Справа №22-ц-289/12 09.02.2012 09.02.2012 09.02.2012
Справа № 22ц -289/12 Суддя першої інстанції Спінчевська Н.А.
Суддя - доповідач апеляційного суду ОСОБА_1
1 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі Богуславській О.М.,
за участю: державного виконавця - Кюкало Ю.М.,
представника стягувача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Ленінський ВДВС) на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2011 року за поданням Ленінського ВДВС про примусове входження до житла при виконання судового рішення, -
11 серпня 2011 року виконуючий обов'язки начальника Ленінського ВДВС звернувся до суду з поданням про примусове входження до житла квартири № 8 в будинку № 15 по вул. 28 - ї Армії в м. Миколаєві шляхом демонтажу стіни в межах необхідних для дверного отвору.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що в Ленінському ВДВС на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2 - 149, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про визнання за ОСОБА_3 права користування квартирою № 8 будинку № 15 по вул. 28 Армії в м. Миколаєві та вселення її у вказане житлове приміщення. 24 червня 2008 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем знаходження спірної квартири та встановлено, що ця квартира, як окреме житлове приміщення не існує. Боржником ОСОБА_4 надано акт обстеження від 24 квітня 2008 року, згідно якого приміщення квартир № 8 та № 9 об'єднані в єдине офісне приміщення і не є житловим приміщенням. Окремого входу до вказаної квартири № 8 немає.
Посилаючись на викладене, заявник просив дозволити примусове входження до житла - квартири АДРЕСА_1 шляхом демонтажу стіни в межах необхідних для дверного отвору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2011 року в задоволенні подання відмовлено.
В апеляційній скарзі заявник просив ухвалу суду скасувати та направити подання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді подання Ленінського ВДВС, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спосіб примусового входження до спірного житла шляхом демонтажу стіни в межах необхідних для дверного отвору, який просить вжити заявник, є фактично вирішенням судом самостійного спору про усунення перешкод в користуванні житлом.
Так, згідно з приписами ст. ст. 5, 55 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника для перевірки його майнового стану, опису, арешту та вилучення належного йому майна.
У частині першій статті 376 ЦПК України зазначається, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Підставою для надання такого дозволу, відповідно до змісту цих норм закону, є наявність обставин, які свідчать про те, що боржник безпідставно чинить перешкоди для перевірки його майнового стану, опису, арешту та вилучення з квартири чи іншого житла, належного йому майна, що значно ускладнює чи робить неможливим виконання виконавчого документа.
За такого, чинним законодавством не передбачено примусового входження до житла шляхом демонтажу стіни для утворення входу.
Крім того, проникнення саме в такий спосіб виходить за межі компетенції органів державної виконавчої служби та є самостійним предметом спору між сторонами, отже суд першої інстанції обґрунтовано відмовив державному виконавцю у задоволенні подання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зазначена ухвала постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення скарги і залишення ухвали без змін.
Керуючись статтями 303, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий
Судді