01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
13.04.09 р. № 14/410
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії НОМЕР_1 від 11.12.1996 року,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року (підписане 01.12.2008 року),
у справі №14/410 (суддя Іваницький О.Т.),
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Марганець Дніпропетровської області,
до дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ», смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області,
про стягнення 34 353,16 грн., -
встановив:
10.10.2007 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1(позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»(відповідач) з позовом про стягнення 34 353,16 грн. (а.с. 3-6, т. 1).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410 у позові суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»про стягнення 34 353,16 грн. відмовлено повністю (а.с. 108-111, т. 1).
При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши наявність у відповідача обумовленої договором площі для збирання врожаю позивачем, відсутність акту про порушення відповідачем умов договору, неналежне виконання самим позивачем зобов'язань по договору, відсутність доказів протиправності дій відповідача та відсутність у відповідача грошових коштів для своєчасного розрахунку з позивачем, керуючись ст. ст. 202, 203, 207, , 215, 237, 244, 245, 246, 525, 526, 546, 549, 610, 614 ЦК України, відмовив в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410 повністю та прийняти нове рішення у справі №14/410, яким задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача на користь позивача 14 175,00 грн. -суму штрафу за несвоєчасний розрахунок, 154,92 грн. -суму пені, 23,24 грн. -три проценти річних, 20 000,00 грн. -суму штрафу за надання меншої площі, 343,53 грн. -державного мита, 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови договору, а саме: п. 1.1. договору -не надано обумовленої площі для збирання врожаю позивачем, та п. 3.2. договору - не здійснено оплату в обумовлені договором строки, що є порушенням вимог ст. ст. 525, 626, 624, 629 ЦК України та умов договору та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої договором, у вигляді: стягнення штрафу за несвоєчасний розрахунок, пені, 3-х відсотків річних та штрафу за надання меншої площі для збирання врожаю позивачем.
При цьому, позивач вважає договір дійсним, оскільки він виконувався сторонами.
У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що договір від 06.08.2008 року є неукладеним, оскільки директор ОСОБА_2. його не підписував і нікого не уповноважував на його підписання.
Також, відповідач вважає недоведеним позивачем факт відсутності у відповідача обумовленої договором площі у 250 га, про що свідчить відсутність акта про порушення, передбаченого п. 4.9. договору.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року у справі №14/410 апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
Згідно звіту про сівбу ярих зернових культур на 01.06.2008 року відповідачем з початку весняної сівби було посіяно, зокрема, ячменю ярого 625,1 га (а.с. 54, т. 1), а згідно звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт на 01.08.2008 року відповідачем було скошено озимих та ярих зернових і зернобобових культур на площі 368 га (а.с. 53, т. 1).
Матеріали справи містять договір від 06.08.2008 року (договір, а.с. 84, т. 1), який від відповідача підписаний ОСОБА_2.
Згідно умов вказаного договору позивач зобов'язувався надати відповідачеві послуги по збиранню ранніх зернових культур прямим комбайнуванням на полях замовника площею 205 га чистих від каміння, бур'янів і частин сільгосптехніки по обробці ґрунту комбайном Джон Дір 9640 ШТ8 на паливі відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.2. договору позивач надає послуги за умови, що площа полів відповідача, яка надається для збирання ранніх зернових культур позивачем, складає не менше 250 га.
Договорами оренди землі (т. 2, а.с. 19-210, т. 3, т. 4, т. 5), укладеними 11.04.2007-13.04.2007 року між відповідачем та фізичними особами -власниками земельних ділянок, підтверджується, що відповідач орендував земельні ділянки на території Василівської сільської ради загальною площею більше ніж 250 га.
З довідки Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області №166 від 07.05.2008 року вбачається, що відповідач користувався на території Василівської сільської ради землями загальною площею 1 006,48 га (а.с. 55, т. 1).
З моменту прибуття комбайна позивача на територію відповідача і до його вибування, замовник приймає комбайн і інше майно позивача, необхідне для надання послуг за даним договором, на відповідальне зберігання згідно акту приймання-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. При вибуванні комбайна і іншого майна позивача, уповноважені представники сторін складають і підписують акт прийому-передачі (п. 2.1. договору).
Згідно акту прийому-передачі на відповідальне зберігання від 07.08.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання зернозбиральний комбайн Джон Дір 9640 WTS та зернову жатку моделі 622R (а.с. 58, т. 1), а згідно акту прийому-передачі від 13.08.2008 року з відповідального зберігання відповідач повернув позивачеві вказаний комбайн (а.с. 56, т. 1).
Пунктом 2.7. договору сторони встановили, що надані послуги щодня оформлюються актом прийому-здачі наданих послуг, який підписують уповноважені представники сторін і завіряють печаткою.
З актів прийому-здачі наданих послуг від 08.08.2008 року, від 09.08.2008 року, від 10.08.2008 року та від 11.08.2008 року вбачається, що позивачем надано відповідачеві послуг по збиранню зернових культур на загальній площі 81 га (а.с. 8-11 відповідно, т. 1). Про зазначене також свідчить остаточний акт прийому-здачі наданих послуг від 12.08.2008 року (а.с. 12, т. 1).
Сторонами визначено, що вартість за надані послуги складає 350 грн. за один га (п. 3.1. договору).
Згідно остаточного акта прийому-здачі наданих послуг від 12.08.2008 року загальна вартість наданих послуг склала 28 350,00 грн. (з урахуванням ПДВ).
Пунктом 3.2. договору встановлено: строк оплати: протягом 5 календарних днів на підставі рахунку позивача після завершення надання послуг.
13.08.2009 року представник відповідача отримав від позивача рахунок №12/1 від 12.08.2008 року на оплату наданих останнім послуг на суму, яка вказана в остаточному акті прийому-здачі наданих послуг від 12.08.2008 року, - 28 350,00 грн. (а.с. 13, т. 1). Тобто строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг сплив 18.08.2008 року.
Відповідач 29.08.2008 року платіжним дорученням №685 здійснив оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі (а.с. 14, т. 1).
Згідно п. 4.1. договору за невиконання або часткове виконання п. 3.2. договору відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 50% від загальної суми наданих послуг, який оплачується протягом 5 днів з дати порушення зобов'язань, визначених п. 3.2. договору, а згідно п. 4.2. при невиконанні п. 4.1. договору відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожний календарний день прострочення.
У разі порушення п. 1.2. договору, а саме надання відповідачем позивачеві площі для надання послуг по збиранню врожаю менше 250 га, відповідач сплачує позивачеві штраф у сумі 20 000,00 грн. (п. 4.4. договору).
Пунктом 4.9. сторони встановили, що випадки порушення зобов'язань за даним договором, вказані в п. п. 2.1.-2.9., підтверджуються актом про порушення, складеним позивачем з участю 3-х незацікавлених осіб.
Матеріали справи містять звіти про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт на 01.09.2008 року, на 01.11.2008 року та на 01.12.2008 року (а.с. 9, 10 та 11 відповідно, т. 2), з яких вбачається, що відповідачем усього за 2008 рік скошено озимих та ярих зернових і зернобобових культур на загальній площі 1 127 га.
Підставами для звернення до суду стало, на переконання позивача, невиконання відповідачем належним чином умов договору щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт та надання відповідачем площі для виконання робіт меншої, ніж передбачено договором, що тягне за собою застосування штрафних санкцій, передбачених умовами договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень керівника відповідача ОСОБА_2. (а.с. 94-95, т. 1), договір про надання послуг від 06.08.2008 року він не підписував, з його умовами не знайомий, не знав про його існування та не визнає вказаний договір, а у своєму відзиві відповідач стверджує, що даний договір є неукладеним. Однак, з такими твердженнями суд апеляційної інстанції погодитись не може виходячи з наступного.
Договір про надання послуг від 06.08.2008 року від відповідача було підписано ОСОБА_2., який згідно довідки №53 з ЄДРПОУ (а.с.с 35) є керівником підприємства відповідача.
Відповідач не звертався ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису у договорі про надання послуг від 06.08.2008 року ОСОБА_2. або іншій особі, а також матеріали справи не містять відомостей щодо визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що в остаточному акті прийому-здачі наданих послуг від 12.08.2008 року (а.с. 12) та рахунку №12/1 від 12.08.2008 року, згідно якого здійснювалась оплата (а.с. 13), вказано як підставу їх складання та підписання саме договір про надання послуг від 06.08.2008 року. Згадані акт та рахунок були підписані відповідачем в особі ОСОБА_2.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надав позивачеві площі для збирання врожаю, прийняв техніку позивача на зберігання, підписав акти виконаних робіт та сплатив грошові кошти за виконані роботи, тобто своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт укладення та реального виконання сторонами договору про надання послуг від 06.08.2008 року.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що договір про надання послуг від 06.08.2008 року є укладеним та виконувався сторонами, а тому посилання відповідача на його неукладення є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно актів прийому-здачі наданих послуг від 08.08.2008 року, від 09.08.2008 року, від 10.08.2008 року та від 11.08.2008 року позивач надав відповідачеві послуги по збиранню зернових культур на загальній площі 81 га на суму 28 350,00 грн.
Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що строк оплати: протягом 5 календарних днів на підставі рахунку позивача після завершення надання послуг.
13.08.2009 року позивач надав відповідачеві рахунок №12/1 від 12.08.2008 року на оплату наданих ним послуг на суму, яка вказана в остаточному акті прийому-здачі наданих послуг від 12.08.2008 року, - 28 350,00 грн.
Однак, відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі лише 29.08.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням №685, тобто з простроченням на 10 календарних днів (з 19.08.2008 року по 28.08.2008 року).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за невиконання або часткове виконання п. 3.2. договору відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 50% від загальної суми наданих послуг, який оплачується протягом 5 днів з дати порушення зобов'язань, визначених п. 3.2. договору.
Тобто, якщо сума наданих послуг становить 28 350,00 грн., то сума штрафу за несвоєчасне перерахування грошових коштів відповідачем позивачеві повинна становити 14 175,00 грн., і яку просить стягнути позивач.
Згідно п. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 14 175,00 грн. штрафу, передбаченого п. 4.1. договору.
Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зменшити розмір штрафу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Крім цього, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства України, факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання лише на 10 календарних днів, сплата відповідачем грошових коштів за надані позивачем послуги в повному обсязі та скрутне матеріальне становище відповідача (довідка про наявність грошових коштів на рахунку №235 від 19.11.2008 року), суд апеляційної інстанції зменшує розмір штрафу, передбаченого п. 4.1. договору, до 10% від загальної суми наданих послуг, тобто до 2 835,00 грн.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 154,92 грн. пені на підставі п. 4.2. договору, згідно якого при невиконанні п. 4.1. договору відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожний календарний день прострочення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє позивачеві у задоволенні вказаної вимоги, оскільки нарахування пені, тобто господарської санкції як способу забезпечення зобов'язань, на суму штрафу, який також є господарської санкцією, протирічить чинному законодавству України.
У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23,24 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 20 000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.4. договору виходячи з наступного.
Пунктом 4.4. сторони встановили, що у разі порушення п. 1.2. договору відповідач сплачує позивачеві штраф у сумі 20 000,00 грн., а згідно п. 1.2. договору позивач надає послуги за умови, що площа полів відповідача, яка надається для збирання ранніх зернових культур позивачем, складає не менше 250 га.
Матеріали справи містять довідку Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області №166 від 07.05.2008 року про те, що відповідач користувався на території Василівської сільської ради землями загальною площею 1 006,48 га та договори оренди землі, укладені 11.04.2007-13.04.2007 року між відповідачем та фізичними особами -власниками земельних ділянок, згідно яких відповідач орендував земельні ділянки на території Василівської сільської ради загальною площею більше ніж 250 га. Отже, на момент виникнення правовідносин між сторонами у відповідача була в наявності земельна ділянка площею більше, ніж 250 га.
Згідно звіту про сівбу ярих зернових культур на 01.06.2008 року відповідачем з початку весняної сівби було посіяно, зокрема, ячменю ярого 625,1 га, а згідно звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт на 01.08.2008 року відповідачем було скошено озимих та ярих зернових і зернобобових культур на площі 368 га. Тобто відповідач мав обумовлені договором площі для збирання врожаю (625,1 га. -368,0 га = 257,1 га).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження надання позивачеві земельної ділянки площею більше 250 га для збирання врожаю, як то передбачено п. 1.2. договору.
Крім цього, з оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. штрафу відповідно до п. 4.4. договору стала відсутність акту про порушення, передбаченого п. 4.9. договору, але колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Пунктом 4.9. договору сторонами передбачено, що випадки порушення зобов'язань за даним договором, вказані в пунктах 2.1.-2.9., підтверджуються актом про порушення, складеним позивачем за участю 3-х незацікавлених осіб. Отже, сторонами чітко визначено випадки складання акта про порушення, а саме у визначених пунктами 2.1-2.9. договору випадках.
Однак, штраф у розмірі 20 000,00 грн. встановлено за порушення відповідачем саме п. 1.2. договору, підтвердження порушення якого шляхом складання відповідного акта п. 4.9. договору сторонами не передбачено, а тому висновок суду першої інстанції про необхідність при ненаданні відповідачем позивачеві площі, обумовленої п. 1.2. договору, складати відповідний акт не відповідає умовам договору, укладеного між сторонами.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що відповідачем не доведено в порядку ст. 33, 34 ГПК України факту надання позивачеві земельної ділянки площею не менше 250 га, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача передбаченого п. 4.4. договору штрафу підлягає задоволенню.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення штрафу за несвоєчасний розрахунок на підставі п. 4.1. договору у розмірі 10% у сумі 2 835,00 грн., стягнення штрафу у сумі 20 000,00 грн. за надання земельної ділянки площею менше 250 га. на підставі п. 4.4. договору та стягнення 3% річних у сумі 23,24 грн.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410, і, відповідно, до прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України апеляційним господарським судом здійснено перерахунок судових витрат.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»про стягнення 34 353,16 грн. задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»про стягнення 34 353,16 грн. в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу на підставі п. 4.1. договору, стягнення штрафу у сумі 20 000,00 грн. на підставі п. 4.4. договору та стягнення 3% річних скасувати.
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення штрафу на підставі п. 4.1. договору, стягнення штрафу у сумі 20 000,00 грн. на підставі п. 4.4. договору та стягнення 3% річних задовольнити.
4. Стягнути з дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код за ЄДРПОУ НОМЕР_2) 2 835,00 грн. штрафу на підставі п. 4.1. договору, 20 000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.4. договору, 23,24 грн. 3%річних, 228,45 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 114,22 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 78,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В решті рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року у справі №14/410 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Софіївська»товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»про стягнення 34 353,16 грн. залишити без змін.
6. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні виконавчі документи.
7. Справу №14/410 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Жук Г. А.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки 21.04.09