копія
07 лютого 2012 р. Справа № 2a-1870/8474/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації" про зобов'язання вчинити дії, визнання неправомірними дій та визнання неналежним оформлення права власності,-
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить суд зобов'язати відповідача - Комунальне підприємство «Конотопське бюро технічної інвентаризації»:
- надати повну інформацію про майно приватного підприємства цегельного заводу «Кристал»;
- визнати неправомірним ухилення відповідача від надання публічної інформації;
- визнати неналежним оформлене право власності на об'єкти нерухомого майна.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що підтримує позицію Конотопської БТІ, яку викладено у письмовому запереченні на позов (а.с.61-62), вважає, що на звернення позивача відповідачем було надано вичерпну відповідь в межах наданих Конотопському БТІ повноважень, право власності на об'єкти нерухомого майна, що належить на даний час позивачу, відповідач вважає такими, що оформлені у відповідності до норм чинного законодавства.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного:
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ухвали арбітражного суду Сумської області від 04.12.2000р. №309-7/31 було ліквідовано через процедуру банкрутства Колективне підприємство Конотопський цегельний завод «Кристал» акціонерного товариства «Будіндустрія».
Під час процедури ліквідації заводу позивачем було придбано цегельний завод «Кристал» в цілому (окрім адміністративного корпусу та механічного цеху) у складі якого є під'їзна залізнична колія, яка збудована у 1946-1948 роках від стику рамних рейок стрілочного переводу №702 до залізничного тупика, земельна ділянка та інше майно, що розташоване за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Деповська, 84 - як єдине цілісне майно. На підтвердження вищезазначених обставин позивачем надано до суду Договори купівлі-продажу від 03.03.2000р. №1-1045 (а.с.8), від 17.05.2000р. №2027 (а.с.10), копію розпорядження голови ліквідаційної комісії від 02.02.2000р. (а.с.13), договір б/н про реалізацію б/в будматеріалів на заводі «Кристал» від 02.03.2000р. (а.с.14) та договір №2 про реалізацію б/в будматеріалів на заводі «Кристал» від 25.04.2000о. (а.с.15-16).
Позивач просив суд врахувати, що 05.10.2007р. він звернувся до приватного нотаріуса Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про засвідчення справжності фотокопії договору купівлі-продажу від 03.03.2000р. №1-1045 та Договору від 17.05.2000р. №2027. Однак, нотаріус відмовилася засвідчити фотокопії посилаючись на відсутність дати реєстрації майна, тобто, як зазначено в позові - «відсутній реєстровий номер та № реєстрової книги», тобто з висновків нотаріуса - якщо немає даних в графі «регистрационная надпись» , то немає і майна. При цьому, позивач зазначає, що він відразу, 05.10.2007р. звернувся до начальника Конотопської БТІ ОСОБА_4, , але державний реєстратор ОСОБА_5 відмовилася оформить належним чином право власності на належне позивачу майно та порадила звернутися знову до державного нотаріуса, де оформлявся договір купівлі-продажу. 08.10.2007р. позивач звернувся до державної нотаріальної контори на предмет належності ОСОБА_1 майна приватного підприємства «Кристал». Перевіривши матеріали угоди, державний нотаріус вкотре направила позивача до БТІ.
При цьому, як стверджує позивач, при зверненні до БТІ державний реєстратор зареєструвала договір купівлі-продажу від 03.03.2000р. «заднім» числом , а саме - 01 червня 2000р.
У березні 2010 року у позивача виникла необхідність перевірити з якого моменту в часі зареєстровані в БТІ належне позивачу майно колишнього цегельного заводу «Кристал», через те, що , як зазначає позивач, Договір купівлі-продажу від 03.03.2000р. був зареєстрований згідно даних БТІ - 01.06.2000р., а фактично, як стверджує позивач, зазначений Договір було зареєстровано відповідачем 08.06.2007р.
Як свідчить з матеріалів справи, та як зазначає позивач в судовому засіданні, 20.04.2010р. він звернувся до Конотопської БТІ з заявою (копія - а.с.17) про надання інформації стосовно державної реєстрації Договорів купівлі-продажу від 03.03.2000р. та від 17.05.2000р. В даній заяві позивач просив надати БТІ роз'яснення наступного змісту: «у зв'язку з тим, що чинний ЦК України набрав чинності з 31 січня 2004 року, прошу надати роз'яснення, чи поширюються норми закону ст.210Державна реєстрація правочину, чинного ЦК на вищезазначені договори ?». Також, в зазначеному зверненні позивач просив: «терміново надати копії особистих заяв про державну реєстрацію і копії квитанції оплати за послуги проведення державної реєстрації договору від 03.03.2000р. та договору від 17.05.2000р.».
07.05.2010р. відповідачем було надано відповідь на звернення позивача (а.с.19). При цьому, Конотопська БТІ повідомила, що договори купівлі-продажу від 03.03.2000р. та від 17.05.2000р. були укладені на момент дії Цивільного кодексу України, який передував чинному ЦК України і були дійсними з моменту посвідчення їх нотаріусом. Державна реєстрація правочину проводиться лише після створення єдиного Державного реєстру правочинів, якого не існувало у 2000р. Квитанція оплати за послуги проведення реєстрації надаються клієнтом при отриманні документів у БТІ та повертаються клієнту на руки.
Однак, як зазначено позивачем в позовній заяві, така відповідь ОСОБА_1 не задовольнила в частині реєстрації права власності на придбане майно і 16.05.2010р. він знову звернувся до БТІ з заявою (а.с.22) в якій прохав роз'яснити за якою ОСОБА_6 здійснена державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
Фактично, при дослідженні зазначеного звернення позивача, судом було встановлено, що в зверненні ОСОБА_1 просив роз'яснити наступне: «якщо договір купівлі-продажу від 03.03.2000р. дійсний з моменту його посвідчення нотаріусом, а право власності на нерухоме майно зареєстроване 01.06.2000р. чи є це юридичним фактом публічного визнання права власності на саме майно з дати реєстрації написи на правовстановлюючому документі згідно Додатку 5 ОСОБА_6 про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, Наказ №121 від 09.06.1998р. зі змінами Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України ?». Одночасно позивач просив БТІ надіслати на адресу позивача копії особистих заяв на державну реєстрацію договору від 03.03.2000р. і договору від 17.05.2000р. у суми оплачених по кожному договору за послуги і проведення державної реєстрації нерухомого майна.
В матеріалах справи є відповідь БТІ, яка була направлена на адресу позивача від 01.06.2010р. (а.с.23), в якій відповідач зазначає, що право власності на ім?я ОСОБА_1 зареєстровано згідно поданих документів. Роз'яснення питань за якими звертається позивач до БТІ не відноситься до компетенції КП «Конотопське БТІ» Надання копій заяв на державну реєстрацію не входить до переліку послуг, які надаються БТІ. Оплачені квитанції за послугу БТІ зберігаються у платника після отримання документів.
Проте, в судовому засіданні, позивач вважає, що відповідачем не надано відповідної інформації на його звернення. При цьому, посилається на ст.5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Крім цього, позивач посилається на ст.182 ЦК України, відповідно до якої державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Також, позивач посилається в позові та в судовому засіданні на ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
З урахуванням вищезазначених норм законодавства, позивач просить суд зобов'язати відповідача надати повну інформацію про майно приватного підприємства цегельного заводу «Кристал» та визнати неправомірними ухилення відповідача від надання публічної інформації.
Однак, суд вважає, що в даній частині позову позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Дослідивши обставини даної справи, суд не вбачає будь-яких порушень з боку відповідача. На письмові звернення позивача, БТІ було надано вичерпну відповідь в межах компетенції даної установи. Фактично, позивачем не доведено факт порушення відповідачем прав, інтересів та свобод позивача при наданні відповідей на його запити.
При цьому, слід зазначити, що посилання позивача на ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є недоречним, оскільки фактично дана норма передбачає надання відповідною установою інформації відносно конкретної особи, яка звертається з заявою, тоді як ОСОБА_1 просить суд зобов'язати БТІ надати інформацію відносно майна приватного підприємства цегельного заводу «Кристал».
Звернення позивача були відповідним чином зареєстровані відповідачем, заявнику надана обґрунтована відповідь у строк, передбачений чинним законодавством, а саме ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Крім цього, відповідно до ст..4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій чи бездіяльності у сфері управлінської діяльності , які можуть бути оскаржені, належать такі, внаслідок яких: порушено права та законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян), створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод, незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Позивачем не доведено суду в чому саме полягає порушення відповідачем прав та законних інтересів чи свободи громадянина (позивача), яким саме чином створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача надати повну інформацію про майно приватного підприємства цегельного заводу «Кристал» та в частині визнання неправомірним ухилення відповідача від надання публічної інформації, є необґрунтованими, безпідставними, відповідно, не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання неналежним оформлене право власності на об'єкти нерухомого майна, позивач просив суд врахувати, що інвентаризаційна справа, яку складено 23.02.2000р. комунальним підприємством «Конотопське МБТІ» на склад, прохідну, огорожу, залізничну колію цегельного заводу «Кристал» по вул. Деповській, 84 в м. Конотоп, має певні недоліки, а саме:
1. Залізничній колії у зведеному акту будівель і споруд під п/н 4, як окремому об'єкту нерухомого майна, не присвоєна літера;
2. На зведеному акті будівель і споруд немає підпису начальника БТІ і «мокрої» печатки;
3. Огорожі під п/н 3 присвоєна літера п-1, але немає технічного опису;
4. Інвентаризаційна справа без схематичного плану земельної ділянки.
В судовому засіданні позивач просив також врахувати, що відсутній «оцінювальний акт» на вищезазначені об'єкти нерухомості.
В ході розгляду справи, судом було зобов'язано відповідача надати в судове засідання для огляду реєстраційну справу та інвентаризаційну справу по вищезазначеним об'єктам.
На виконання вимог суду відповідачем було надано вищезазначені докази для огляду, в ході дослідження яких судом було встановлено, що 30.05.2000р. у КП «Конотопське МБТІ» було прийнято замовлення №2161 від позивача на реєстрацію право власності на прохідну «Б-1» та льох «пг» (склад) ГММ, які розташовані по вул.Деповській, 84 у м. Конотоп - згідно Договору купівлі-продажу від 17.05.2000р. №2027 та замовлення №2162 на реєстрацію права власності на склад «В-1», залізну дорогу, прохідну «д-1» та огорожу, які також розташовані за зазначеною адресою - згідно Договору від 03.03.2000р. №1-1045.
Зокрема, в судовому засіданні було досліджено реєстраційну справу БТІ з якої вбачається, що 31.05.2000р. та 01.06.2000р. реєстратором БТІ за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на майно по вул .Деповській, 84 в м. Конотоп за реєстровим №949 (витяг в матеріалах справи - а.с.88).
Отже, посилання позивача (про які зазначалося вище) на те, що Договір купівлі-продажу від 03.03.2000р. був зареєстрований згідно даних БТІ - 01.06.2000р., а фактично, зазначений Договір було зареєстровано відповідачем 08.06.2007р. є безпідставними, недоведеними і спростовуються матеріалами справи.
Щодо відсутності схематичного плану, технічного опису та оцінювального акту, на які посилається позивач, слід зазначити, що відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №127 від 24.05.2001р. було затверджено ОСОБА_6 про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (витяг додається до справи). ОСОБА_6 визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель і споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.
Технічна інвентаризація передбачає: первинну технічну інвентаризацію об'єктів та поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.
При цьому, пунктами 1.4 та 1.7 зазначеної ОСОБА_6 визначено, що для проведення інвентаризаційних робіт з фізичними особами укладаються замовлення - зобов'язання, технічну інвентаризацію наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно пройшов значний проміжок часу і за період з 2000 року по нинішній час відповідне майно, що належить позивачу могло змінитися (площа збільшитися або зменшитися, зруйнуватися взагалі). Відповідно до п.3.1. зазначеної ОСОБА_6, під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків та споруд, роботи з інвентаризації всіх об'єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов'язкової участі замовника, у присутності якого проводиться обстеження. А тому, для виконання робіт щодо створення схематичного плану, технічного опису та оцінювального акту позивач мав звернутися до БТІ з відповідною заявою і після проведення оплати, відповідач міг би приступити до виконання відповідних робіт щодо визначення вартості об'єкту, складання схематичного плану земельної ділянки і т.і. Однак звернення з відповідною заявою до БТІ та доказів проведення оплати, позивач не здійснював.
Дану обставину не заперечував і сам позивач, оскільки вважає, що зазначені роботи повинні були бути виконані відповідачем при реєстрації права власності.
Однак, позицію позивача суд вважає необґрунтованою, відповідно, в задоволенні позовних вимог в частині визнання неналежним оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, суд відмовляє за неправомірністю та безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації" про зобов'язання вчинити дії, визнання неправомірними дій та визнання неналежним оформлення права власності -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 10.02.2012 року.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець