Справа № 2-а/1970/4018/11
"27" грудня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Жука А.В.
при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.
за участю:
представник позивача: не з'явився;
відповідача: СПДФО ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за
адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі
до СПДФО ОСОБА_1
про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків у розмірі 1732,80 гривень,
Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з адміністративним позовом про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків у розмірі 1732,80 гривень.
В позовній заяві позивач просив розглянути справу без участі його представника.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та суду пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, так як у 2010 році підприємницькою діяльністю не займався та знаходився на лікуванні у медичному закладі. Враховуючи вищенаведене просить відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003 року (надалі -Закон № 1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи норми пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»правовідносин, що є предметом розгляду в зазначеній адміністративній справі, повинно застосовуватися законодавство, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Тернополі та є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с.6). Відтак, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону № 1058-IV, зобов'язаний самостійно нараховувати (обчислювати) страхові внески.
Згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону № 1058-IV відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 Закону №1058-ІV, є квартал.
Згідно Прикінцевих положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 129/98-ВР від 13.02.1998 року до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10% сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90% сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрями.
Відповідач, згідно довідки Тернопільської ОДПІ (а.с.5), здійснював підприємницьку діяльність з 01.07.2010р. по 30.09.2010р.; з 04.10.2010р. по 31.12.2010р. за загальною системою оподаткування на основі сплати фіксованого податку - 10% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.003 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.
За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунком як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Так, згідно статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік »№ 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн., з 1 грудня 2010 року - 922 грн.
У відповідності до абз. 6 п. 4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.
Тобто, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 1 липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010 році по 30 листопада 2010 році у сумі 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010 році у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).
Однак як свідчить повідомлення-розрахунок щодо ОСОБА_1 (а.с. 7) від відповідача на рахунок Пенсійного фонду України за липень - грудень 2010 року надійшло 60,00 грн.
Таким чином, відповідач враховуючи розмір мінімального страхото внеску у липні - листопаді 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум, повинен здійснити доплату до мінімального страхового внеску на загальну суму 1732,80 грн.
Всупереч вимогам вищезазначених нормативних актів відповідач не проводив доплату до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за липень - листопад на суму 1732,80 грн.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи, суду сторонами не надано.
Згідно частини 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,112,128,136,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, вул. Золотогірська, 20/5, м. Тернопіль) 1732,80 гривень (одну тисячу сімсот тридцять дві гривні 80 копійок) заборгованості зі сплати страхових внесків в користь управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (п/р 2560530200519 в ОПЕРВ - Тернопільське обласне управління ВАТ «Державний Ощадний банк України»МФО 338545, код 21157094).
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Жук А.В.
копія вірна
Суддя Жук А.В.