступні товари:
НОМЕР_15 автошини в кількості 2 шт. за ціною 725 грн.
НОМЕР_16 автошини в кількості 4 шт. за ціною 1106 грн.
НОМЕР_3автошини (шип) в кількості 4 шт. за ціною 1282 грн.
Титан 6 СТ - 60 Ач ЕС 12060 ET акумулятор - в кількості 2 шт. за ціною 433 грн.
Титан 6 СТ - 60 Ач ЕС 12060 ST акумулятор - в кількості 2 шт. за ціною 435 грн.
Титан 6 СТ - 62 Ач PR 12062 ER акумулятор - в кількості 3 шт. за ціною 479 грн.
Титан 6 СТ - 74 Ач DS 12074 ER акумулятор - в кількості 4 шт. за ціною 568 грн.
Titan Anticorit OHK Змазка - в кількості 3 шт. за ціною 38 грн. (а.с.37).
Накладна на внутрішнє переміщення НОМЕР_8 від 14.01.09 не може свідчити про реалізацію позивачем частини зазначених у цій накладній товарів, а саме автошини (шип) НОМЕР_3в кількості 4 шт. за ціною 1282 грн. на суму 5128 грн., оскільки в якості отримувача товару не зазначені прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які під виглядом звичайних покупців придбали зазначені автошини. Тоді як наявна в матеріалах справи накладна на внутрішнє переміщення НОМЕР_8 від 14.01.09 повністю відповідає та узгоджується із фактом передачі позивачем товару на комісію для продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. згідно укладеного 05.01.09 між позивачем - ПП «Стандарт-сервис» та фізичною особою-підприємцемОСОБА_2. договору комісії на продаж продукції та відповідає факту передачі товару за кількістю та асортиментом наявному в матеріалах справи акту приймання-передачі від 14.01.09.
Суд вважає, що відповідачем не доведений факт реалізації товару саме представником позивача - ПП «Стандарт-сервис», оскільки не надані докази того, що продавець ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах із позивачем, особа продавця встановлювалась зі слів самого продавця ОСОБА_3., документів, які б дали змогу встановити особу продавця надані не були. Суд не приймає до уваги той факт, що продавець ОСОБА_3 не знаходився і в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцемОСОБА_2., яка як встановлено судом здійснювала свою діяльність з реалізації товарів в одному торговому залі разом із позивачем, оскільки перевіркаОСОБА_2 не проводилась і факт знаходження в трудових відносинах продавця ОСОБА_3. з фізичною особою-підприємцемОСОБА_2. не встановлювався.
Суд приймає до уваги той факт, що продавець ОСОБА_3 відмовився від підписання матеріалів перевірки, про що свідчить акт відмови від підписання матеріалів перевірки НОМЕР_17 без зазначення дати його складання (а.с.38), а отже належних доказів того, що продавець ОСОБА_3 під час проведення перевірки діяв від імені та за дорученням позивача суду не надано, на підставі чого суд приходить до висновку про те, що розрахунки із позивачем за реалізовані автошини через продавця ОСОБА_3. не здійснювались.
Роздрукований Х-звіт реєстратора розрахункових операцій позивача, яким підтверджується сума наявних грошових коштів на місці розрахунків - 0,00грн., не свідчить про те, що реалізований товар належить позивачу і те, що він роздрукований особою, яка представляла саме позивача, тоді як навпаки підтверджує факт відсутності на місці проведення розрахунків грошових коштів у сумі 5128,00грн. від суми покупки автошин, що встановлено актом перевірки, а отже свідчить про те, що розрахунки з позивачем не проводились.
Допитаний в якості свідка державний податковий ревізор-інспектор ДПА в АРК ОСОБА_4 пояснив, що 19.01.09 р. він разом із державним податковим ревізором-інспектором ДПА в АРК ОСОБА_5 у магазині за адресою:АДРЕСА_1 придбав автошини у продавця ОСОБА_3., який прийняв гроші за товар та не видав чек. Особу продавця ПП «Стандарт-сервис» встановили з його слів, документів, що підтверджують особу продавця не було. У куточку покупця були в наявності документи позивача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2Факт належності товару - реалізованих автошин вважає підтвердженим виданою під час перевірки накладною на внутрішнє переміщення від 14.01.09, доказів передачі товару на комісію продавцемОСОБА_3. в ході перевірки не надано.
Допитаний в якості свідка державний податковий ревізор-інспектор ДПА в АРК ОСОБА_5пояснив, що у торгівельному залі за адресою: АДРЕСА_1здійснюють господарську діяльність два суб'єкта, це ПП "Стандарт-Сервис" та фізична особа-підприємець ОСОБА_2., під час придбання товару у магазині був один продавець ОСОБА_3, який видав накладну на придбання товару у позивача та не видав чек.
Дослідивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що доказів належності реалізованого товару Приватному підприємству «Стандарт-сервис» не надано, не спростовано факту передачі спірного товару для продажу на підставі договору комісії, а представлені відповідачем докази належності товару на підставі накладної на внутрішнє переміщення НОМЕР_8 від 14.01.09 є неналежними та не приймаються судом до уваги.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Що стосується правомірності повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій складу-магазину, розташованому за адресою: АДРЕСА_1діяльність в якому здійснює ПП "Стандарт-Сервис" та ПП ОСОБА_2., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.
Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).
Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.
У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".
При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.
Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:
- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);
- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);
- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);
- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).
Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).
Відповідачем в направленнях на перевірку від 12.01.09 р.НОМЕР_4 іНОМЕР_5 строком дії з 12.01.09 по 31.01.09 зазначений вид перевірки - планова (а.с. 30,31).
За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АРК, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.
Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.
Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Наявні в матеріалах справи копії направлень на перевірку від 12.01.09 р.НОМЕР_4 іНОМЕР_5, видані державним податковим ревізорам-інспекторам ДПА в АРК ОСОБА_4. та ОСОБА_5свідчать про те, з направленням ознайомлений та один примірник отримав ОСОБА_3, отже особа, яка не знаходиться в трудових відносинах з позивачем. Наказ про проведення позапланової перевірки позивача не видавався, що не заперечувалось і самим відповідачем.
Судом встановлено, що на підставі плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на січень 2009 р., затвердженого заступником голови ДПА в АРК Пашиним С.А. (а.с. 32-34) передбачено проведення перевірки складу ПП «Стандарт-сервис» за адресою:АДРЕСА_1
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття «планової перевірки», різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що проведена перевірка не може бути віднесеною до позапланових виїзних перевірок, в ході яких перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, через що вважає відсутніми підстави для розповсюдження ст. 11 Закону №509 на планові перевірки порядку проведення готівкових розрахунків, передбачені Законом №265, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.
Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка”та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.
З огляду на зазначене суд вважає недоведеним з боку відповідача посилання на правомірність відсутності наказу про проведення позапланової перевірки позивача, тому не бере до уваги заперечення відповідача в цій частині, які ґрунтуються на протилежному твердженні.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не зміг скористатися своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за непроведення через РРО розрахункової операцій.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст. 71 для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі.
КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності висновків посадових осіб ДПА в АРК про належність реалізованого товару позивачу, е не іншій особі, а також обґрунтованості спірного рішення ДПІ в Красногвардійському районі про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ в Красногвардійському районі АРК про застосування до ПП «Стандарт-сервис» штрафних санкцій НОМЕР_2від 29.01.09 р. слід визнати протиправним, що має наслідком його скасування.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи судом 31.08.09 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 07.09.2009 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Красногвардійському районі АРК про застосування до Приватного підприємства «Стандарт-сервис» штрафних санкцій НОМЕР_2 від 29.01.09 р. на суму 25640,00грн.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Стандарт-сервис» (АДРЕСА_2, п/рІНФОРМАЦІЯ_1 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 31503765) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.