14 квітня 2009 р.
№ 2-61/2005
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О. (доповідач),
Плюшка І.А.,
Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 в справі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області № 2-61/2005 за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" про стягнення майнового паю, -
Подана касаційна скарга ОСОБА_1на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 в справі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області № 2-61/2005 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких підстав.
В порушення статті 46, частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявником до касаційної скарги не додані документи, що підтверджують сплату державного мита в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002) державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від 18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, № 2505-IV від 25.03.2005 -опубліковано в Урядовому кур'єрі 31.03.2005).
Згідно підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Скаржник просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а справу направити на новий розгляд. Згідно квитанції від 25.02.2009 сплачено 102 грн., що є порушенням вимог підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002).
Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншій стороні в справі.
Проте скаржником не надані докази надіслання копії касаційної скарги стороні в справі - товариству з обмеженою відповідальністю "Шляховик".
До касаційної скарги особа, яка оскаржує судове рішення повинна надавати прямий доказ про надіслання іншим учасникам судового процесу копії касаційної скарги. При пересиланні поштового відправлення таким прямим доказом є опис вкладення та інші докази. Проте скаржником надана копія фіскального чеку, з якого не вбачається про надіслання іншій стороні саме копії касаційної скарги.
Допущені заявником порушення є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона в справі має право повторно подати касаційну скаргу.
Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 в справі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області № 2-61/2005 повернути ОСОБА_1
Судді:
Ж. Бернацька
І. Плюшко
С. Самусенко