Справа № 815/3835/15
23 липня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судового засідання - Гацанюк К.В.;
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 14.01.2015 року);
представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 09.07.2015року);
представника відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 11.07.2013 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (скорочено ТОВ «Інтертелеком») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби ро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № НОМЕР_1,-
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
27.05.2015 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби надала запит № 3010/10/28-08-42/10 до ТОВ «Інтертелеком» про надання письмового пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з наступними контрагентами: Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 рік.
10.06.2015 року позивач надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби письмові пояснення та їх документальне підтвердження у відповідь на вказаний запит.
Проте, 10.06.2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби видано наказ № 38 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» (код ЄДРПОУ 30109015).
12.06.2015 року позивач надав під розпис відповідачу заяву про недопущення його до проведення позапланової виїзної перевірки № 2232-21 від 11.06.2015 року та 19.06.2015 року повторно направив аналогічне повідомлення № 2238-21.
Однак, 17.06.2015 року відповідач склав акт про ненадання документів при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтертелеком» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року, яким встановив порушення позивачем п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
01.07.2015 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № НОМЕР_1. Згідно з даним податковим повідомленням-рішенням відповідач за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1а.с.4-5).
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1а.с. 46-45).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби 27.05.2015 року направила запит № 3010/10/28-08-42/10 до ТОВ «Інтертелеком» про надання письмового пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з наступними контрагентами: Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр), за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року .
10.06.2015 року позивач, у відповідь на вказаний запит, надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби письмові пояснення та їх документальне підтвердження, включаючи копії документів, які зазначалися у ньому (т.1а.с.49-55).
Проте, 10.06.2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби видано наказ № 38 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» (код ЄДРПОУ 30109015) (а.с.8-9) та направлення на проведення перевірки від 10.06.2015 року № 28, № 29, № 30(а.с.10-12). Такі дії відповідач обґрунтовує тим, що позивач не надав належного підтвердження на обґрунтування взаємовідносин із контрагентами Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр) (т.1 а.с.56-57).
12.06.2015 року ТОВ «Інтертелеком» надав під розпис відповідачу заяву про недопущення його до проведення позапланової виїзної перевірки № 2232-21 на підставі вказаного наказу (т.1 а.с.18).
15.06.2015 року відповідач надіслав на адресу позивача листи про «Про надання інформації та документів» № 192/10/28-08-42/10, № 191/10/28-08-42/10 та від 16.06.2015 року № 204/10/28-08-42/10 (т.1 а.с.19-21).
11.06.2015 року та 19.06.2015 року позивач повторно направив повідомлення про не допуск відповідача до проведення перевірки № 2238-21 (т.1 а.с.27).
17.06.2015 року співробітники Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби склали акт про ненадання документів при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтертелеком» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року. Даним актом відповідач встановив порушення позивачем п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
25.06.2015 року відповідач склав та направив податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 на адресу позивача. Згідно даного податкового повідомлення-рішення відповідач за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що факт не допуску позивачем податкового органу до перевірки мав місце.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі правові норми.
Згідно з п. 81.2 ст. 81Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
З наведених норм вбачається, що платник податків зобов'язаний розписатися та отримати копії зазначених документів, відмова від їх отримання є неправомірною та підставою для проведення перевірки.
З огляду на матеріали справи суд встановив, що позивач відмовився допустити податковий орган до проведення перевірки. Про це свідчать, зазначені вище, його заяви про не допуск до проведення перевірки. Це також підтверджується відсутністю запису посадових осіб відповідача у журналі реєстрації перевірок (а.с.22-26).
Адже, згідно з вимогами п.7 Порядку ведення журналу реєстрації перевірок встановлено, що представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов'язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис. Отже, відсутність відповідного запису у журналі підтверджує ту обставину, що перевірку не розпочато, а також те, що позивач не допускав податковий орган до перевірки.
Крім того, той факт, що позивач підписався у направленні на перевірку заперечуючи її правомірність, свідчить, що в даному конкретному випадку з огляду на п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у відповідача не було підстав безумовного здійснення перевірки за відсутності на це згоди платника податків.
Суд також зазначає, що відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення обов'язку у платника надати документи для перевірки після початку її проведення.
Однак, у позивача такого обов'язку не виникло, оскільки він фактично не допустив відповідача до проведення перевірки. За таких обставин суд вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Також суд зазначає, що відповідно до п.85.1 ст.85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.
Так, згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Виходячи із обставин справи та згідно із наведеними нормами права суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення до скасування.
У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».
Згідно з пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № НОМЕР_1 про визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертелеком» (код ЄДРПОУ 30109015) суму сплаченого судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три), 60 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 28 липня 2015 року.
Суддя О.Я. Бойко
.