05 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2037/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю
представника позивача ОСОБА_3 представника позивача ОСОБА_4 представника позивача ОСОБА_5 представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративний позов Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування податкової вимоги, -
Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровській області, в якому просить:
- дії Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції визнати такими, що порушують права платника податків в частині ст. 59.314.1.175.60.4. ПКУ;
- податкову вимогу № 11 від 29 грудня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на п. 14.1.175 ст. 14, ст. 59, ст. 60 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваної податкової вимоги.
При цьому позивач зазначає, що 03.01.2012 року ним отримано податкову вимогу № 11 від 29.12.2011 року, якою його зобов'язано сплатити суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, яка становить 243728 грн. В рішеннях повідомленнях від 18.02.2008 року № 0014942300/2 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 112995 грн. та штрафу в сумі 25431 грн. і від 18.02.2008 року № 0014952300/2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 74459 грн. та штрафу в сумі 37229 грн. загальна сума вимог відповідача до позивача складала 249800 грн. Вищезазначені дії відповідача надають підстав для висновку щодо неузгодженості суми грошових зобов'язань. Вимога не відповідає ст. 58 ПКУ -виписано одну податкову вимогу на різні види податків. На думку позивача, оскаржувана податкова вимога і вказані податкові повідомлення-рішення є відкликаними у відповідності зі ст. 60 ПКУ з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошових зобов'язань.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.02.2012 року. У судовому засіданні, відкритому 29.02.2012 року, розгляд справи відкладався.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".
У судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував у зв'язку з його необґрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 18.02.2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014942300/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 138426 грн. (112995 грн. -основний платіж, 25431 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
18.02.2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014952300/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111688 грн. (74459 грн. -основний платіж, 37229 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі № 2а-3863/08/0470 у задоволенні позову КП «БТІ м. Вільногірська»про скасування податкових повідомлень-рішень Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області від 18.02.2008 року № 0014942300/2 та № 0014952300/2 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі № 2а-3863/08/0470 залишена без змін.
29.12.2011 року відповідачем було винесено податкову вимогу № 11, в якій зазначено, що за станом на 29.12.2011 року сума податкового боргу платника податків КП «БТІ м. Вільногірська»за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 243728 грн., у тому числі: податок на додану вартість у сумі 105302 грн. (68073 грн. -основний платіж, 37229 грн. -штрафні (фінансові) санкції) податок на прибуток підприємств у сумі 138426 грн. (112995 грн. -основний платіж, 25431 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Згідно пояснень відповідача сума податкового боргу у вказаній податковій вимозі визначена в автоматичному режимі за вирахуванням переплати з ПДВ на загальну суму 6386 грн., що станом на 27.12.2011 року рахувалася за КП «БТІ м. Вільногірська».
Платіжним дорученням від 24.02.2012 року позивачем на виконання податкової вимоги № 11 від 29.12.2011 року перераховано частково ПДВ у сумі 29000 грн.
Пунктами 1.2, 1.3., 1.20. ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі -Закон № 2181), в редакції, що була чинною на час винесення податкових повідомлень-рішень від 18.02.2008 року № 0014942300/2 і № 0014952300/2 та на час оскарження їх у судовому порядку, було визначено, що:
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
У відповідності з п.п. 5.2.4. п. 5.2. та п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п. 3, п. 5 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, зокрема, після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року, якою позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2008 року № 0014942300/2 та № 0014952300/2, набрала законної сили 11.11.2009 року.
У свою чергу з цієї ж дати -11.11.2009 року - податкові зобов'язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях від 18.02.2008 року № 0014942300/2 і № 0014952300/2, набули статусу узгоджених, а у позивача виник обов'язок самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто до 21.11. 2009 року.
Після 21.11.2009 року узгоджене в судовому порядку і не сплачене позивачем податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу (недоїмки).
У відповідності з п. 59.1., п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктами 3.1., 3.5. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1037, встановлено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби. Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи наведена у додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана податкова вимога № 11 від 29.12.2011 року сформована в автоматичному режимі у відповідності з вимогами чинного законодавства та містить усі обов'язкові реквізити.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної податкової вимоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Доводи позивача про те, що оскільки в податкових повідомленнях-рішеннях від 18.02.2008 року загальна сума податкових зобов'язань визначена у розмірі 249800 грн., а у податковій вимозі від 29.12.2011 року № 11 сума податкового боргу визначена у меншому розмірі - 243728 грн., то суми грошових зобов'язань є неузгодженими, суд не враховує з огляду на таке.
Перелік підстав коли суми грошового зобов'язання, визначені контролюючим органом, вважаються неузгодженими наведений у статті 56 Податкового кодексу України, а саме: при оскарженні рішень, прийнятих контролюючим органом, в адміністративному порядку -протягом строку процедури адміністративного оскарження, а при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу - до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Вказаний перелік є вичерпним і не містить такої підстави для віднесення податкових зобов'язань, визначених податковим органом, до категорії неузгоджених як зазначення у податковій вимозі суми меншій ніж та, що вказана у відповідному податковому повідомленні-рішенні.
Доводи позивача, з посиланням на ст. 58, ст. 59 Податкового кодексу України про те, що в порушення чинного законодавства відповідачем виписано податкову вимогу на різні види податків, суд не враховує у зв'язку з наступним.
Як було зазначено вище, пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 58.2. ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що аналогічним для податкових повідомлень-рішень та податкових вимог є лише порядок їх надіслання (вручення), а не їх форма та зміст.
Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи наведена у додатку 1 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1037, з якої вбачається, що на відміну від податкових повідомлень-рішень податкова вимога може містити суму податкового боргу за різними видами податків (зборів).
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування податкової вимоги № 11 від 29.12.2011 року - залишити без задоволення.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -12.03.2012 р.
Суддя ОСОБА_1