ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.07.2015Справа №910/12644/15
За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медасепт"
про стягнення 1 073 831,26 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Суховерко О.В. - представник (дов. № 070/15 від 29.05.2015 р.)
від відповідача не з'явився
Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з звернулось до Господарського суду м. Києва з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медасепт" про стягнення 1 073 831,26 грн. відповідно до договору поставки № М-9 від 08.07.2014 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 р. порушено провадження у справі №910/12644/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015 р.
15.06.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 06.07.2015 р.
У судове засідання 06.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
03.07.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості явки уповноваженого представника у судове засідання та про продовження строку розгляду спору. Також відповідач зазначає про відсутність у нього первинної документації стосовно спірного договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві із запитом щодо надання можливості на ознайомлення з матеріалами, однак відповіді на вказану заяву не одержано.
Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 06.07.2015 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останнього в частині відкладення розгляду справи.
Так, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Більше того, неотримання відповіді на заяву про надання матеріалів на ознайомлення не є обґрунтованою підставою відсутності уповноваженого представника відповідача у судовому засіданні.
Щодо клопотання в частині продовження строку розгляду, то оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання в частині продовження строків.
У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 20.07.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.
У судове засідання 20.07.2015 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 20.07.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 20.07.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
Між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (далі СП «Оптіма-Фарм, ЛТД», Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медасепт» (далі ТОВ «Медасепт», Відповідач, Постачальник) було укладено договір поставки № М-9 від 08 липня 2014 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник постачає Покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари лікувального, косметичного, медичного призначення (надалі - Товар), згідно замовлень Покупця за ціною та асортиментом, що вказані в Специфікації (Додаток №1) до даного Договору, яка є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується оплатити поставлений Товар на умовах Договору.
Відповідно до положень підписаного сторонами договору, ТОВ «Медасепт» постачало Товар, а СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» здійснювало його прийняття та оплату.
Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів №1850- 1.3/2.0/17-15 від 11.02.2015 року було заборонено реалізацію, зберігання та застосування лікарського засобу СПИРТ ЕТИЛОВИЙ 96%, розчин для зовнішнього застосування 96% по 100 мл у флаконах, серії 020413, з маркуванням виробника ТОВ «Виробнича фармацевтична компанія «БІО-ФАРМА ЛТД», Україна.
Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів №5173-1.2/2.0/17-15 від 08.04.2015 року було заборонено реалізацію, зберігання та застосування всіх серій, вироблених до грудня 2014 року лікарського засобу ВІТАСЕПТ, розчин для зовнішнього застосування 96% по 100 мл у флаконах, з маркуванням виробника ТОВ «Панацея», Україна.
На виконання вказаних Розпоряджень Державної служби України з лікарських засобів та керуючись п. 4.5. Договору, відповідно до якого Покупець має право повернути, а Постачальник зобов'язаний прийняти Товар, поставлений в рамках даного Договору у випадку відклику Товару з ринку, впродовж строку вказаного в розпорядженнях уповноваженого органу або в повідомленні Постачальника, СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» повернуло, а ТОВ «Медасепт» прийняло Товар. Вказаний факт підтверджується накладними на повернення товару №15000502 від 02.03.2015 року на суму 206 554, 06 грн. та №15001198 від 16.04.2015 року на суму 910 997, 20 грн., а також Розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.
Відповідно до положень п. 4.6. Договору у разі настання хоча б однієї з обставин, що передбачена п. 4.5. даного Договору, Постачальник зобов'язується забрати Товар, що підлягає поверненню зі складу Покупця, протягом 7 календарних днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про повернення Товару. У даному випадку Постачальник повертає оплачені кошти за Товар.
Положеннями п. 4.7. Договору встановлено, що у випадку тимчасової заборони обороту Товару порядок повернення Товару визначено п. 4.6. Договору.
Разом з тим, в порушення даних положень Договору ТОВ «Медасепт» свої обов'язки щодо оплати поверненого Товару не виконало, в зв'язку із чим виникла заборгованість по оплаті на суму 1 073 831, 26 грн.
СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» зверталось із вимогами до ТОВ «Медасепт» від 20.04.15 та від 06.05.15 з приводу оплати поверненого Товару. Проте ні грошові кошти, ні відповідь на надіслані вимоги від ТОВ «Медасепт» не надходило.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 440/2011, Державна служба України з лікарських засобів (Держлікслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра охорони здоров'я України (далі - Міністр).
Держлікслужба України входить до системи органів виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та утворюється для забезпечення реалізації державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення, що перебувають в обігу та/або застосовуються у сфері охорони здоров'я, дозволені до реалізації в аптечних закладах і їх структурних підрозділах (далі - медичні вироби), а також ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами (п. 1 Положення).
Держлікслужба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо: забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів, у тому числі тих, які закуповуються за кошти державного і місцевих бюджетів, на всіх етапах обігу, зокрема під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб'єктами господарської діяльності, утилізації та знищення, в тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб'юторської, зберігання, аптечної); виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі такими засобами незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування; приймає в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів і медичних виробів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також тих, що ввозяться на територію України та вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку (п. 4 Положення).
Відповідно до розділу 4 Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 22.11.2011 N 809 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 р. за N 126/20439, тимчасова заборона з подальшою забороною обігу окремих або всіх серій лікарських засобів встановлюється за такими процедурами:
4.1.1 територіальні органи Держлікслужби України у разі наявності підстав, зазначених у пункті 3.1 розділу III цього Порядку, надсилають Держлікслужбі України термінові повідомлення про виявлення неякісних, фальсифікованих або незареєстрованих лікарських засобів.
Держлікслужба України протягом п'яти робочих днів вивчає такі повідомлення та оцінює наявність в них підстав, передбачених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку.
У разі наявності таких підстав Держлікслужба України видає розпорядження про встановлення тимчасової заборони обігу серії або серій лікарського засобу.
Судом встановлено, що Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів №1850- 1.3/2.0/17-15 від 11.02.2015 року було заборонено реалізацію, зберігання та застосування лікарського засобу СПИРТ ЕТИЛОВИЙ 96%, розчин для зовнішнього застосування 96% по 100 мл у флаконах, серії 020413, з маркуванням виробника ТОВ «Виробнича фармацевтична компанія «БІО-ФАРМА ЛТД», Україна.
Крім того, Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів №5173-1.2/2.0/17-15 від 08.04.2015 року було заборонено реалізацію, зберігання та застосування всіх серій, вироблених до грудня 2014 року лікарського засобу ВІТАСЕПТ, розчин для зовнішнього застосування 96% по 100 мл у флаконах, з маркуванням виробника ТОВ «Панацея», Україна.
Відповідно до положень п. 4.6. Договору у разі настання хоча б однієї з обставин, що передбачена п. 4.5. даного Договору, Постачальник зобов'язується забрати Товар, що підлягає поверненню зі складу Покупця, протягом 7 календарних днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про повернення Товару. У даному випадку Постачальник повертає оплачені кошти за Товар.
Матеріалами справи підтверджується факт прийняття спірного товару відповідачем, однак свої зобов'язання щодо оплати коштів за повернутий позивачем товар в повному обсязі відповідач у встановлений строк не виконав.
Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 1 073 831,26 грн.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1 073 831,26 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медасепт" (04208, м. Київ, проспект Гонгадзе, 5-А, ідентифікаційний код 38778013) на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, ідентифікаційний код 21642228) 1 073 831 (один мільйон сімдесят три тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 26 коп. основного боргу та 21 476 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 63 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 21.07.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева