Справа № 2-а/1970/876/11
"27" квітня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:
головуючого судді Жука А.В.
суддів: Осташа А.В.
ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області про зобовязання вчинити певні дії та стягнення заборгованості із заробітної плати,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), Міністерства фінансів України (далі - відповідач 2), Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України (далі - відповідач 3), територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області (далі -відповідач 4) про зобовязання вчинити певні дії та стягнення на її користь 157416,45 гривень - недоплаченої заробітної плати.
11 квітня 2011 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог в частині суми позову, в якій вона просить стягнути на її користь 265975,97 гривень недоплаченої заробітної плати.
Відповідно до ст. 137 КАС України Позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилась, 11.04.2011 надала суду заяву від, в якій просить справу слухати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з врахуванням збільшення позовних вимог.
08 квітня 2011 року від Міністерства фінансів України надійшло заперечення на позовну заяву, в якому відповідач 2 просить відмовити у позові до Міністерства фінансів України і справу слухати без участі представника Міністерства фінансів України.
11 квітня 2011 року від Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України надійшло пояснення, в якому відповідач 3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України у повному обсязі та просить суд слухати справу без представника Державного казначейства України.
27 квітня 2011 року від Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області надійшло клопотання, в якому відповідач 1 та відповідач 4 просять відмовити у задоволенні позовних вимог до Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області у повному обсязі та просять суд слухати справу без представника Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Пунктом 10) частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмове провадження це розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, позивач працює на посаді судді Підволочиського районного суду Тернопільської області з 18.03.1994 по даний час, що підтверджується довідкою Підволочиського районного суду №1361/11 від 21.03.2011 (а.с. 15).
Згідно частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Закону України «Про судоустрій України»від 7 лютого 2002 року № 3018-III (чинної на момент подачі позову) розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений. Даний Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою.
Визначальним актом, який регулює питання оплати праці суддів є Закон України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-XII. Даний Закон встановлює гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян у редакції, яка діяла до внесення змін підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 N107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Визначення законом саме такого співвідношення означає забезпечення справедливої оплати праці голів судів і суддів, не допускає невиправданих диспропорцій.
Відповідно до статті 130 Конституції України від 28 червня 1996 року, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Отже, фінансування на утримання суддів здійснюється з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надано зворотню дію в часі - набрання чинності з 1 червня 2005 року.
Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови КМУ № 514, посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови - 13,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Зі змісту п. 5 даної постанови вона набирає чинності з 01.01.2006 року.
21.12.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. N 510, 512, 513, 514, 516, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 27, ст. 1545, ст. 1547, ст. 1548, ст. 1549, ст. 1551, ст. 1553, ст. 1554, ст. 1555, ст. 1556, ст. 1557, ст. 1558, ст. 1559, N 34, ст. 2081, N 35, ст. 2118, N 43, ст. 2713, N 44, ст. 2772, N 46, ст. 2893), від 3 вересня 2005 р. N 865 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 36, ст. 2195) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року»крім іншого, постанову КМУ № 865, доповнено п. 4.1, відповідно до якого, установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 змінено також редакцію п. 5 постанови КМУ № 865, де зазначено, що умовою набрання чинності постанови N 865 є втрата чинності указів Президента від 10.07.95 N 584, від 19.09.96 N 856, від 05.03.2002 N 220, від 25.11.2002 N 1061, ст. ст. 3 та 4 Указу Президента від 11.12.2002 N 1150, абз. 1 ст. 1 Указу Президента від 23.02.2002 N 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя).
Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами, згідно ч. 1 ст. 126 Конституції України, Конституція та закони повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів, а згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови КМ N 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці суддів». Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 у частині визнання та скасування п. 4-1 постанови КМУ N 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці суддів»залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865»та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з мотивувальних частин вищезазначених судових рішень, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»офіційно оприлюдненні на офіційному веб-порталі судової влади України та які відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи, суди визнаючи незаконними та скасовуючи окремі положення постанов КМУ № 865, 1243 та 1310 виходили з того, що дані частини нормативно-правових актів, якими встановлювався порядок та розмір нарахування заробітної плати судді, обмежують обсяг гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 01.06.2005 року для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМУ № 865 від 03.09.2005 року з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про Державний Бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМУ № 1243 від 21.12.2005 року та постанови КМУ № 1310 від 31.12.2005 року, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМУ № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332,00 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у абзаці другому частини четвертої ст. 44 закону України «Про статус суддів»слова «загальної суми щомісячного заробітку»змінено словами «посадового окладу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865»постанову КМУ № 865 від 03.09.2005 року доповнено п. 2-2, відповідно до якого, суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду, від 22.05.2008, № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, зміни, внесені підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
У мотивувальній частині даного рішення вказано, що Конституційний Суд України виходячи з того, що запроваджений в оспорюваній частині Закону порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що не відповідає частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 126 Конституції України.
Крім того, у мотивувальній частині Рішення, Конституційного Суду, від 11.10.2005, № 8-рп/2005 «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів»(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)», зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів», які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Враховуючи, що п. 2-2 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, який фактично дублює порядок обчислення надбавки суддям за вислугу років у відсотках від посадового окладу, встановлений підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який 22.05.2008 року визнано неконституційним, суд прийшов до висновку, що обрахунок щомісячної надбавки суддям за вислугу років належить здійснювати відповідно до ч. 4 ст. 44 закону України «Про статус суддів»тобто, здійснювати її розрахунок від загальної суми щомісячного заробітку судді з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Згідно розрахункових листів та архівних відомостей за період з червня 2005 року по 31.01.2011 року позивачу нарахована заробітна плата на загальну суму 364647,16 гривень. Згідно розрахунку оплати праці виходячи з розмірів мінімальних зарплат згідно вимог Закону України «Про державний бюджет» за 2005-2011 роки -загальна сума заробітної плати за вказаний період повинна становити 630623,13 гривні.
Отже, недоплата по заробітній платі становить 265975,97 гривень.
Як вбачається з висновку експертного економічного дослідження №464 від 08.04.2011 року, зробленого Тернопільським відділенням КНДІСЕ на замовлення позивача, за період з 01.06.2005 року по 31.01.2011 року сума заниження нарахованої заробітної плати судді Кузьменко І.О. складе 265975,97 гривень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку відповідачами не надано.
Відповідно до ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації. Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.
Отже, з вищенаведеної норми вбачається, що саме на відповідача 1, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів покладено обов'язок з розроблення і затвердження за погодженням з Радою суддів України єдиних нормативів фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, які мають доводитися до кожного суду та на підставі яких затверджується кошторис витрат.
Враховуючи наведене, судом встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача, що полягають в обмеженні обсягу гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією та законами України, а тому, вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72, 86, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України "Про статус суддів", Законом України "Про судоустрій України", суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Міністерство фінансів України виділити і перерахувати на рахунок Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України для виплати ОСОБА_2 кошти в сумі 265975,97 гривень (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 97 копійок) недоплаченої заробітної плати.
Зобовязати Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України для виплати ОСОБА_2 кошти в сумі 265975,97 гривень (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 97 копійок) недоплаченої заробітної плати.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області для виплати ОСОБА_3 кошти в сумі ОСОБА_2 кошти в сумі 265975,97 гривень (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 97 копійок) недоплаченої заробітної плати.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 кошти в сумі 265975,97 гривень (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 97 копійок) недоплаченої заробітної плати з утриманням прибуткового податку та всіх інших обов'язкових платежів.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Жук А.В.
Судді Осташ А.В.
ОСОБА_1
копія вірна
Суддя Жук А.В.