Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"10" квітня 2009 р. Справа № 24/218-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., судді Білоконь Н. Д. , Ільїн О.В.
при секретарі Титові А.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Марченка М.Ю., посв. № 124 від 25.06.2008 року;
позивача - не з'явився
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - дов. б/н від 22.12.2008 року,
розглянувши матеріали апеляційного подання прокурора (вх. № 363 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року у справі № 24/218-08
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,
до 1. Циркунівської сільської ради, с. Циркуни Харківського району Харківської області, 2. Харківської районної державної адміністрації, м. Харків,
про визнання права власності,
встановила:
У грудні 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Циркунівської сільської ради, відповідача, про визнання права власності на житловий будинок площею 18,0 кв. м в с. Циркуни Харківського району Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2008р. у справі № 24/218-08 (суддя Плахов О.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. право власності на житловий будинок площею 18,0 кв. м в с. Циркуни Харківського району Харківської області.
Харківський міжрайонний прокурор з метою захисту інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації вступив до розгляду справи № 24/218-08, з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що позивач без отримання жодного дозволу, без належним чином розробленої та погодженої проектної документації самочинно збудував житловий будинок в с. Циркуни, на території, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Циркуни, тобто є землею державної власності, наголосив на тому, що відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»землями державної власності розпоряджається місцева державна адміністрація. Суд прийняв рішення про права і обов'язки Харківської районної державної адміністрації, яку не було залучено до участі у справі, а це є порушенням норм процесуального права і є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. В судовому засіданні прокурор апеляційне подання підтримує, просить його задовольнити.
Харківська районна державна адміністрація, яка апеляційним господарським судом залучена до участі у справі в якості другого відповідача, у відзиві на апеляційне подання та в судовому засіданні правову позицію прокурора по справі підтримує, просить задовольнити апеляційне подання прокурора у повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційне подання Харківського міжрайонного прокурора просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Перший відповідач, Циркунівська сільська рада, у відзиві на апеляційне подання вказав, що з апеляційним поданням прокурора він згоден, просив суд проводити розгляд апеляційного подання за відсутності його представника.
Представники позивача та першого відповідача в судове засідання не з"явились, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 09.04.2009 року була оголошена перерва до 09:30 години 10.04.2009 року для виготовлення повного тексту постанови у справі. Представник позивача в судове засідання 10.04.2009 року не зявився, причини неявки суду не повідомив, чпро дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач в позовній заяві стверджує, що у 2008 році нею самовільно, без належного оформлення передбаченої діючим законодавством України дозвільної документації, збудувано в с. Циркуни Харківського району Харківської області житловий будинок площею 18 кв.м. На замовлення позивача, Українським Державним проектним інститутом «Укрміськбудпроект»проведено обстеження будівлі, за наслідками якого складено висновок "Про технічний стан будівельних конструкцій самовільно збудованої будівлі в кінці вул. Астрономічної на границі м. Харкова на території Харківського району та можливості її подальшої експлуатації як житлової", відповідно до якого, обстежена будівля придатна для подальшої експлуатації в якості житлової.
Статтею 331 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Циркунівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок площею 18 кв.м, що на думку позивача, розташований в сел. Циркуни Харківського району Харківської області.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що будівництво будинку та його експлуатація ніяким чином не порушило та не створює загрози порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки він розташований поза житловим масивом та межує з яром з одного боку та дорогою із іншого, що виключає можливість зведення на зайнятій земельній ділянці будь-яких виробничих, громадських, багатоповерхових та інших будівель, будівництво будинку відбувалось за власні кошти позивача, що підтверджується копіями платіжних документів на придбання будівельних матеріалів, а на замовлення позивача Українським державним проектним інститутом «Укрміськбудпроект»був виготовлений технічний висновок про стан будівельних конструкцій самовільно збудованого будинку на території Харківського району, згідно якого, конструкції будівлі є капітальними, мають достатньо міцні характеристики, а сама будівля придатна для її подальшої експлуатації в якості житлового будинку. Отже житловий будинок хоча і є об'єктом самочинного будівництва в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, втім позивач має право на визнання за ним права власності на самовільно побудовану будівлю площею 18,0 кв.м., розташовану в сел. Циркуни Харківського району Харківської області.
Однак, такі висновки господарського суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до положень статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Отже, для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за правилами частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, законодавством встановлені наступні обмеження - по-перше, самочинному будівництву повинно передувати відведення земельної ділянки особі, що здійснила таке будівництво, однак метою такого відведення не є будівництво. По-друге, після закінчення самочинного будівництва, земельна ділянка повинна бути надана у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Судова колегія зазначає, що позивач не надав доказів того, що земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля, взагалі перебуває у його власності чи надавалася йому в користування. Відповідно до вказаних вище норм законодавства такими доказами могли б бути державний акт на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або належним чином зареєстрований договір оренди земельної ділянки.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Частиною З статті 18 Закону України „Про основи містобудування" встановлено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Пунктом 1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 визначено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Доказів введення в експлуатацію самочинно збудованої будівлі також не було надано суду. В матеріалах справи також відсутні матеріали, які підтверджують відповідність побудованого будинку державним санітарним, екологічним, протипожежним нормам.
Також, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до систем органів виконавчої влади, а згідно статті 21 зазначеного закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Оскільки територія, на якій розташований самочинно збудований будинок, знаходиться за межами населеного пункту м. Циркуни, що підтверджується листом Циркунівської сільської ради № 23 від 16.01.2009 року, розпорядником земель, які знаходяться за межами населених пунктів, в даному випадку є Харківська районна державна адміністрація Харківської області.
Таким чином суд прийняв рішення про права і обов'язки Харківської районної державної адміністрації, яка не була залучена до участі у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи не були встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду не відповідають обставинам справи та їм не надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення не відповідає нормам чинного законодавства у зв'язку з чим, підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційне подання задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року по справі № 24/218-08 скасувати.
Прийняти нове рішення - у позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Ільїн О.В.