Номер провадження 2/2603/1326/12
Справа №2-890/12
Іменем України
05 квітня 2012 року Деснянський районний суд м.Києва
в складі:
головуючого - судді Скрипка О.І.
при секретарі Федорченко Г.В.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ОСОБА_3, про стягнення суми, -
Позивач звернувся до суду з позовом, який було уточнено під час розгляду справи, про стягнення з відповідачки 30291 грн. 30 коп., посилаючись на те, що рішенням Ватутінського районного суду м.Києва від 05.04.1999 року з відповідачки на його користь було стягнуто 41548 грн. боргу. Рішення набрало законної сили 12.05.1999 року. Відповідачка була зобов»язана виконати вказане рішення суду, але цього не зробила.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28.09.2006 року було визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між сторонами 29.03.1996 року, договором застави; встановлено факт передачі відповідачкою вказаної квартири у заставу для забезпечення договору позики від 29.03.1996 року; на виконання рішення Ватутінського районного суду м.Києва від 05.04.1999 року було звернуто стягнення на заставне майно відповідачки, а саме на квартиру АДРЕСА_1.
На даний час сума боргу відповідачки становить 39493 грн. 20 коп., оскільки в примусовому порядку з неї було стягнуто лише 2054 грн. 80 коп.
Посилаючись на викладені обставини, на невиконання відповідачкою своїх зобов»язань та невиконання рішення суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 за несвоєчасне виконання зобов»язань інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення виконання зобов»язань на загальну суму 30291 грн. 30 коп. за період з жовтня 2007 року по жовтень 2011 року.
В судовому засіданні позивач підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2, а в подальшому її представник ОСОБА_4 проти позову заперечували. При цьому представник відповідачки вказала, що позивач раніше вже звертався з аналогічними позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 06.02.2007 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, визнано, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. В рішенні зазначено, що неналежне виконання відповідачкою своїх зобов»язань за договором позики від 29.03.1996 року припинено постановленням рішення суду від 05.04.1999 року, яким з відповідачки стягнуто на користь позивача борг в сумі 41548 грн. Вказаним рішенням суду були встановлені правовідносини сторін, зазначено норми закону, якими вони регулювалися, та вказано, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат є необґрунтованими, оскільки на момент виникненні правовідносин сторін та винесення рішення суду у справі про стягнення боргу за договором позики від 29.03.1996 року чинним законодавством не передбачалось право стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, а також було встановлено факт пропуску позивачем строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення 3 % річних від простроченої суми.
Представник відповідачки також пояснила, що 19.03.2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 на виконання рішення Деснянського районного суду м.Києва від 26.09.2006 року, яким було визнано договір купівлі-продажу квартири між сторонами договором застави, встановлено факт передачі вказаної квартири у заставу для забезпечення договору позики від 29.03.1996 року та звернуто стягнення боргу на вказане заставлене майно для виконання рішення Ватутінського районного суду м.Києва про стягнення з відповідачки на користь позивача боргу в сумі 41548 грн.
Представник відповідачки вказала і на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, а також пропущено строк позовної давності, що вже було встановлено рішенням суду, і також просила про застосування строку позовної давності.
Представник 3-ої особи ОСОБА_5 проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, рішенням Ватутінського районного суду м.Києві від 05.04.1999 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 41548 грн. боргу (а.с.4-6).
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28.09.2006 року було визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між сторонами 29.03.1996 року, договором застави; встановлено факт передачі відповідачкою вказаної квартири у заставу для забезпечення договору позики від 29.03.1996 року; звернуто стягнення на заставне майно відповідачки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 для виконання рішення Ватутінського районного суду м.Києва від 05.04.1999 року (а.с.7-9).
Як вбачається з листа Управління з нарахування та виплати пенсії головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.09.2007 року, з пенсії ОСОБА_2 згідно виконавчого листа проводиться утримання боргу в сумі 41548 грн. на користь позивача. Борг утримано за період з 01.05.2001 року по 30.09.2007 року в сумі 2054 грн. 80 коп., залишок станом на 01.10.2007 року становить 39493 грн. 20 коп. (а.с.10).
Позивач просить стягнути з відповідачки на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 30291 грн. 30 коп., посилаючись на невиконання відповідачкою грошового зобов»язання та невиконання нею рішення суду від 05.04.1999 року.
Суд вважає ці доводи позивача необгрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судом, і вбачається з рішення Деснянського районного суду м.Києва від 06.02.2007 року, в грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3 % річних, як з боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання за договором позики від 26.03.1996 року.
Зазначеним рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд обґрунтував своє рішення тим, що неналежне виконання відповідачкою своїх зобов»язань припинено постановленням рішення суду від 05.04.1999 року, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг в сумі 41548 грн.
Суд також визнав необґрунтованими і посилання позивача на вимоги ст.ст.610, 611, 612, 625 ЦК України 2004 року, оскільки на момент виникнення правовідносин між сторонами діяв Цивільний Кодекс України 1963 року, застосувавши вимоги якого суд також відмовив позивачу в задоволенні позову і з підстав пропуску строку позовної давності.
Таким чином, враховуючи обставини, встановлені судовим рішенням від 06.02.2007 року, яке набрало законної сили, суд не вбачає правових підстав для задоволення даного позову.
Крім того, як вбачається з листа ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві від 05.03.2012 року, у відділі ДВС на виконанні не перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 41548 грн.
Разом з тим, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про звернення стягнення боргу на заставлене майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 для виконання рішення Ватутінського районного суду м.Києва від 05.04.1999 року, де боржником є ОСОБА_2, а стягувачем - ОСОБА_1
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.06.2008 року за заявою державного виконавця замінено сторону по вищевказаному виконавчому листу, а саме боржника ОСОБА_2 на власника вказаної квартири ОСОБА_3 для подальшого звернення на належну їй квартиру. Стягувачем по цьому виконавчому листу є ОСОБА_1
Станом на 24.02.2012 року вказане виконавче провадження перебуває на виконанні, його подальше виконання буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.35).
Обставини, викладені у вказаному листі, суд приймає до уваги, оскільки вони підтверджуються також і наявними доказами: копією виконавчого листа (а.с.36-37), копією постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.38), копією ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 18.01.2008 року про роз»яснення рішення суду (а.с.40-42), ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.06.2008 року про заміну сторони у виконавчому провадженні (а.с.43-44), копією постанови державного виконавця про заміну сторони у виконавчому провадженні згідно ухвали суду від 11.06.2008 року, згідно якої боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_3 (а.с.45).
Таким чином, оскільки правовідносини між сторонами по договору позики припинені постановленням рішення про стягнення боргу від 05.04.1999 року, що встановлено рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 06.02.2007 року, підстави для стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3 % річних за невиконання грошового зобов»язання відсутні.
Що стосується посилань позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідачка не виконує рішення суду, то ці доводи суд також до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з відповіді ВДВС та підтверджується відповідними судовими рішеннями та постановою державного виконавця, з 15.08.2008 року відповідачка не є стороною (боржником) у виконавчому провадженні в зв»язку з заміною її на боржника ОСОБА_3, виконання рішення суду відбувалось шляхом звернення стягнення на квартиру.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до положень ст.88 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,15,60,61,88,209,212-215 ЦПК України, ст.625 ЦК України, суд, -
ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення суми відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: