Справа № 442/8647/13 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.
Провадження № 22-ц/783/4803/14 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.
Категорія: 52
03 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Кабаля І.І.
Суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.
При секретарі: Матяш С.І.
З участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
та їх представника ОСОБА_5, ОСОБА_6
та його представника ОСОБА_7,
прокурора Сворин І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Дрогобицької міської ради, за участю третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Дрогобицької райдержадміністрації, за участю Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, про позбавлення батьківських прав та про призначення опікуна, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Дрогобицької районної державної адміністрації про відібрання дитини та передання її батькові,-
В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити її опікуном дитини. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що від шлюбу її доньки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 народилася ОСОБА_8, її онука. Оскільки сімейне життя у подружжя не склалось, її донька через певний час після народження дитини, а саме з листопада 2008 року разом з онукою почала проживати з нею. Відповідач проживав окремо від своїх дружини та доньки, при цьому не виявляв жодної уваги та турботи до дитини, ухилявся від виконання батьківського обов'язку, дочку не відвідував, матеріально не утримував.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її дочка, ОСОБА_9 померла, а тому шлюб було припинено внаслідок смерті дружини. Після цього, у квітні 2013 року, відповідач один раз, з часу перебування онуки у їхній сім'ї прийшов вимагати її повернення. Проте, остання відмовилася до нього виходити, плакала, боялася відповідача, сприймала його як чужу людину. Вказане негативно позначилося на її емоційному стані, вона погано спала, здригалась, говорила, що сняться погані сни. Тому з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів малолітньої онуки вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, а її призначити опікуном.
ОСОБА_6 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Дрогобицької районної державної адміністрації про відібрання дитини та передання її батькові. В позовній заяві вказав, що 12.07.2007 року він одружився з ОСОБА_9, від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_8. У зв'язку із смертю дружини їх шлюб було припинено. Відповідачі, використовуючи те, що протягом останнього часу їхня дочка ОСОБА_9 проживала разом з малолітньою донькою ОСОБА_8 у них, відмовляються добровільно передати йому дочку та чинять перешкоди у спілкуванні з дочкою, перешкоджають виконувати батьківські обов'язки по її вихованню, налаштовують дочку проти нього.
Рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Дрогобицької міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_8 відмовлено.
Попереджено ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_6 покладено на органи опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької райдержадміністрації.
В позові ОСОБА_6 про відібрання дитини - ОСОБА_8 від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та передання її ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Зазначає, що в судовому засіданні був достеменно встановлений факт безпідставного ухилення ОСОБА_6 від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому він повинен бути позбавлений батьківських прав. Крім того, встановлено, що відповідач притягався до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. Відмова суду у задоволенні її позову суперечить насамперед інтересам дитини, оскільки дитина фактично не має ні батьків, ні опікуна. Також відповідач з квітня 2013 року не виявляв жодного бажання відвідати дитину, не приходив, не телефонував та не цікавився її життям. Вважає, що є всі законні підстави призначити її опікуном малолітньої ОСОБА_8. Просить рішення суду про відмову в задоволенні її позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та призначення її опікуном дитини скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в решті рішення суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що законодавцем визначено чіткий перелік підстав щодо позбавлення батьківських прав, однак позивачем не доведено жодної з таких. Крім того, апелянт зазначає, що він справно сплачує аліменти, однак позивачка чинить йому перешкоди в спілкуванні з дитиною, настроюючи доньку проти нього. Зазначає, що хоче самостійно займатись вихованням доньки. Також ним пропонувалось укладення мирової угоди, проте позивачка відмовилась навіть розглядати таку. Судом безпідставно взято до уваги покази свідка ОСОБА_10, а також покази ОСОБА_11, яка давала покази як свідок з посиланням на акт обстеження проживання від 06.11.2013 року,оскільки такий складено з порушенням норм чинного законодавства. Просить рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та призначення її опікуном дитини залишити без змін, а в частині його позовних вимог про відібрання доньки та передачі її батькові, а також щодо попередження ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, прокурора Сворин І.М., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. ст. 3, 10, 31 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.07.2007 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12,ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №304.
Від шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 є бабусею для ОСОБА_8 та тривалий час проживає разом з нею.
Згідно довідки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» Дрогобицької міської ради від 09.12.2013 року №5143, ОСОБА_8 проживає в АДРЕСА_1, в складі сім»ї ОСОБА_2.
Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 06.11.2013 року дитина є забезпеченою всім необхідним для належного проживання, зокрема, створено всі умови для її розвитку. Крім того, даним актом встановлено, що під час спілкування з дитиною було встановлено, що вона не хоче розмовляти про батька, сказала, що не любить батька і що він її не відвідує та не телефонує.
Згідно довідки Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області від 13.02.2014 року №2141, ОСОБА_2 згідно бази даних «АРМОР» до адміністративної відповідальності не притягувалася та на профілактичних обліках не перебуває.
Характеристикою від 12.02.2014 року №59, виданою Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційного об'єднання Дрогобицької міської ради встановлено, що ОСОБА_2 працює у комунальній службі із 1977 року, за період роботи показала себе вдумливим фахівцем, успішно справляється зі своїми посадовими обов'язками. У спілкуванні з колегами доброзичлива та привітна, ввічлива, в скрутних ситуаціях націлена на знаходження компромісних рішень. За характером миролюбна, уникає конфліктних ситуацій.
Як вбачається з довідки №859 від 14.02.2014 року, Дрогобицької міської поліклініки ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не зверталася.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 15.06.2009 року у справі №2-1849/09 зобов'язано ОСОБА_6 сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно інформаційної довідки про судимість особи, наданої Дрогобицьким МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_6 притягався до адміністративної відповідальності 06.06.2012 року за ст. 173 КУпАП, дрібне хуліганство.
Як вбачається з характеристики, наданої Приватним підприємцем ОСОБА_13 від 16.12.2013 року ОСОБА_6 працює столярем. На роботі зарекомендував себе з позитивної сторони, дисциплінований, чесний, працьовитий. До виконання своїх трудових обов'язків відноситься добросовісно і з відповідальністю у колективі користується авторитетом. Середньомісячна заробітна плата складає 1220 гривень, що підтверджується довідкою від 03.02.2014 року.
З характеристики від 12.12.2013 року №759, виданої Болехівською сільською радою вбачається, що ОСОБА_6 проживає в АДРЕСА_2 разом з матір'ю та батьком. В селі зарекомендував себе з позитивної сторони, в громадських місцях села - добре. Скарг від сусідів та жителів в сільську раду не поступало. Всі обов'язки перед сільською радою виконує добре.
Довідкою про проходження обов'язкового попереднього та періодичного психіатричного оглядів, від 17.12.2013 року встановлено, що ОСОБА_6 на обліку в лікарів психіатра та нарколога ДРЛ №5, не знаходиться.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду, при зустрічі батька ОСОБА_6 з дочкою ОСОБА_8 була присутня психолог. Відтак, психолог вказала, що дитина з батьком на контакт не пішла. Батько позитивно розмовляв з дочкою, проте з психологічної точки зору не можливо вирвати дитину з однієї сім»ї і помістити в іншу сім»ю. Пропонувала батькові більше спілкуватися з дитиною. Дитина розуміє, що має батька. Вважає, що на даному етапі не має підстав позбавляти ОСОБА_6 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_8.
Також, судом встановлено, що між сторонами склались напружені відносини з приводу виховання дитини, які беруть свій початок з моменту окремого проживання ОСОБА_6 та померлої ОСОБА_9.
Зокрема, випискою з рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18.12.2013 року №234, вирішено припинити розгляд заяв ОСОБА_2 від 06.12.2013 року та від 09.12.2013 року щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з бабусею ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з надходженням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 06.12.2013 року.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Отже, судам при розгляді справ даної категорії слід виходити із того, що позбавлення особи батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Заперечуючи проти позову та звертаючись із зустрічним позовом ОСОБА_6 зазначав, що з 2008 року він позбавлений можливості спілкування з дитиною, у зв'язку з перешкоджанням у цьому бабусі дитини - ОСОБА_2.
Висновком Дрогобицької районної державної адміністрації від 22.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_6 любить свою дитину, хоче дбати про неї та самостійно виховувати свою дочку, про що написав у свої заяві та підтвердив на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Дрогобицької райдержадміністрації від 18.04.2013 рок, відтак, орган опіки та піклування в особі Дрогобицької райдержадміністрації вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно дочки ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю підстав.
Про ухилення від обов'язків щодо виховання дитини, передбачених п. 2 ч.1 ст.164 СК України мова може йти тільки за умови винної поведінки особи, свідомого ігнорування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відтак, суд прийшов до вірного висновку щодо факту неповноцінного виконання ОСОБА_6 обов'язків по вихованню дочки. Разом з тим, ОСОБА_2 не довела суду, що спілкування батька з донькою в подальшому може призвести до порушень прав та її інтересів.
Крім цього, в матеріалах справи немає беззаперечних, об'єктивних висновків про свідоме ігнорування та ухилення ОСОБА_6 від своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини. Натомість встановлено, що між сторонами існують напружені стосунки, що як наслідок впливає на ситуацію спілкування батька з дочкою.
Окрім того, Сімейний Кодекс України визначає, що дитина має право на належне виховання, якому кореспондує передбачений ст.150 СК України обов'язок батьків на виховання дитини та її розвиток.
Оскільки згідно з ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини, а відтак позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
В даному випадку суд прийшов до вірного висновку, що поведінку відповідача щодо його дитини ще можна змінити, позбавлення його батьківських прав відносно дитини не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дитини та стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов'язків.
Крім того, як вбачається з позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав такі ґрунтуються на тривалій відсутності контакту між батьком та дочкою. Також, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 не втратив інтерес до дитини, сподівається налагодити з нею контакт, діючи поступово та делікатно.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, зокрема першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, слід відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Поряд з цим, у статті 257 СК України закріплено права діда, баби, прадіда, прабаби на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні. Дід, баба, прадід, прабаба мають таке право незалежно від того, чи проживають вони спільно з дитиною, чи ні.
Статтею 263 СК України визначено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України).
Згідно ч.4 ст.167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають за їхньою заявою, баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини.
В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, від 16.12.2009 року зазначено, що ураховуючи юридичну природу спірних правовідносин, під час вирішення питання щодо місця подальшого проживання дитини, зокрема відібрання малолітньої дитини від інших осіб, у яких вона проживає, судам слід повно встановити всі обставини, якими обґрунтовувались вимоги й заперечення сторін; врахувавши малолітній вік дитини, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувати та належним чином перевірити, чи не стане для дитини психотравмуючим фактором зміна звичних для неї умов життя та кола оточуючих близьких людей, за відсутності в матеріалах справи даних про наявність у одного з батьків належного контакту з дитиною та її прихильності до нього.
Крім того, як вбачається з психологічного обстеження ОСОБА_8 (5 р.5 міс.), проведеного на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суд Львівської області від 22.10.2013 року з метою виконання даного обстеження було передбачено 5 зустрічей для знайомства, спостереження та проведення дослідження з використанням проектних методик. Зустрічі проводились з участю батька, проте частина таких не відбулась у зв'язку з хворобою дитини. Зокрема, за результатами спостереження та створеної ігрової ситуації було встановлено, що фізичний, психічний, інтелектуальний рівень розвитку дитини відповідає віку. Марія жвава, цікава, підтримує діалог з психологом, однак не погоджується на умови обстеження. Проведення обстеження без присутності близької людини було неможливим: дитина плакала, була впертою і відмовлялась залишатись на одинці з батьком та психологом. У спілкування з батьком не вступала - сказала, що не знає цього чоловіка. У процесі обстеження дівчинка виявляла неспокій, щоразу плакала. Причина такої поведінки - гіперопіка, низький рівень соціалізації, погіршення стану здоров'я. Дитина категорично відмовилась залишатися з психологом, що унеможливило виконання завдання в повному обсязі. У контакт з батьком дівчинка більше не вступала. Батько не спонукав її до спілкування, поводився стримано.
Зважаючи на наведене, з урахуванням змісту ч. 3 ст. 163 СК України, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що відібрання малолітньої дитини і передача її батькові на даний момент суперечитиме інтересам дитини. Адже дитина фактично не знає батька, що не оспорюється сторонами, дитина має звичні для неї комфортні умови життя, дід, баба та тітка є її сталим оточенням, родиною, прихильності до батька та належного контакту у дитини не має.
Поряд з цим, суд роз'яснив, що закон прямо передбачає те якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, батьком, суд за заявою батьків може постановити рішення про фактичне повернення (передачу) їм дитини.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться лише до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судом в ході розгляду справи.
При вирішенні даної справи місцевим судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам
Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 307, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Кабаль І.І.
Судді: Копняк С.М.
Монастирецький Д.І.