ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
14 квітня 2009 р.
Справа № 9/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Чмихові Юрію Анатолійовичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги,50, м. Дніпропетровськ, 49094
до відповідача 1: Підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача 2: Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про стягнення коштів в сумі 90229, 58 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Зуєв Василь Вікторович - старший юрисконсульт юридичного департаментуІвано-Франківської філії ЗАТ комерційного банку "ПриватБанку", ( довіреність № 4143 від 28.08.08 року)
Від відповідача 1: не з"явились
Від відповідача 2: ОСОБА_2, ( паспорт серія НОМЕР_1виданий Надвірнянським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 18.07.98 року)
СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 90 229, 58 грн., в тому числі 79840 грн. - боргу; 5616, 74 грн. - пені; 500 грн. - судового штрафу ( фіксованої суми); 4272, 84 грн. - судового штрафу ( процентів).
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору № FAC-005-IF про здійснення факторингу від 25.12.07 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ЗАТ "ПриватБанк" ( фактор) за наявності вільних грошових коштів зобов"язується передати в розпорядження ПП ОСОБА_2 ( клієнта) за плату грошові кошти, а ПП ОСОБА_2 ( клієнт) уступає ЗАТ "ПриватБанк" ( фактор) право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, до ПП ОСОБА_1 ( боржник): за зобов"язаннями з поставки товару, що випливають з укладеного між ПП ОСОБА_2(клієнтом) і ПП ОСОБА_1 (боржником) договору купівлі-продажу № 18/12 від 18.12.07 року та зазначеними у реєстрах поставок товарів, що є невід"ємною частиною даного договору, у порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Представник позивача зазначив, що на виконання умов договору ЗАТ "Приватбанк" відповідно до реєстру поставок за Договором купівлі-продажу № 18/12 від 18.12.07 року, на підставі видаткової накладної, рахунка фактури та акту прийому-передачі фактор здійснив оплату за товар, що підтверджується меморіальним ордером.
Представник позивача також зазначив, що зобов"язання за вказаним договором забезпечені порукою - договір поруки № FAC-005-IF від 25.12.07 року, укладений з поручителем підприємцем ОСОБА_2
Із посиланням на ст. 526, 527, 530, 1054, 1050 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що позивачем нараховано 5616, 74 грн. - пені; 500 грн. - судового штрафу (фіксованої суми); 4272, 84 грн. - судового штрафу ( процентів).
Відповідач 1 не скористався своїм правом та представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов"язковою. Письмових заперечень по суті спору відповідачем суду не подано.
Відповідач 2 суму заборгованості по кредиту не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що відповідно до умов договору № FAC-005-IF про здійснення факторингу від 25.12.07 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ЗАТ "ПриватБанк" ( фактор) за наявності вільних грошових коштів зобов"язується передати в розпорядження ПП ОСОБА_2 ( клієнта) за плату грошові кошти, а ПП ОСОБА_2 ( клієнт) уступає ЗАТ "ПриватБанк" ( фактор) право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, до ПП ОСОБА_1 ( боржник): за зобов"язаннями з поставки товару, що випливають з укладеного між ПП ОСОБА_2(клієнтом) і ПП ОСОБА_1 (боржником) договору купівлі-продажу № 18/12 від 18.12.07 року та зазначеними у реєстрах поставок товарів, що є невід"ємною частиною даного договору, у порядку та на умовах, передбачених даним договором ( п. 1.1 Договору).
Відповідно до умов даного договору фактору передаються права вимоги до боржника до договору купівлі-продажу з оплати за відвантажений клієнтом товар на суму прийнятих до факторингу поставок товару, зазначених у реєстрах до даного договору. Фактор надає за плату клієнту грошові кошти в розмірі сум рахунків-фактур за здійсненою поставкою, зазначеною у реєстрі, у термін і на рахунок, передбачені п. 2.2, але не більше встановленого ліміту, що дорівнює 80 000 грн., далі ліміт ( п. 1.3 Договору).
Судом встановлено, що зобов"язання за вказаним договором забезпечені порукою - договір поруки № FAC-005-IF від 25.12.07 року, предметом якого є надання поруки Пп ОСОБА_2 ( поручителем) перед ЗАТ "Приватбанк" ( кредитором) за виконання ПП ОСОБА_1 ( боржник) ним своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу № 18/12 від 18.12.07 року, укладеному між боржником та поручителем права вимоги за яким відступлені поручителем згідно з договором про проведення факторингу від 24.12.07 року.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлюють, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частина 1 ст. 543 ЦК України встановлює, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Судом встановлено, що на виконання умов договору ЗАТ "Приватбанк" ( фактор за договором) відповідно до реєстру поставок за Договором купівлі-продажу № 18/12 від 18.12.07 року, на підставі видаткової накладної, рахунка фактури та акту прийому-передачі фактор здійснив оплату за товар котел для опалення та ГВПТurbomax VUW 242 Pro, що підтверджується меморіальним ордером на суму 79840 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
04.11.08 року ЗАТ "Приватбанк" звернувся до відповідачів у справі з претензією про погашення заборгованості по договору факторингу. Суду не подано доказів направлення відповіді на претензії, як і не подано доказів сплати відповідачами суми боргу.
Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку порушення клієнтом терміну виконання зобов"язання, зазначеного в п. 2.3.7 клієнт виплачує фактору пеню в розмірі 0, 2 % від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожний день прострочення платежу , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Отже, нарахована пеня в сумі 5616, 74 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.1 Договору за надання фактором у розпорядження клієнта грошових коштів згідно з п. 2.4.3, фактор нараховує винагороду, відповідно до п. 2.3.4 у розмірі 3, 1% від кожної суми грошових коштів, перерахованої фактором на поточний рахунок клієнта відповідно до до п. 2.2 у порядку, передбаченому п. 3.2. Винагорода за здаійснення факторингу виміряється в процентах.
Позивачем на виконання ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.09 року подано суду детальний розрахунок суми позову, відповідно до якого заборгованість по відсотках становить 2475, 04 грн., яка є обгрунтованою та підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення боргу по відсотках відмовлено через необгрунтованість.
Щодо стягнення судового штрафу в розмірі 500 грн., то в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не наведено правового обгрунтування стягнення вказаної суми та не подано доказів в обгрунтування.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 536, 543, 549, 551, 554, 610-612, 625, 629, 1077, 1078 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ( ІПН НОМЕР_1) та відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 солідарно на користь позивача Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги,50, м. Дніпропетровськ, 49094 (код ЄДРПОУ 14360570; рах. № 64993919400001 ( для відшкодування судових витрат); МФО № 305299): 79840 грн. - боргу; 5616, 74 грн. - пені; 2475, 04 грн. - заборгованість по відсотках; 879, 29 грн. - витрат по сплаті державного мита; 114, 99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Фанда Оксана Михайлівна
рішення виготовлено та підписано 17.04.09 року
Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.