15.04.2009 Справа № 5/14
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1м. Ужгород
до державного підприємства "Перечинське лісове господарство", м. Перечин
про стягнення заборгованості у розмірі 2 615, 91 грн.
Суддя О.Йосипчук
За участю представнків сторін:
позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 1078 від 06.04.09р.
відповідача: представник не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1м. Ужгород до державного підприємства "Перечинське лісове господарство", м. Перечин про стягнення заборгованості у розмірі 2 615, 91 грн.,
Встановив:
Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму 2 015 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неоплати за відпущений товар.
Згідно з видатковими накладними позивач відпустив товар на суму 11 789 грн. Проте відповідач здійснив розрахунок не у повному обсязі, сплативши за отриманий товар лише 9 774 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 246 грн. пені, суму 324 грн. інфляційних нарахувань та суму 30, 91 грн. - 3 відсотка річних.
Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 2 615, 91 грн.
У судовому засіданні представник позивача подав суду клопотання про припинення провадження у справі в частині 2015 грн. у зв'язку з погашенням відповідачем основної суми заборгованості, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 220 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 200 грн.
Відповідач на повторну вимогу суду не направив свого представника в судове засідання, письмові заперечення проти позову та докази, які в нього є, не подав. Тому справа підлягає розгляду в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено та складено 22.04.2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,
Суд констатує наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору регламентуються Главою 19 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту аюо інших вимог, що звичайно ставляться.
Всупереч наведеному, відповідач порушив взяте на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар, внаслідок чого виник борг, який на момент подання позову становить 2 015 грн.
Однак, позивач заявив клопотання про відмову від позову в частині 2015 грн. через погашення відповідачем основної суми боргу за отриманий товар. Факт оплати боргу підтверджується відповідними доказами. Враховуючи дані обставини, суд задовольняє клопотання та приймає відмову позивача від стягнення заборгованості в цій частині. Тому провадження по справі в частині стягнення 2 015 грн. боргу за отриманий товар підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
В іншій частині клопотання, стосовно стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 200 грн., слід відмовити через недоведеність позивачем факту понесення цих витрат.
Таким чином, залишок суми боргу відповідача за отриманий товар складає 600, 91 грн.
Враховуючи вищенаведене, слід визнати правомірними, і такими, що відповідають приписам ст. 625 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і ст.ст. 231, 232 ГК України, вимоги позивача щодо стягнення пені (246 грн.), інфляційних нарахувань (324 грн.) та 3% річних (30, 91 грн.).
За таких обставин, оскільки розмір заборгованості відповідача за отриманий товар підтверджено документально і не заперечується, сума 600, 91 грн. підлягає стягненню примусово.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 87 ГПК України,
Суд вирішив:
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з державного підприємства "Перечинське лісове господарство" (89200, м. Перечин, вул. Будівельників, 7) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, іден. под. № НОМЕР_1) суму 600, 91 грн. заборгованості, яка складається з суми 324 грн. інфляційних нарахувань, суми 30, 91 грн. 3% річних, суми 246 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також суму 288, 63 грн. витрат на держмито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення 2 015 грн. боргу за отриманий товар припинити через відмову позивача.
Суддя О.С.Йосипчук