Провадження № 2/582/1/15
Справа № 582/134/14-ц
Копія
"23" липня 2015 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яковенко Н.М.
за участю секретаря Климась С.В.
з участю позивача ОСОБА_1Л
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ
До Недригайлівського районного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Свою заяву обґрунтовує тим, що перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який рішенням Неригайлівського районного суду від 15 лютого 2013 року розірвано. На час укладення шлюбу ОСОБА_2 мав у власності житловий будинок, який належав йому на підставі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки майно, належне відповідачу за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат обох з подружжя, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по вул. Чапаєва №3 в смт. Недригайлів Сумської області.
В ході судового розгляду позивач уточнила свій позов, та просила суд замість визнання права власності на частку у спільній сумісній власності, стягнути з відповідача її компенсацію, тобто половину вартості поліпшень в розмірі 92 250 грн, на підставі експертного висновку від 03 квітня 2015 року № 45.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали, вважають його необґрунтованим та просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Також просили не брати до уваги висновок судової будівельної експертизи № 45 від 03 квітня 2015 року, оскільки при його складанні експерт припустився ряду помилок, зокрема не взяв до уваги, що прибудова до житлового будинку на час укладення шлюбу вже була побудована, а тому його висновок щодо розміру частки поліпшень є помилковими. Клопотання про проведення повторної експертизи для визначення вартості будинку та вартості поліпшень не заявляли.
Суд, заслухавши позицію сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, шо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 серпня 1995 року уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії І-БП №267768 (т.1, а.с.9). Під час шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-БП № 334817 (т. 1, а.с.10).
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 15 лютого 2013 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1, а.с.11).
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 11 вересня 2014 року проведено поділ спільного майна подружжя (т.2, а.с. 87-89).
Згідно з ст. 22 КпШС України, який був чинний на час укладення шлюбу між сторонами, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частина 1 ст. 24, цього ж кодексу визначала, що, майно яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Відповідно до ст. 25 цього ж кодексу якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Аналогічні положення містяться в Сімейному кодексі України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Виходячи з аналізу вищезаначених норм, можливо прийти до висновку, що якщо суд визнає майно, яке за час шлюбу збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя, то поділу між ними підлягає це майно в повному обсязі, а частки майна дружини та чоловіка мають бути рівними (крім випадків, передбачених ч.2.3.ст. 70 СК України).
Судом також встановлено, що на час укладення шлюбу ОСОБА_2 мав у власності житловий будинок по вул. Чапаєва,3 в смт.Недригайлів Сумської області, який належав йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 вересня 1994 року (т. 1, а.с.13-14).
Сторони проживали в даному будинку та за час шлюбу власними коштами та працею, ремонтували його, таким чином, будинок якісно значно змінився. Зокрема в будинку замінено дах, електропроводку, демонтовано піч, замінено котел, встановлено нові перегородки між кімнатами, встановлено ванну, унітаз, зроблено водопостачання та водовідведення, встановлені пластикові вікна, проведено внутрішнє оздоблення в будинку та інших будівлях зроблена свердловина та нова огорожа домоволодіння, тощо.
Ці обставини визнаються сторонами, тому відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК не підлягають доказуванню. Так зокрема, у запереченні на позов, щодо якого не заперечувала і позивач, відповідач зазначив всі види ремонтних робіт та витрачених матеріалів які були проведені за час шлюбу спільною працею та за рахунок спільних коштів (т. 1, а.с.38-39).
В даній справі було призначено та проведено дві судових будівельно-технічних експертизи. Висновок №24\14 від 25 червня 2014 року (т.1, а.с.72-104) суд вважає необґрунтованим та таким, що викликає сумнів у його правильності (зокрема вартість будинку з поліпшеннями нижча, ніж вартість будинку до поліпшень, вартість поліпшень не визначено взагалі), у зв'язку з чим було призначено та проведено повторну експертизу №45 від 03 квітня 2015 року, яку суд покладає в основу рішення (т.2, а.с. 2-32).
На підставі заперечення на позов, при проведенні повторної судової будівельно-технічної експертизи у відповіді на питання 3, яке сформульоване за клопотанням відповідача, зазначено, що розмір частки поліпшень проведених спільними зусиллями та за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у домоволодінні по вул. Чапаєва у смт. Недригайлів Сумської області згідно переліку поліпшень, вказаних у запереченні на позов складає 29\100.
Відповідно частка позивача у спірному домоволодінні мала б становити 145\1000, що в сенсі ч. 1 ст. 24 КпШС та ст. 62 СК не є істотним збільшенням його вартості, а тому відсутні підстави для визнання будинку об'єктом спільної сумісної власності.
Разом з тим позивачка не позбавлена права отримати компенсацію своєї частки невід'ємних поліпшень в спірному будинку, які були здійснені в шлюбі за спільні кошти та спільною працею подружжя та залишаються у власності відповідача.
Позивачка в процесі розгляду справи уточнила позовні вимоги з урахуванням висновку судової будівельної експертизи № 45 та просила суд стягнути половину вартості частки поліпшень у спірному майні та при визначенні розміру компенсації виходила із половини вартості, що зазначена у експертному висновку у відповіді на 2 питання, а саме 92 250 грн., яке було поставлене на вирішення експерту за клопотанням позивача. Разом з тим, розмір цієї частки та її вартісного вираження суттєво різниться з розміром частки поліпшень, що визначена експертом у 3 питанні, а саме 40,75 % від ринкової вартості домоволодіння проти 29\100 (т. 2, а.с. 23).
При допиті експерта в судовому засіданні встановлено, що експерт при наданні відповіді на 2 питання у висновку експертизи припустився помилки щодо визначення площі в будинку, яка виникла через неточність, допущену працівниками БТІ, а саме: в оціночному акті внутрішніх обмірів та розрахунків площ по літері А з реєстрацією змін станом на 1991 рік загальна площа будинку зазначена 49,42 м2, замість 69,1 м2. Разом з тим експерт дав повні та вичерпні роз'яснення свого висновку, відповідно до яких у випадку коли не брати до уваги збільшення площі будинку, частка поліпшень у будинку становитиме близько 28,5 %. Найбільш точним розрахунком вартості поліпшень є відповідь на третє питання, яке розраховане затратним методом на підставі тільки заперечення на позов відповідача, в якому відповідач зазначив перелік всіх проведених робіт.
Оскільки, не зважаючи не незгоду відповідача та його представника з зазначеним висновком, клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи від них не надійшло, визначаючи розмір компенсації позивачу, суд покладає в основу рішення відповіді на 1 та 3 питання висновку експерта № 45 від 03 квітня 2015 року (а.с. 2-44) та визначає, що розмір частки позивача становить 145/1000 від вартості спірного домоволодіння.
Вартісне вираження частки поліпшень визначено в експертному висновку на а.с. 22, т. 2 та становить 164 983 грн. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 82491 грн. 50 коп.
При подачі позовної заяви позивач сплатила судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп. В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 92 250 грн, а тому з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 678 грн. 90 коп. (922,5 грн. - 243,6 грн.)
Позивач просила суд стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, у тому числі за проведення двох експертиз, та на підтвердження своїх вимог подала до суду квитанцію про оплату судової будівельної експертизи від 13 березня 2015 на суму 6500 грн. (т. 2, а.с. 85) та рахунок № 17 від 08.04.2014 р. на суму 3430 грн. (т. 2, а.с. 86).
Суд не може взяти до уваги вимогу про стягнення з відповідача судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи на суму 3430 грн., оскільки ці витрати не підтверджені належними доказами: наданий рахунок вартості експертизи не містить належних реквізитів банку, які б свідчили про його оплату.
Таким чином, судові витрати позивача загалом складають 7422,5 грн.
Враховуючи принцип пропорційності, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судових витрат на загальну суму 6637 грн 28 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 223, 292,294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки смт. Недригайлів Сумської області, вул. Чапаєва, 3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, 82 491 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки смт. Недригайлів Сумської області, вул. Чапаєва, 3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, 6 637 грн. 28 коп. понесених нею судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки смт. Недригайлів Сумської області, вул. Чапаєва, 3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, недосплачений судовий збір на користь держави в розмірі 678 грн. 90 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко