КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3080/15-ц
Провадження № 2/552/1352/15
22.07.2015 року Київський районний суд м. Полтава в складі головуючого судді Миронець О.К., за участю секретаря судових засідань - Сакун А.С., позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Максімової М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЗБВ №7» про визнання незаконним наказу про переведення на іншу роботу та встановлення факту роботи у важких і шкідливих умовах та зобов'язання виконати виправлення запису у трудовій книжці
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просить суд визнати незаконним наказ від 08.06.1993 року за №29 Полтавського заводу залізобетонних конструкцій №7 про переведення ОСОБА_2 на посаду моториста по гасінню вапна, встановити факт виконання ним в період з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року роботи у важких і шкідливих умовах праці на Полтавському заводі залізобетонних виробів №7 за професією апаратника гасіння вапна, зобов'язати ТОВ «Завод ЗБВ №7» виконати виправлення в його трудовій книжці, а саме неточного запису №30 від 01.06.1993 року про переведення на посаду моториста по гасінню вапна відповідно до наказу №29 від 08.06.1993 року зазначивши у графі №3 переведення на посаду апаратника гасіння вапна. Свій позов він обґрунтовує тим, що у період з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року він працював на Полтавському заводі залізобетонних конструкцій №7, правонаступником якого є ТОВ «Завод ЗБВ №7» мотористом по гасінню вапна, хоча фактично виконував обов'язки апаратника гасіння вапна. Під час звернення до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі в м. Полтаві з приводу проведення перевірки правильності нарахування пенсії працівники фонду повідомили про те, що період роботи з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки посада моториста гасіння вапна не передбачена у класифікаторі професій. Отже для підтвердження пільгового стажу звернувся до суду з позовом, оскільки відповідач відмовився видати довідку про характер роботи у важких і шкідливих умовах.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав зазначених в запереченнях та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд заслухавши сторони, свідків, повно та всебічно дослідивши докази по справі встановив наступне.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 в період з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року працював мотористом по гасінню вапна на Полтавському заводі залізобетонних виробів №7, правонаступником якого на даний час є ТОВ «Завод ЗБВ №7».
В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Управління пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, але йому було відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року мотористом по гасінню вапна, оскільки така посада відсутня в Класифікаторі професій.
З листа №153 від 24.02.2014 року ТОВ «Завод ЗБВ №7» вбачається, що в зв'язку з відсутністю на підприємстві штатних розкладів цехів та характеристик роботи працівників, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до списків 1,2 виробництв за період з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року підтвердити факт роботи ОСОБА_2 у важких і шкідливих умовах не має можливості.
З листа №336 від 24.04.2013 року «ТОВ Завод ЗБВ №7» вбачається, що видати довідку ОСОБА_2 про пільговий стаж немає можливості так як документи які підтверджують пільговий стаж за даною посадою, в тому числі: наказ про проведення атестації робочого місця, атестація та висновки Державної експертизи праці на підприємстві відсутні.
В ході судового засідання допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили факт, що ОСОБА_2 дійсно в період з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року працював на роботах пов'язаних з гасінням вапна. Також свідки пояснили суду, що атестація робочих місць в цей період не проводилась, але умови роботи були важкі і робітникам давали молоко.
Судом встановлено, що в 1993-1994 роках на Полтавському заводі залізобетонних виробів №7 посада апаратника гасіння вапна в штатному розписі була відсутня, атестація робочих місць не проводилась.
Отже, дослідивши всі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що підстав для визнання недійсним наказу № 29 від 08.06.1993 року про переведення ОСОБА_2 на посаду моториста по гасінню вапна відсутні, оскільки даний наказ був винесений у відповідності до штатного розпису підприємства, який був на той час. В штатному розписі підприємства не було штатної одиниці апаратника гасіння вапна, отже внести зміни у запис у трудовій книжці позивача не має підстав, оскільки запис в трудовій книжці зроблений на підставі наказу про переведення ОСОБА_2 від 08.06.1993 року.
Щодо позовної вимоги про встановлення факту виконання ОСОБА_2 в період з 01.06.1993 року по 03.11.1994 року роботи у важких та шкідливих умовах праці на Полтавському заводі залізобетонних виробів №7 за професією апаратника гасіння вапна суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» зазначено, пенсії за віком на пільгових умовах за списками N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Згідно Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які затверджено постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року за № 41 атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовуванні сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництва, робіт, професій та посад, для яких у списках №1 і №2 передбачено показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.
За результатами атестації складається перелік робочих місць виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємств і ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вищезазначений перелік підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству та зберігається 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.
Судом встановлено, що атестація робочих місць на Полтавському заводі залізобетонних виробів №7 почала проводитись з 1996 року. Тобто визначення роботи у важких і шкідливих умовах проводиться за певною процедурою, яка виписана в Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які затверджено постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року за № 41.
Отже, враховуючи вищевикладене та ту обставину, що на той час за штатним розписом була відсутня штатна одиниця апаратника гасіння вапна, суд приходить до висновку про неможливість встановлення факту, що ОСОБА_2 працював на даній посаді.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір сплачений при подачі позову відшкодуванню не підлягає на підставі ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.88, 212-215 ЦПК України суд, -
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Миронець О.К.