"20" січня 2011 р.справа № 2а-1604/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Суховарова А.В. Нагорної Л.М.
при секретарі судового засідання: Близнюк Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону Дорожньо-патрульної служби Відділу Державтоінспекції з обслуговування м. Дніпропетровська - ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року, якою відмовлено позивачу в задоволенні позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та провадження по справі закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення.
Апелянт не погоджується з постановою суду першої інстанції, вважає її незаконною, оскільки вона винесена з порушенням норм чинного законодавства. Посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем, всупереч ч.2 ст.71 КАС України, не надано фото або відео доказів порушення позивачем ПДР України; що інспектор категорично відмовився вказати в протоколі данні вказаного позивачем свідка, пасажира транспортного засобу, який також був присутній в судовому засіданні і надав пояснення, що позивач не порушував ПДР України, що в момент вказаного в протоколі повороту, на перехресті ніяких пішоходів, яким би водій міг створити перешкоди в русі, не було.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, інші сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови, не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 31 березня 2010 року винесеною інспектором дорожньо-патрульної служби батальйону Дорожньо-патрульної служби Відділу Державтоінспекції з обслуговування м. Дніпропетровська - ОСОБА_2, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.6).
В протоколі серія АЕ 321686 від 31 березня 2010 року зазначено, що 31 березня 2010 року о 08 год.55 хв., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Хюндай таксон", державний номер НОМЕР_1 по вул. Авіаційній в м. Дніпропетровську, повертаючи ліворуч на пр. Петровського, не надав дороги пішоходу, який переходив проїзну частину на яку він повертав, чим порушив пункт 16.2 Правил дорожнього руху України (а.с.7).
В протоколі позивач зазначив, що з порушенням не згоден.
Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до якої і був притягнутий позивач.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В порушення вищевказаної вимоги закону відповідачем по справі не надано належної оцінки поясненням позивача та показанням свідка, що безпосередньо знаходився в автомобілі позивача та дорожній обстановці, також інспектором не було відібрано пояснень у пішохода, якого не пропустив позивач рухаючись на автомобілі.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є протиправність та винність особи, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст. 268 КУпАП відповідачем не надано доказів, на підставі яких була б встановлена наявність саме в діях позивача склад правопорушення, яке передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач, звернувшись із позовом до суду 19.04.2010 року (а.с.8), пропустив строк звернення до адміністративного суду і не навів поважних причин пропуску. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Примірник постанови в справі про адміністративне правопорушення позивач отримав 31.03.2010 року, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в постанові (а.с.6). Згідно зі ст. 100 КАС України в редакції чинній на час розгляд справи, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна зі сторін. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем надані заяви з проханням врахувати строки оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення при розгляді даної адміністративної справи (а.с.14,15,16).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року та задоволення апеляційної скарги позивача.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала складена 24 січня 2011 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Л.М. Нагорна