83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.08.09 р. Справа № 39/134пд
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів головуючий Морщагіна Н.С., судді Іванчекової О.М., Нестеренко Ю.С.
при секретарі Волобуєвой А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Дон-Сиб»,
м.Донецьк,
Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Богатир»,
м.Донецьк,
до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь», м.Донецьк,
до відповідача 2. Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Донецьк,
про визнання недійсними кредитного договору №69В/2007 від 16.06.2007р., іпотечного договору №69Вз-1/2007 від 16.06.2007р., договору застави майнових прав №69Вз-1/2007 від 16.06.2007р.
За участю представників сторін
від позивача 1: Гончарова Д.В. - за довіреністю;
від позивача 2: Курова А.А. - за довіреністю;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Могольницька А.А. - за довіреністю;
Позивачі, Приватне науково-виробниче підприємство «Дон-Сиб», м.Донецьк та Мале приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Богатир», м.Донецьк звернулись до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь», м.Донецьк та відповідача 2, Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Донецьк про визнання недійсними кредитного договору №69В/2007 від 16.06.2007р., іпотечного договору №69Вз-1/2007 від 16.06.2007р. та договору застави майнових прав №69Вз-1/2007р. від 16.06.2007р., що укладені з Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Донецьк.
В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачами 29.05.2009р. до господарського суду Донецької області надано заяву без номеру та дати, якою також заявлені вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь», оформлені протоколом №51 від 30.05.2007р.
За таких обставин судом розглянуті позовні вимоги з урахуванням вищевказаної заяви.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі посилаються на підписання спірних договорів з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» особою, що перевищила свої повноваження, внаслідок чого договір №69В/2007 від 16.06.2007р., договір №69Вз-1/2007 від 16.06.2007р. та договір №69Вз-1/2007р. від 16.06.2007р. є такими, що суперечать діючому законодавству та порушують права позивачів на управління справами створеного ними товариства. Одночасно, рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом №51 від 30.05.2007р., прийнято з порушенням вимог Закону України «Про господарські товариства» та установчих документів позивачів та відповідача 1, внаслідок чого також підлягає визнанню судом недійсним.
Відповідач 2 надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, вважав, що виходячи з положень статутних документів позивачів та норм чинного законодавства директор Приватного науково-виробничого підприємства «Дон-Сиб» та директор Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Богатир» мали необхідні повноваження щодо представництва учасників - юридичних осіб на загальних зборах учасників ТОВ «Готель «Централь», а дії генерального директора ТОВ «Готель «Централь» щодо підписання кредитного договору, іпотечного договору та договору застави майнових прав такими, що повністю відповідають Статуту Товариства та діючому законодавству України.
Відповідач 1 письмового відзиву на позов не надав.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.06.2009 р. справу призначено до колегіального розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
За приписом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст.1 Закону України "Про господарські товариства" визнаються господарськими товариствами.
У відповідності до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Аналогічні положення містяться у ст.140 Цивільного кодексу України, згідно якої товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно ст.58 Закону України "Про господарські товариства" та ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
На підставі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 116 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства.
За змістом ст.4 Закону України "Про господарські товариства" товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, в якому зазначається, зокрема, склад та компетенція органів товариства, порядок прийняття ними рішень. Аналогічні положення містяться у ст.82 Господарського кодексу України, згідно якої установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
З огляду на дані реєстраційних документів позивачів та відповідача 1, зазначені особи набули статусу юридичних осіб та є суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовуються положення наведених статей.
Враховуючи наведене, діяльність відповідача 1, у тому числі повноваження його керівного органу, їх реалізація визначається статутом, як і у відношенні позивачів.
З додержання норм діючого законодавства України, пунктом 9.1. статуту відповідача 1 передбачено, що вищім органом товариства є загальні збори учасників.
Підпунктом 9.4.14 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" до компетенції загальних зборів учасників товариства належать, зокрема, прийняття рішення про відчуження майна товариства, передачу його в заставу, а також про укладення інших угод , укладення яких може привести до зміни права власності на майно товариства.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 115 Цивільного кодексу України, саме товариство є власником майна, зокрема переданого йому учасниками товариства як вклад до статутного фонду.
Як зазначено сторонами, 30.05.2007 р. відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» оформлені Протоколом №51.
На зазначених зборах прийнято рішення укласти кредитний договір з Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» на суму 13 000 000,00 доларів США зі строком використання 6 років під 11,3% річних, а також у забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 перед відповідачем 2 за кредитним договором передати у заставу останньому нерухоме майно та майнові права, крім того уповноважити генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» укласти та підписати кредитний договір, договір іпотеки, договір застави майнових прав, всі зміни та доповнення до них, а також усі інші документи, пов'язані із кредитуванням відповідача 1 у відповідача 2.
16.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» був підписаний кредитний договір №69В/2007р..
Згідно з умовами кредитного договору Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» грошові кошти у вигляді відкличної не відновлюваної кредитної лінії у сумі 13 000 000, 00 доларів США зі строком користування 6 років (72 місяці). Сплата за користування кредитом становить 11,3 відсотків річних.
В свою чергу, відповідач 1 зобов'язався повернути отриманий кредит у повному обсязі в строк та у порядку встановленого графіком погашення кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитом та забезпечити надання особами, визначеними договором, поруки за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Централь" за вказаним договором, а також, забезпечити виконання зобов'язань перед відповідачем 2.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем 1 перед відповідачем 2 за кредитним договором №69В/2007р. від 16.06.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» надано у заставу Відкритому акціонерному товариству «ВТБ Банк» нерухоме майно та відповідні майнові права на підставі укладених між вказаними юридичними особами 16.06.2007 р. іпотечного договору №69В/2007 та договору застави майнових прав№69Вз-1/2007р.
За умовами іпотечного договору відповідачем 1 передано в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань перед відповідачем 2 в повному обсязі щодо повернення кредиту , сплати плати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором.
У відповідності до положень договору застави майнових прав Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором передає у заставу Відкритому акціонерному товариству «ВТБ Банк» належні йому майнові права (вказані в п.1.2. договору), за якими відповідач 1 є кредитором. Майнові права, що є предметом застави, полягають в праві вимагати оплати за продаж частин паю в будівництві офісного центру.
Перелічені договори підписані від імені відповідача 1 генеральним директором.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статтях 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України зобов'язання встановлено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належним чином у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчиняти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.
Наведені норми чинного законодавства визначають правочин, як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків.
Виходячи з матеріалів справи, позивачі безпосередньо не є стороною, або вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за спірними договорами, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що спірні договори безпосередньо не створюють прав або обов'язків для позивачів.
Крім того, суд приймає до уваги, що у відповідності з рішенням Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. по справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) “акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом”.
За приписами ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Аналогічні права учасників товариства закріплені пунктом 9.4 Статуту.
При цьому п. 9.4 Статуту ТОВ “Готель Централь” не передбачає повноважень учасників щодо звернення до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 115 Цивільного кодексу України, саме товариство є власником майна, зокрема переданого йому учасниками товариства як вклад до статутного фонду.
Отже, учасник не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
Частина 1 ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.23 Закону України “Про господарські товариства” управління товариством здійснюють його органи.
Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав існування у позивачів певного права, що може бути захищене у запропонований ними спосіб.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Приватного науково-виробничого підприємства «Дон-Сиб», та Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Богатир» слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В позовних вимогах Приватного науково-виробничого підприємства «Дон-Сиб», та Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Богатир» - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 31.08.2009 р.
Головуючий суддя Морщагіна Н.С.
Судді Іваненкова О.М.
Нестеренко Ю.С.
Суддя