Справа № 2-1684/2009р.
14 квітня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Притуло Л.В.
при секретарі - Бондаренко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та належним майном, розташованим на зазначеній земельній ділянці, треті особи - Управління земельних ресурсів Мелітопольської районної державної адміністрації, Новопилипівська сільська рада,
Позивачі звернулись до суду із позовом до ОСОБА_5. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та належним майном, розташованим на зазначеній земельній ділянці, посилаючись на те, що 05.04.1996 року ОСОБА_1придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1разом із господарськими спорудами. До господарських споруд згідно договору відносяться: підвал, туалет, огорожа, колодязь та водопровід. 29.03.1999 року1/2 частину вказаного житлового будинку вона подарувалаОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4, 1993 року народження, по ј частині кожній. 10.12.2004 року вона отримала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, згідно якого вона стала власником земельної ділянки площею 0,2500 кв.м., та держаний акт на право власності на земельну ділянку серіїНОМЕР_2, згідно якого вона стала власником земельної ділянки площею 0,2991 кв.м. Обидві земельні ділянки розташовані за адресою: вул.Леніна в с.Новопилипівка Мелітопольського району і призначені для використання нею за першим актом - під подвір'я, а за другим - під город для вирощування сільськогосподарських культур. На земельній ділянці, виділеній під подвір'я, розташовані: житловий будинок, підвал, туалет, колодязь, частина водопроводу і огорожі. Поряд з їх садибою розташована садиба відповідачки, яка на початку березня 2008 року відгородила від них колодязь, встановивши огорожу із шиферу та зайняла частину земельної ділянки. В результаті таких дій вона не може користуватись колодязем і частково земельною ділянкою, які належать їй. Так, позначений на плані земельної ділянки літерою «к», а в договорі купівлі-продажу «№3» колодязь вона використовувала для забору води на господарські потреби та для поливу городу. Для вказаних цілей нею був встановлений в колодязі водяний насос БЦ 12 У1,1 та змонтований водопровід, позначений в договорі купівлі-продажу «№4». В результаті протиправних дій відповідачки, а саме: відгородження колодязя, вона не має доступу до нього та можливості користуватись колодязем, його водяним насосом та водопроводом. Крім того, в результаті протиправних дій з боку відповідачки вона не може користуватись земельною ділянкою в розмірі, який їй належить на праві власності. З боку садиби відповідачка зайняла 1,05 м по всій довжині городу 62,0 м, що становить в цілому 65,1 кв.м. або 0,0651 га. На самовільно зайнятій площі відповідачка встановила кілки та провела труби для поливу свого городу. Вона неодноразово намагалась добровільно вирішити питання мирним шляхом, однак дійти згоди з відповідачкою так і не змогла. Новопилипівською сільською радою їй було відмовлено в регулюванні спору, а Мелітопольською районною радою рекомендовано звернутись до суду. Позивачі просять суд зобов'язати відповідачку не чинити їм перешкоди в користуванні належному ОСОБА_1колодязем, позначенному на плані земельної ділянки літерою „к”, який розташований на її садибі за адресою: АДРЕСА_1, та розібрати збудовану нею огорожу із шиферу, надавши таким чином їм доступ до колодязя та водяного насоса в ньому, зобов'язати відповідачку не чинити їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яку вона самовільно захопила з боку своєї земельної ділянки шириною 1,05 м і довжиною (протягом) 62,0 м домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та прибрати з цієї ділянки встановлені нею кілки і труби для поливу, стягнути з відповідачки судові витрати.
Позивачка ОСОБА_2 та представник позивачки у судовому засідані позов підтримали та просять суд зобов'язати відповідачку не чинити їм перешкоди в користуванні належному ОСОБА_1колодязем, позначенному на плані земельної ділянки літерою „к”, який розташований на її садибі за адресою: АДРЕСА_1, та розібрати збудовану нею огорожу із шиферу, надавши таким чином їм доступ до колодязя та водяного насоса в ньому, зобов'язати відповідачку не чинити їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яку вона самовільно захопила з боку своєї земельної ділянки шириною 1,05 м і довжиною (протягом) 62,0 м домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та прибрати з цієї ділянки встановлені нею кілки і труби для поливу, стягнути з відповідачки судові витрати.
ВідповідачкаОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду, що ніяких перешкод вона позивачкам не чинить. Колодязь дійсно належить позивачці та знаходиться на її земельній ділянці. Вона з позивачкою користувались колодязем удвох. Вона дійсно збудувала навколо колодязя огорожу із шиферу, так як боялась, що в колодязь можуть провалитись кури. Вона купила будинок АДРЕСА_2 в 1972 році. Весною 2007 року ними були визвані геодезисти та відповідно до їх вимірів, в присутності ОСОБА_1були поставлені кілки, які визначили межі їх земельних ділянок. Однак, межі між земельними ділянками не встановлені. Вона підписала акт приватизації, так як довірилась позивачці.
Представник третьої особи - Управління земельних ресурсів Мелітопольської районної державної адміністрації - позов визнала частково та пояснила суду, що для вирішення спору треба визначити межі земельних ділянок.
Представник третьої особи - Новопилипівської сільської ради - в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що відповідачка своїми діями не чинить ніяких перешкод позивачкам в користуванні колодязем. 23.07.2008 року з його участю був складений акт, за яким розміри земельних ділянок не співпадають з державними актами позивачки. Колодязь дійсно належить позивачці та знаходиться на її земельній ділянці. Відповідачка збудувала навколо колодязя огорожу із шиферу.
Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачів, відповідачки, представників третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 152 ЗК, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
05.04.1996 року, відповідно до договору купівлі-продажу, ОСОБА_1придбала житловий будинок АДРЕСА_1 разом з господарськими спорудами, а саме: підвал „П”, уборна № 1, огорожа № 2, колодязь № 3, водопровід № 4 (а.с.6).
29.03.1999 року ОСОБА_1подарувала Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1своїм онукамОСОБА_3, 1995 року народження,та ОСОБА_4, 1993 року народження.
10.12.2004 року позивачка ОСОБА_1отримала державні акти на право власності на земельну ділянкуНОМЕР_2 та НОМЕР_1, відповідно до яких ОСОБА_1стала власницею земельних ділянок площею 0,2500 кв.м. та 0,2991 кв.м. (а.с.12-13).
Обидві земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та призначені для ведення особистого селянського господарства та обслуговування жилого будинку.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 05.04.1996 року та технічного паспорту на житловий будинок, позивачка ОСОБА_1придбала будинок разом з колодязем № 3, який у технічному паспорту на житловий будинок вказаний літерою „к” (а.с.6-10).
У судовому засіданні відповідачкаОСОБА_5 підтвердила той факт, що колодязь дійсно належить позивачці та знаходиться на її земельній ділянці, вона дійсно збудувала навколо колодязя огорожу із шиферу.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди в користуванні належному ОСОБА_1колодязем, позначенному на плані земельної ділянки літерою „к”, та розібрати збудовану нею огорожу із шиферу, надавши таким чином їм доступ до колодязя та водяного насоса в ньому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право користування нею є державний акт.
Згідно державних актів на право власності на земельну ділянкуНОМЕР_2 та НОМЕР_1 від 10.12.2004 року, ОСОБА_1є власницею земельних ділянок площею 0,2500 кв.м. та 0,2991 кв.м. (а.с.12-13),
Однак, згідно акту від 23.07.2008 року вбачається, що розмір земельної ділянки в натурі, яка передана у власність, не відповідає зовнішнім межам ділянки, указаних в плані земельної ділянки, який є додатком до державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.41).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює у ТОВ „Техносервіс”. У серпні 2008 року він був за викликом сторін по справі та спеціально виміряв межі земельних ділянок. Межі земельних ділянок не співпадають з розмірами, вказаними у державному акті. Межі між земельними ділянками сторін по справі не встановлені.
Допитані у судовому засіданні свідкі ОСОБА_7ОСОБА_8. таОСОБА_9суду пояснили, що вони були присутні при складенні акту від 23.07.2008 року. При обмірюванні було виявлено, що межі земельних ділянок сторін по справі не співпадають з розмірами вказаними у державному акті позивачки.
Згідно п.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, складання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що раніше надана громадянам всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленного зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
Відповідно до ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати сприянню встановлення твердих меж, відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.
Згідно п.12 Перехідних положень ЗК України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У листі голови Новопилипівської сільської ради на адресу позивачки ОСОБА_1вказано, що нею порушено п.3 ст.103 ЗК України про зберігання межових знаків на своїй ділянці та п.3 ст. 125 ЗК України про те, що вона мала право приступити до використання земельної ділянки тільки після встановлення межі в натурі (на місцевості). Позивачці було рекомендовано звернутись до організації, яка має ліцензію, на винесення земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто в організацію, яка виготовляла кадастровий план на приватизацію земельної ділянки (а.с.16).
В судовому засіданні було встановлено, що на теперішній час державні акти на право власності на земельну ділянкуНОМЕР_2 та НОМЕР_1 від 10.12.2004 року, що належать позивачці ОСОБА_1., є дійсними, однак межові знаки між земельними ділянками сторін в данний час не встановлені.
Таким чином, суд вважає, що доводи позивачів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідачки не чинити позивачкам перешкод в користуванні земельною ділянкою, якуОСОБА_5 самовільно захопила з боку своєї земельної ділянки шириною 1,05 м і довжиною (протягом) 62,0 м домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та прибрати з цієї ділянки встановлені відповідачкою кілки і труби для поливу слід відмовити.
Крім того, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат за юридичні послуги в розмірі 500 гривень слід відмовити, так як позивачами не було надано документу, який би свідчив про сплату вказаної суми.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та належним майном, розташованим на зазначеній земельній ділянці, слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 106, 126, 152, 158 ЗК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та належним майном, розташованим на зазначеній земельній ділянці, треті особи - Управління земельних ресурсів Мелітопольської районної державної адміністрації, Новопилипівська сільська рада, задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_1,ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, перешкоди в користуванні належному їм колодязі, позначеному на плані земельної ділянки літерою „к”, який розташований на їх садибі за адресою: АДРЕСА_1, та розібрати збудовану нею огорожу із шиферу, надавши таким чином ОСОБА_1,ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, доступ до колодязя та водяного насоса в ньому.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, до ОСОБА_5 про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити їм перешкод в користуванні земельною ділянкою, яку вона самовільно захопила з боку своєї земельної ділянки шириною 1,05 м і довжиною (протягом) 62,0 м домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та прибрати з цієї ділянки встановлені нею кілки і труби для поливу відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2, діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 таОСОБА_4, до ОСОБА_5 про стягнення витрат за юридичні послуги в розмірі 500 гривень відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 16 гривень.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення в Мелітопольський міськрайонний суд та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.