Іменем України
28.01.09 Справа №22/147/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Кричмаржевський В.А.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників
позивача: Вєтрова М.В., довіреність № 157 від 01.07.2008р.;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № ВКР 091999 від 28.08.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/147/08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2008р. у справі № 22/147/08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ», м. Запоріжжя
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя
про: стягнення суми
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2008р. у справі № 22/147/08 (суддя Скиданова Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ», м.Запоріжжя 28 845,00 заборгованості за договором, 452,98 грн. збитків від інфляції, 168,98 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст. ст. 525, 526, 530,762 ЦК України, ст. ст.193, 625 ГК України та мотивовано тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання і за період дії договору з 19.04.2008 року по 19.06.2008 року повинен сплатити заборгованість за договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Господарський суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано нарахував відповідачу орендну плату з 19.06.2008 року по 18.07.2008 року, тобто після затоплення, яке унеможливило користування відповідачем орендованим приміщенням та у задоволенні позову в цій частини позову суд відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2008 року у справі № 22/147/08 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати за суборенду за період: 19.06.2008 року -18.07.2008 року, а також стягнення збитків від інфляції в сумі 421,76 грн., 3% річних в сумі 180,62 грн. Просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач вважає, що рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що висновок суду щодо необґрунтованості нарахування позивачем орендної плати за період з 19.06.2008 року по 18.07.2008 року в сумі 17 422,50 грн. з тих підстав, що не були завершені роботи по електричному забезпеченню другого поверху, не забезпечувався належний санітарний стан приміщення та його охорона, не працював ескалатор на другий поверх є безпідставним. Також не доведеними і не підтвердженими матеріалами справи є твердження про те, що відповідно до акту б/н від 19.06.2008р. мало місце затоплення другого поверху, яке унеможливило користування приміщення. Жодного доказу наявності вищевказаних порушень відповідачем не надано. Акти, складені відповідачем є односторонніми та не є належними доказами у даній справі. Позивач стверджує, що протягом дії договору суборенди № 26/1-08К від 19.04.2008р. жодних повідомлень про неналежний стан приміщення та неможливість користуватися ним від відповідача не надходило. Відповідач у спірний період користувався орендованими приміщеннями, в яких знаходилось його майно. Таким чином, на думку позивача, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з суборендної плати в сумі 17 422,50 грн. за період користування: 19.06.2008 року - 18.07.2008 року, а також стягнення збитків від інфляції в сумі 421,76 грн., 3 % річних в сумі 180,62 грн., є необґрунтованим, незаконним і таким, що суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи. Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, які викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. СПД ОСОБА_1 стверджує, що після передачі приміщення в користування продовжувались електроремонтні роботи, що підтверджується листом від 25.04.2008р. Відповідач також зазначає, що позивач відмовлявся отримувати листи про запрошення для складання акту про затоплення, в результаті чого і не був присутній при складанні зазначеного акту. Акт підписаний не тільки суборендарем одноособово, а трьома суборендарями, які здійснюють підприємницьку діяльність в тому ж приміщенні, де відбулось затоплення. Суд першої інстанції при винесенні рішення вірно встановив, що відповідач не мав змоги здійснювати підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні в період з 19.06.2008р., оскільки в результаті затоплення були пошкоджені меблі, для реалізації яких і використовувалось орендоване приміщення. Такий висновок суду зроблений на підставі наданих відповідачем доказів, а саме: акту про затоплення, листів на ім'я керівника орендаря, акту дефектації виробника меблів СПД ОСОБА_3 від 27.06.2008р., квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 10.06.2008р. 6 952,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 26.06.2008р. на суму 8 553,00грн. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2008 року у справі № 22/147/08 залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2008 року у справі № 22/147/08 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 28.01.2009 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 123 від 28.01.2009 року справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.
За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ» та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір суборенди частини нежилого приміщення № 26/1-08К.
Відповідно до умов договору орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове оплатне користування частину приміщення загальною площею 150 (сто п'ятдесят) кв.м. у нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке Шосе 30А.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і продовжує свою дію протягом двох календарних місяців. Після закінчення строку дії договору, вказаного у пункті 4.1 і при відсутності заперечень з боку орендаря даний договір пролонгується на кожний наступний календарний місяць, при цьому загальний строк дії договору не може перевищувати одинадцять календарних місяців (п 4.2. договору).
Матеріалами справи встановлено, що за відсутності заперечень орендаря, даний договір пролонгувався.
Умовами п.5.2., 5.3 договору передбачено, що плата за суборенду по договору сплачується суборендарем шляхом попередньої оплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря в національній валюті України - гривні. Плата за перший та останній місяці суборенди сплачується суборендарем не пізніше наступного дня після підписання договору.
Пунктом 5.3. договору встановлена місячна плата за суборенду по договору - 17 422,50грн. в т.ч. ПДВ: 2 903,75 грн.
Плата за суборенду нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі та до дня фактичного повернення суборендарем об'єкту суборенди (п.5.4 договору).
19.04.2008р. сторони за договором підписали акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору суборенди нежитлового приміщення № 26/1-08 К від 19.04.2008р., у якому зазначається, що нежитлове приміщення знаходиться в належному задовільному стані.
Платіжним дорученням № 3 від 15.07.2008 року (а.с. 18), підтверджується часткова оплата відповідачем за суборенду у сумі 6 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що суборендар, користуючись орендованим приміщенням, не виконував свої зобов'язання за договором суборенди не в повному обсязі сплачував орендну плату за період з 19.04.08р. по 18.07.08р., тому товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості з оплати за суборенду приміщення за період з 19.04.2008 року по 19.07.2008 року у сумі 46 267,50 грн., витрати від інфляції в сумі 874,74грн., 3% річних в сумі 349,60 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто, як встановлено у п.5.1 договору у строк до 15 числа поточного місяця за наступний місяць.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів виконання в повному обсязі та у строк зобов'язання за договором по оплаті за суборенду приміщення відповідач не надав.
Доводи відповідача щодо факту неможливості використовувати орендоване приміщення в період з 19.06.2008р. по 18.07.2008р. та щодо необґрунтованого нарахування орендної плати за цей період спростовуються наступним.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували факт неможливості використання орендованого приміщення в період з 19.06.2008 року по 18.07.2008 року чи доказів перешкоди у користуванні цими приміщеннями.
Апеляційним господарським судом встановлено, що фактично роботи по електричному забезпеченню другого поверху будівлі за адресою м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30а, були проведені в повному обсязі відповідно до ДБН та СНіП, що підтверджується договором оренди від 28.12.2007 року між ТОВ «Кит Інвест» та ТОВ «Фоззі-Січ», актом приймання-передачі б/н від 03.01.2008 року до договору оренди від 28.12.2007 року (а.с. 47), актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у м. Запоріжжі по вул. Хортицьке шосе,32, зареєстрованим 12.12.2007р. у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ( а.с.74).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем забезпечений належний рівень охорони вказаної будівлі торгівельного центру, що підтверджується наявністю додаткової угоди від 25.03.2008р. до договору на централізовану охорону зі спеціальним охоронним підприємством ТОВ «ВенБест» № 188-ОП від 11.06.2007 року (а.с.79).
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини 3 статті 767 ЦК України, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Підписавши акт приймання передачі нежилого приміщення від 19.04.2008р. (а.с. 15), у якому вказано, що приміщення знаходиться в належному задовільному стані, відповідач погодився з тим, що об'єкт переданий йому в належному стані.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про затоплення приміщення та пошкодження меблів, і внаслідок чого неможливості реалізовувати товар, що призвело до неможливості користуватися орендованим приміщенням за призначенням, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до положень частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2008 року у справі № 28/382/08 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Січ» (м. Запоріжжя) про стягнення шкоди залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2008 р. у справі №28/382/08, яким встановлено, що позивач, всупереч вимог статті 33 ГПК України, не довів та документально не підтвердив спричинення йому шкоди саме внаслідок затоплення орендованого приміщення. Акт від 19.06.08р., на який посилається відповідач, не визнаний належним доказом затоплення приміщення та спричинення у зв'язку з цим збитків у справі № 28/382/08.
Не є цей акт і належним доказом неможливості користування відповідачем орендованим приміщенням. Як вбачається з даного акту, в орендованому приміщенні знаходились меблі відповідача. Належних доказів звільнення приміщення у зв'язку з неможливістю користування ними відповідач не надав. Інших доказів, які б свідчили про неможливість користування орендованими приміщеннями в матеріалах справи відсутні. Крім того, якщо якість переданого в суборенду приміщення не відповідала вимогам договору і своєму призначенню, то відповідач відповідно до ст.784 ЦК України мав право вимагати розірвання договору. Але останній не звертався до позивача з вимогою про розірвання договору.
До того ж, закон не ставить обов'язок сплати орендних платежів у залежність від результатів підприємницької діяльності орендаря. Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України орендна плата справляється за користування орендованим майном, а не за результатами використання орендарем цього майна у підприємницькій діяльності.
Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті за суборенду приміщення за період з 19.04.2008 року по 19.07.2008 року у сумі 46 267,50 грн. нормативно та документально обґрунтовані, і тому підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на ч. ч. 4 та 6 статті 762 ЦК України, у яких передбачено зменшення плати та звільнення від неї за час, протягом якого майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які він не відповідає, спростовуються вищевикладеним.
Відповідно, в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів також не може погодитися з висновком суду з огляду на таке.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання у спірний період, бо доказів оплати за суборенду спірного приміщення у строк і у встановленому розмірі останній всупереч ст.ст.33, 34 ГПК України суду не надав.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, наданий позивачем по справі, колегія суддів погоджується з останнім, вважає нараховану відповідачеві суму втрат від інфляції у розмірі 874,74 грн. нормативно обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, і таким чином такою, що підлягає задоволенню.
Проаналізувавши розрахунок суми 3% річних, колегія суддів встановила, що позивач припустився помилки у розрахунку цієї суми.
Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою сумою до стягнення 3% річних у розмірі 314,96 грн.
Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької області не повністю з'ясував усі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, яке враховуючи наведені обставини, слід частково скасувати.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ», м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2008р. у справі № 22/147/08 скасувати частково.
Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2008р. у справі № 22/147/08 викласти у наступній редакції:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Січ», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 31953106)- 46 267,50 грн. суми заборгованості за договором, 874,74 грн. - суми збитків від інфляції; 314,96 грн. - суми 3% річних; 474,57 грн. державного мита; 117,91 грн. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу.
3.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.
Кричмаржевський В.А.